Нечуй-Левицький Іван Семенович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Нечуй-Левицький Іван Семенович

Рейтинг
9.06
Пол
мужской
Нечуй-Левицький Іван Семенович
9.06 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя. Закінчивши семінарію, І.Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії. 1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу. 1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865 – 1866 роки), в гімназіях Каліша (1866– 867) та Седлеця (1867–1872). Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, попав під таємний нагляд жандармерії. 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878 р.), «Кайдашева сім'я» (1879 р.), «Бурлачка» (1880 р.), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884 р.). 1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888 р.) та «Афонський пройдисвіт» (1890 р.), казку «Скривджені» (1892 р.), повість «Поміж порогами» (1893 р.). На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906 р.) та «Українська поезія».
Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини ХIХ століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І.Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників, Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населення. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вимагали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше й достеменніше охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя. Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва. Надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Основа» 1861 року i для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: «Буду писати вірші, складу віршами книгу, таку, як «Катерина»... Напишу про діда Хтодося... про нещасних, прибитих долею... Про них! Про них!» Це була програма, над якою він працював ціле своє життя. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60—70-х роках, в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм, виникають нові суспільно-економічні відносини і суперечності. Реформа 1861 року, формально скасувавши кріпацтво, не полегшила життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів. Щоб прогодувати сім'ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках заробітків, скрізь стикаючись із свавіллям чиновників та промисловців, нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ. В роки навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із студентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток української нації та культури. Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчання рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою П. Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сьогочасне літературне спрямування» (1878 р.), у якій гостро виступив проти шовіністичної політики російського уряду та деяких російських письменників. Пізніше, 1891 року, у статті «Українство на літературних позвах з Московщиною» він з ще більшою гостротою висловив протест проти гноблення українського народу царизмом. Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сьогочасне літературне спрямування» основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та національність». Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка, який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести народний епос в щиро народному дусі». Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868 р.), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою вподобою». А повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури. «Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 70-х – початок 80-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів. Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в «Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до гоголівських, до естетики української байки Григорія Сковороди та Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

Книги автора:

Без серии

[9.1 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[8.1 рейтинг книги]
[6.4 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
12
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Разбуди меня
5.00
рейтинг книги
Жадно затягиваюсь дымом. В палате курить нельзя. А из палаты без чужой помощи мне не выбраться. — Я Кире не сообщал. — Почему? — складывает руки на груди Гордей. — Кира… — вздыхаю я. — Она немного из другой вселенной. Она не про "мясо". Не представляю ее в роли сиделки. — То есть, предложение она хочет, в "богатстве, счастье и здравии" — принимает, а в "горе, болезни и бедности" — не ее вселенная? — Какое сейчас предложение, Гордей? Я члена-то своего, считай, не чувствую. Пойми, мне тяжело…
Мужчина не моей мечты
8.30
рейтинг книги
Глава 1 — Ты… — Яростный женский вопль бесцеремонно разорвал сонную тишину, выдергивая меня из блаженной полудремы. — Мерзавка! Страдальчески поморщилась, но открывать глаза, а тем более переворачиваться с живота на спину, чтобы полюбоваться на скандалистку, не спешила. Да и чего я там не видела? Как очередная вздорная тетка вдохновенно и громогласно, на все побережье, кого-то отчитывает? Все-таки люди — удивительные существа. Весь год ждут отпуска, а потом, вместо того чтобы безмятежно наслаждаться…
Семья. Измена. Развод
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Измены
Из кабинета выхожу на подкашивающихся ногах. Мишка, конечно, за мной не следует. Его мои душевные переживания не волнуют. Никогда не волновали. Я знаю, что наш брак никогда не был настоящим. Он иллюзия. Красивая жизнь, картинки в соцсетях, пышная свадьба, большая любовь — все это фикция. Между нами нет чувств, но я рассчитывала хотя бы на минимальное уважение. К сожалению, этот человек не способен даже на это. В машину сажусь, а у самой слезы на глазах. Мне что, больно? Меня трогает увиденное?…
Последний Паладин
5.00
рейтинг книги
* * * Путешествовать через Порталы не самое приятное занятие на свете, скажу я вам. Физическое тело дематериализует, пропускает информацию о нем через междумирье, а потом заново собирает на другой стороне. То еще испытание для разума и энергетического баланса. А если использовать для перехода лишь слепок запечатанного Портала, щепотку иномирного червя и грубую стихийную силу, то приятного и того меньше. Зрение плыло, голова трещала, как будто по ней засадили пару раз кувалдой, а каждая клеточка…
Вечный. Книга V
5.00
рейтинг книги
Серия:
#5 Вечный
Просветлённая кивнула и бросилась в сторону своего противника. Шансы у неё были, если она сможет сократить дистанцию. Боевая медитация подскажет ей, как нужно действовать. В этот же момент я понял, что по какой-то причине гигант из живого металла не спешит вступать в битву. Похоже, боится получить повреждения или лишиться ещё нескольких из своих воительниц. С его стороны это было логично. Хозяева, которые могли бы подарить новое тело, давно погибли. А возможно, ИИ просто спятил. — Шейд, я давно…
Ведьмак (большой сборник)
9.29
рейтинг книги
Серия:
Ведьмак
Последнее желание  Глас рассудка I Она пришла под утро. Вошла осторожно, тихо, бесшумно ступая, плывя по комнате, словно призрак, привидение, а единственным звуком, выдававшим ее движение, был шорох накидки, прикасавшейся к голому телу. Однако именно этот исчезающе тихий, едва уловимый шелест разбудил ведьмака, а может, только вырвал из полусна, в котором он мерно колыхался, словно погруженный в бездонную топь, висящий между дном и поверхностью спокойного моря, среди легонько…
Имперец. Том 1 и Том 2
5.00
рейтинг книги
— Проверить на первом этаже, — скомандовал я, пересекая холл. Нужно было торопиться — мало ли что этим отморозкам придет в голову, и тогда все происходящее вообще потеряет всякий смысл. Между лестницей и лифтами пришлось выбирать последние. Современное здание не предполагало, что кому-то придется подниматься пешком наверх, и все двери открывались на лестницу. Идти вслепую означало сильно шуметь, а мне не хотелось терять фору. Красивый и новенький металлический лифт лениво и медленно поднял меня…
Охотник за головами
5.00
рейтинг книги
— Эй, ублюдки, выходите по-хорошему, это наша добыча! Кидайте манатки и валите, или порешим вас! — Угу, конечно, — проворчал я себе под нос, смотря на индикатор игольника. И всё же включил рацию на общем канале. — Повторяю, данные обломки принадлежат… — Завались, подстилка корпоратская, нам похрен! Вали отсюда, пока голову не оторвали! М-да, второй гораздо менее разговорчив. Но чтоб их черти драли этих мародёров и эти сканеры! Я высунулся в коридор, подсвеченный направленными в меня фонариками,…
70 Рублей - 2. Здравствуй S-T-I-K-S
5.00
рейтинг книги
— Прорвёмся! — Подбодрил его Яр. — Если не барахтаться, то ничего не получится. Долго нам ещё ждать? — Нет. Уровень опасности постепенно снижается. — Куда нам дальше ползти надо? — На другую сторону лабиринта. Только там проход упирается в такой же барьер. — А если там опять тупик? Ты говорил, внизу озеро есть? Может, через него? Мне дышать не требуется, а под водой легче двигаться в моём состоянии. — Давай сначала проверим проход. Если там тупик, то будешь скалу долбить, пробиваясь до…
Возвышение Меркурия. Книга 14
5.00
рейтинг книги
— Не знаю, как на тебя будут смотреть, но ты хотя бы сможешь увидеть эти взгляды. В противном случае, тебя не ждёт ничего, кроме гибели. Царевна замолчала. А я надавил голосом. — Отправляйся в защищённый дворец. Укрой прибывающие войска. Ещё лучше, если они пока разместятся в родовых твердынях. Не стоит собирать всех в одном месте. Выйду на связь, когда буду в пути. Договорив, сбросил звонок и глянул на Оболенского. Тот с хмурым видом набивал что-то на дарфоне. Отправив сообщение, поднял взгляд…
Магия чистых душ 2
5.56
рейтинг книги
Глава первая Прошло три года со дня моей и Дариана свадьбы. Сквозь сон, я услышала какой — то громкий трезвон. Так в моей земной жизни звенели трамваи у меня под окнами квартиры, рядом крупный перекресток и всегда находились любители перебегать дорогу, невзирая на красный свет светофора. Поэтому вагоновожатые, приближаясь к этому перекрёстку, всегда заранее трезвонили. Ну, надо же, вспомнилось что-то. Я лениво перевернулась, решив поваляться ещё в постели, благо, на нашей кровати можно валяться…
Возвращение Безумного Бога 2
5.00
рейтинг книги
Ледяные сосуды со всех сторон потянулись ко мне, желая впиться в плоть, подчинить и сделать частью своей древней системы. Я сосредоточился, призывая духовное лезвие, и резким движением рассек эти упругие ледяные отростки. Извиваясь, те отступили. — Отвези меня туда, откуда исходят приказы, — попросил я, обращаясь к своему причудливому проводнику. Лицо-щупальце послушно двинулось вперед по коридору, унося меня по запутанным ледяным коридорам в самое сердце этой чудовищной конструкции. За…
Папина дочка
5.00
рейтинг книги
Пролог Немного поломанный, с разбитой мордой и со скованными в наручники запястьями, я сегодня, сука, просто звезда ментовки! Да что там сегодня... Я думаю, это будет событием года здесь. Зе бест, Шмель! Таких залетов у тебя ещё не было. Меня усаживают за стол. Поднимаю руки, стираю кровь с губ. Лет"eха тайком снимает меня на камеру. В растерянности веду взглядом по лицам своих, сидящих по другую сторону стола: тренер и друзья - Марат Тарханов, Иван Яшин... А отцу, как обычно,…
Неудержимый. Книга XV
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…