11/22/63
Шрифт:
— Святий мерин! Чому б вам просто не викинути ваші гроші в унітаз?
— Просто маю чуття, от і все.
— Джордже, послухайтесь мене, як свого татуся. Двобій Кейс-Тайгер — це взагалі не спортивний матч, це тестовий зонд для цієї нової штуки, кабельного телеканалу. Там буде кілька цікавих двобоїв початківців, але головний бій — це сущий жарт. Тайгер отримає настанову продержати старого на ногах раундів сім-вісім, а вже потім його всипити. Хіба що…
Він нахилився вперед. Звідкілясь з-під його стільця пролунало неприємне «хрусь».
— Хіба що ви щось знаєте. — Він знову відхилився назад, з підібганими губами. — Та де там, звідки вам? Ви ж, хай вас бог милує, живете у Джоді. Але, якби ви дійсно знали,
— Я нічого не знаю, — сказав я, брешучи йому просто в обличчя (і радий тим). — Це просто чуття, але останній раз, коли я мав подібне чуття, я поставив на те, що «Пірати» поб’ють «Янкі» у Світовій серії, і здобув тоді чималий куш.
— Вельми цікаво, але ж ви знаєте стару приповідку, що навіть стоячий годинник показує двічі на добу правильний час.
— Фреді, так ви можете мені допомогти чи ні?
Він подарував мені втішливу усмішку, в якій читалося, що один дурень скоро розлучиться зі своїми грошима.
— У Далласі є чоловік, котрий залюбки прийме таку ставку. Його звуть Аківа Рот. Тримає контору на Грінвіл-авеню під вивіскою «Фінансове забезпечення». Перейняв цей бізнес від свого батька років п’ять-шість тому. — Він притишив голос. — Подейкують, ніби він пов’язаний з мафією. — Голос його вщух ще тихіше. — З Карлосом Марчелло.
Саме те, чого я боявся, це ж той самий світ, до якого належить Едуардо Гутьєрес. Мені знову згадався той «Лінкольн», припаркований навпроти «Фінансового забезпечення», з флоридськими номерами.
— Якось не дуже кортить, щоб мене хтось раптом побачив, коли я заходитиму до такого закладу. Можливо, мені знову захочеться працювати викладачем, а двоє членів шкільної ради вже й так від мене носи вернуть.
— Тоді ви могли б спробувати щастя у Френка Фраті, це у Форт-Ворті. Він там тримає ломбард, — «хрусь»озвався стілець, коли він нахилився вперед, щоб зблизька зазирнути мені в обличчя. — Я щось таке сказав? Чи ви часом не мошку вдихнули?
— Ні-ні. Просто я знав був колись одного Фраті. Той теж тримав ломбард і приймав ставки.
— Можливо, вони обоє походять з одного й того самого клану лихварів у Румунії. У будь-якому разі, цей може повестися на п’ять соток, особливо коли така безглузда ставка, як ви оце собі надумали. Проте того коефіцієнта, на який ви заслуговуєте, він вам не подарує. Звичайно, ви не отримали б його й від Рота, але там все одно були б кращі шанси, аніж у Френка Фраті.
— Але через Френка я не матиму нічого спільного з мафією. Правильно?
— Гадаю, що так, хоча хто може це насправді знати? Букмекери, навіть дрібні, не славляться діловими зв’язками серед вищих класів.
— Мабуть, я прийму вашу пораду і краще збережу свої гроші.
На обличчі Квінлена відбився переляк.
— Ні, ні, ні, не робіть цього. Поставте їх краще на перемогу «Ведмедів» у Національній футбольній конференції. Отам-то ви точно зірвете куш. Я вам це фактично гарантую [599] .
599
Команда «Chicago Bears» дійсно стала чемпіоном 1963 року.
Двадцять другого липня я сказав Сейді, що мушу поїхати у деяких справах до Далласа, і вже домовився з Діком, щоб той за нею приглянув. Вона відповіла, що нема в цьому ніякої потреби, що вона сама про себе подбає. Сейді ставала собою колишньою. Так, помалу-потроху, але вона поверталася до себе колишньої.
Вона не спитала нічого про суть моїх тамтешніх справ.
Першу зупинку я зробив у «Першому зерновому», де відкрив свій сейф і тричі перечитав те місце в нотатках Ела, щоби
перевірити, що не помилився, що правильно все пам’ятаю. Авжеж, саме так, Том Кейс шокує всіх своєю несподіваною перемогою, нокаутувавши Діка Тайгера у п’ятому раунді. Ел, радше за все, знайшов інформацію про цей двобій десь в інтернеті, бо на цей час він уже давно перебував далеко від Далласа і від дивовижних шістдесятих.— Чи можу я вам чимось іще допомогти сьогодні, містере Емберсон? — запитав мій банкір, проводжаючи мене до дверей.
«Атож, ви могли б промовити молитву, щоб мій старий друзяка Ел Темплтон свого часу не заковтнув був кавалок якогось інтернетного лайна».
— Цілком можливо. Ви могли б підказати, де я можу знайте крамницю маскарадних костюмів. Я хотів би одягтися чарівником на день народження мого небожа.
Швидко проглянувши «Жовті сторінки», секретарка містера Лінка спрямувала мене за адресою на Янг-стрит. Там я зміг придбати те, що хотів. Цю покупку я завіз на Західну Нілі-стрит — позаяк я все одно сплачую оренду, мусить же ця квартира бодай чимсь прислужитися. Там же я залишив і свій револьвер, поклавши його до шафи, на верхню полицю. Жучок, який я витяг з настільної лампи, перемістився разом із хитрим японським магнітофоном до бардачка в моїй машині. Я від них здихаюсь десь по дорозі серед чагарників, коли повертатимуся до Джоді. Мені вони більше не знадобляться. До верхньої квартири ніхто ще так і не вселився, і в домі панувала лячна тиша.
Перш ніж поїхати з Нілі-стрит, я обійшов навкруг огорожу бокового палісадника, де всього лиш три місяці тому Марина сфотографувала Лі з гвинтівкою в руках. Там не було на що дивитися, окрім збитої землі та кількох кущів витривалого бур’яну. Але, вже відвертаючись, я все ж таки дещо там примітив: червоний виблиск під знадвірними сходами. То виявилася дитяча тарахтавка. Я забрав її і також поклав до бардачка в моєму «Шеві», де вже лежав жучок, але, на відміну від жучка, я її собі залишив. Сам не знаю чому.
Моєю наступною зупинкою стало розлоге ранчо на Сімпсон Стюарт-роуд, де зі своєю дружиною Джинні мешкав Джордж де Мореншильд. Лишень побачивши цю садибу, я відразу ж забракував її як можливе місце для запланованої мною зустрічі. По-перше, я не міг мати певності, коли Джинні буде вдома, а коли ні, а наша суто чоловіча розмова мала відбуватися тільки сам на сам. По-друге, місце не було достатньо ізольованим. Поряд містився коледж Пола Квіна, цілком чорний навчальний заклад, де мусять тривати літні заняття. Діти не вешталися там натовпами, але я побачив їх чимало, піших і на велосипедах [600] . Недобре для моїх намірів. Залишалася ймовірність, що наша дискусія відбуватиметься на підвищених тонах. Залишалася ймовірність, що це взагалі буде не дискусія — принаймні не в тому значенні, яке подає словник Мерріам-Вебстер.
600
Paul Quinn College — заснований 1872 року священиками Африканської методистської єпископальної церкви коледж, названий ім’ям його першого директора Вільяма Пола Квіна (1788–1873).
Дещо привернуло мою увагу. Воно містилося на розгонистому передньому моріжку де Мореншильдів, де бризкалки, розсіюючи благодатні струмені, створювали у повітрі веселки такі крихітні, що їх можна було сховати собі до кишені. Рік 1963-й не був роком виборів, але на початку квітня — приблизно в той самий час, коли хтось стріляв у генерала Едвіна Вокера, — раптово помер від інфаркту член Палати представників від П’ятого виборчого округу. Шостого серпня мали відбутися позачергові вибори конгресмена на його місце.