Нечуй-Левицький Іван Семенович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Нечуй-Левицький Іван Семенович

Рейтинг
9.06
Пол
мужской
Нечуй-Левицький Іван Семенович
9.06 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя. Закінчивши семінарію, І.Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії. 1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу. 1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865 – 1866 роки), в гімназіях Каліша (1866– 867) та Седлеця (1867–1872). Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, попав під таємний нагляд жандармерії. 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878 р.), «Кайдашева сім'я» (1879 р.), «Бурлачка» (1880 р.), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884 р.). 1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888 р.) та «Афонський пройдисвіт» (1890 р.), казку «Скривджені» (1892 р.), повість «Поміж порогами» (1893 р.). На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906 р.) та «Українська поезія».
Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини ХIХ століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І.Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників, Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населення. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вимагали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше й достеменніше охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя. Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва. Надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Основа» 1861 року i для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: «Буду писати вірші, складу віршами книгу, таку, як «Катерина»... Напишу про діда Хтодося... про нещасних, прибитих долею... Про них! Про них!» Це була програма, над якою він працював ціле своє життя. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60—70-х роках, в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм, виникають нові суспільно-економічні відносини і суперечності. Реформа 1861 року, формально скасувавши кріпацтво, не полегшила життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів. Щоб прогодувати сім'ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках заробітків, скрізь стикаючись із свавіллям чиновників та промисловців, нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ. В роки навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із студентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток української нації та культури. Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчання рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою П. Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сьогочасне літературне спрямування» (1878 р.), у якій гостро виступив проти шовіністичної політики російського уряду та деяких російських письменників. Пізніше, 1891 року, у статті «Українство на літературних позвах з Московщиною» він з ще більшою гостротою висловив протест проти гноблення українського народу царизмом. Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сьогочасне літературне спрямування» основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та національність». Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка, який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести народний епос в щиро народному дусі». Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868 р.), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою вподобою». А повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури. «Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 70-х – початок 80-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів. Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в «Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до гоголівських, до естетики української байки Григорія Сковороди та Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

Книги автора:

Без серии

[9.1 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[8.1 рейтинг книги]
[6.4 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
12
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
На границе империй. Том 5
7.50
рейтинг книги
— Как долго я был без сознания? — Тридцать восемь часов двадцать три минуты. Похоже, меня бросили по непонятной причине. — Искин, что с кораблём? — В нерабочем состоянии гипердвигатель, маршевые двигатели, — начал перечислять повреждения. — Выведи на большой экран все повреждения. Экран засветился и высветились данные. Список был приличным. Нужно идти смотреть. Вот только откуда я всё это знаю, что за двигатели такие и какие у них повреждения? Мало того, я знаю, где они расположены…
Предатель. Ты променял меня на бывшую
7.50
рейтинг книги
Серия:
#7 Измены
Мне становится жутко. Даже мурашки по коже бегут. Ощущение, как будто это не мой муж. Он дышит тяжело и рвано, а зрачки у него словно бы слегка расширены. Или это из-за полутьмы в гостиной?.. — Мил… я… Я боюсь того, что он сейчас скажет. Мне так страшно, что даже во рту появляется горький привкус. Внутри все тревожно сжимается. Нет! Нет! Пожалуйста! Не говори ничего! Время словно останавливается. Я не свожу взгляда с его мрачного лица, как завороженная. Он сейчас очень красивый. Черты…
Крысиный бег lll
5.00
рейтинг книги
Может, он настолько модифицировал Узор, что его действие совсем не похоже надействие оригинального Узора Перерождения. Мне кажется, он сдох окончательно. Не было в его единственном глазу того предвкушения скорой встречи и обещания скорой расплаты. Скорее, испуг, что не успел сделать что-то важное. Или просто испуг. Если бы Макар успел перенестись в это тело, он бы давно сбежал из клиники, а не сидел и не ждал здесь меня. А может переселение не мгновенное, там умер — тут сразу воскрес. Откуда я…
Бестужев. Служба Государевой Безопасности
5.00
рейтинг книги
Пока происхождение и суть действия артефакта оставались тайной. Сын вторую неделю не приходил в сознание. Причастность найденной загадочной вещицы к тяжелому состоянию сына у родителей не вызывала сомнений. Даже короткое прикосновение к черному костяному перу вызывало дрожь и холод внутри. Вот только где он это взял? Или кто-то нарочно засунул перо в подушку, желая смерти наследнику самого богатого и преуспевающего человека в Самарской губернии? Как злоумышленники смогли проникнуть в охраняемый дом,…
Инженер Петра Великого 3
5.00
рейтинг книги
Эти мои «орлы» глядят на меня с недоумением. Писари-то, понятно, привыкли бумаги марать да циркуляры строчить, а тут им — «технология», «стандарт»… Офицеры вроде смекают, о чем толкую, да и для них все это в диковинку. Бюрократия, она и в Африке бюрократия. Поскрипели, конечно, но указ государев — не шутка, не поспоришь. Стали помаленьку мои охтинские чертежи в божеский вид приводить, описания кропать, таблицы чертить. Работа нудная, глаз да глаз нужен. Я сам над ними коршуном висел, каждую линию…
Системный Алхимик II
5.00
рейтинг книги
Мы потратили кучу времени на то, чтобы пересечь половину горы. Впереди был очень широкий уступ, на котором мы решили разбить временный лагерь. Все вымотались, но я больше всего. На подступах к месту лагеря я уже едва дышал. Руки и ноги налились свинцом и буквально горели! Сильнейших жар распространился по всему телу, из-за чего даже маленький глоток прохладного воздуха доставлял массу неприятных ощущений. — Ну что ты, алхимик! — один из охотников подал мне руку, и я схватился за неё. Меня подтянули…
Младший сын князя
5.00
рейтинг книги
Главное — не допустить ошибку, да. Сосредотачиваю свой разум на плетениях. Я как маг-аналитик вижу и ощущаю тысячи сложнейших узлов, переплетающихся друг с другом и держащих силовой купол. Среди них десятки, если не сотни обманок, дублирующих контуров и сигнальных плетений, разрушив которые, ты распишешься врагу о своем местоположении, а то и вовсе само плетение ударит по взломщику. Всё, лишь бы усложнить жизнь аналитику. И это притом, что таких, как я, как среди Альянса, так и среди нашей…
Неудержимый. Книга XXII
5.00
рейтинг книги
— Я пробью барьер? — указал я на воздушный пузырь, на всякий случай. Не хватало ещё, что-то здесь поломать. — Попробуй, — рядом нарисовался высокий парень, сложивший руки на груди, — Сейчас я выкрутил защиту на максимум, чтобы твари сильно не доставали. Пусть Рыжий и Стёпа поработают, — ухмыльнувшись, сообщил он. Раз он говорит, что пробить барьер и правда будет не просто, значит и сдерживаться не буду, ведь копью ещё и назад вернуться надо. Выбрав тварь пожирнее и поближе, я очень ловко метнул…
Элита элит
8.93
рейтинг книги
Парализатор был какой-то странный. Излишне тяжелый, как будто сделан из металла, громоздкий и совершенно неизвестной мне конструкции. Я пару секунд разглядывал его, несмотря на то что каталог Бреста знал наизусть. А там были представлены все образцы стрелкового оружия гражданского, полицейского и военного назначения за последние пятьсот лет! И он меня ни разу не подводил. А уж с какими только раритетами не приходилось сталкиваться во время операций по усмирению мятежей. Тем более по моему опыту,…
#Бояръ-Аниме. Газлайтер. Том 11
5.00
рейтинг книги
Благо, лич подставляется и мои когти разрубают костяные ребра. Энергию, кстати, я тоже выкачал прилично. Отступив, нежить воет, и тут же получает топором по шипастой ключице, которая с треском ломается. Ну а дальше лич складывается как домино внутрь себя, а принимаюсь рубить ему шею. С десяток ударов по позвоночному столбу и рогатый череп откатывается. Осталась сущая мелочь. Сбросить доспех, порезать ладонь и брызнуть кровью на черепушку — дело нескольких секунд. С личем происходят метаморфозы.…
Офицер
7.21
рейтинг книги
Серия:
#1 Офицер
– Валентин. – Кир, – подполковник пожал крепкую руку и, отставив в сторону расписанный камуфляжными разводами «Вал», стал набивать магазины патронами. – Интересная штука… – Валентин взял в руку автомат и, не ощутив привычного веса, от неожиданности дёрнул его вверх. – Что за чёрт? – Лёгкие сплавы, – пояснил Кирилл. – Ствол чуть удлинён, немного доработан глушитель, ну и всякие приблуды типа прицела с термовизором и баллистического вычислителя. – Да у меня стечкин примерно столько же весит! –…
Зауряд-врач
8.64
рейтинг книги
Пролог Сделав последний стежок, я завязал нить. В тот же миг к ране протянулась рука с ножницами. Обрезав нить, Оля забрала у меня иглу и протянула поднос с медикаментами. Я промазал шов йодом, наложил марлевую салфетку на рану и закрепил пластырем. Гражданский хирург поручил бы это дело сестре, но у военных иначе. Мы и повязки сами меняем — это позволяет видеть последствия операции. Хочешь сделать что-то хорошо – сделай сам. Я взял мальчика со стола и понес к выходу. Снаружи ко мне метнулся…
Неправильный лекарь. Том 1
5.00
рейтинг книги
— Бросьте вы его, Александр Петрович, бросьте! — заверещал он. Почему-то я сразу догадался, что это скорее мой приятель, чем моего оппонента. — Только ещё больше проблем себе наживёте! — Он хотел меня убить! — прорычал я, пиная для наглядности валяющийся на полу кинжал. — Сюда уже бегут полицейские, нам надо уходить! У вас рана, у него кинжал, он будет виноват, а не вы, идёмте же! Я на всякий случай пнул пытавшегося встать моего пленителя, чтобы он покатился по полу. Пухлый парень тащил меня…
Звездная Кровь. Изгой
5.00
рейтинг книги
Про взрывы из-за разного давления тоже бред, как и про обгорание до хрустящей корочки. Человек в безвоздушном пространстве всегда погибает от удушья. Слабый дыхательный аппарат человеческого организма не держит воздух внутри. Весь кислород вытянет в космос очень быстро, а потом жизнь исчисляется полутора минутами или около того. После сознание затуманится от недостатка кислорода — и, в общем-то, всё. Если человека из космоса не вернуть через девяносто секунд — это смерть. Отчего-то подспудно я…