Атомний вогонь над океаном

— Сер, ви можете цілком і повністю покластися на атомне місто. Експеримент буде здійснено 31 березня і успішно… — з усмішкою відповів Брекдорп.

Еверет поклав свою маленьку руку в дебелу, м'ясисту руку Брекдорпа, кивнув головою, піднявся по сходах і зник у великому череві літака. Через хвилину загули двигуни, і машина рушила на стартову доріжку.

Увечері Стефсон спитав у дочки:

— Як це Брекдорп додумався до такого? Звів Еверета з Метіусом і влаштував учбову тривогу, причому саме тоді, коли всі вони були не в головному будинку, а біля старого реактора.

— Ах, якби це була єдина таємниця Мехіко-Занда, — відповіла Біт, знизавши плечима. — Для мене це дуже просто: Кальмана, коника номер один, немає. Стефсон тільки теоретично вважається першою» людиною в місті, нехай же побачить, як далеко його відсунули. Може, він змінить свою позицію…

— Цього не буде, — перервав Стефсон дочку.

— По-третє, — закінчила свою думку Біт, — непогано дати щигля Метіусу, якого дратує постійна неувага до нього: нехай побуде гідом президента.

— Метіус не дуже рветься до таких проявів пошани, — зауважив Стефсон.

— Навіть тоді, коли є нагода випросити в Еверета запалювальні конденсатори?…

— Президент ПЕК їх не носить у кишенях. — Стефсон швидко заходив по кімнаті. Потім рвучко відчинив вікно: йому було душно.

— Вийдімо в садок, тату.

У садку Стефсон, усе ще під впливом неприємного почуття, викликаного підступністю Брекдорпа, запитав:

— А які ж у нас ще є таємниці?

— Ах, звідки я знаю. Наприклад, нічні візити.

— Я чув, що в місто приїжджав Вільсон.

— Так. Він дві години радився з Брекдорпом. Дуже мила розмова була.

— Це тобі Брекдорп розповів?

— Ні. Він записав розмову на плівку і забув вийняти ролик з диктофона. Це зробила я.

Стефсон саме нахилився, щоб зірвати квітку. Він випростався і здивовано вигукнув:

— Біт!

Дочка прикинулася, ніби не помітила його подиву.

— Я вже кілька разів хотіла прокрутити тобі цю плівку ввечері, але боялася, що ти зробиш неправильні висновки. — Дівчина запропонувала батькові зайти в дім.

— Що значить висновки? Треба зробити те, що слід. Але як ти могла отак просто…

— Змогла! — промовила Біт і пішла в дім. На дверях вона зупинилася і додала — А щодо висновків, тату, я, здається, все добре обміркувала. Тобі доведеться сісти в Сінг-Сінг чи в іншу тюрму, а може, і на електричне крісло. Згадай, що було з Розенбергами. — Все це Біт сказала на диво спокійно.

Стефсон схопив дочку за руку і вигукнув:

— Щоб я пішов у тюрму!

Біт мовчки відчинила двері.

Весь час, поки крутився ролик з плівкою, Стефсон спокійно сидів у кріслі, підперши голову руками, і уважно слухав розмову.

Коли плівка скінчилась, Біт вимкнула магнітофон.

Стефсон відкинувся в кріслі і уважно подивився на дочку. Трохи згодом він встав, вийшов у садок і попрямував до річки.

Додому професор повернувся пізно, коли надворі вже було темно.

Як і передбачала Біт, батько спершу хотів піти з плівкою до Брекдорпа. Але потім роздумав. Атомний слон тільки посміхнувся б у відповідь. Звичайно, Стефсон може попросити, щоб його звільнили, але однаково змушений буде мовчати. Кілька днів тому професор усе ще не вірив, що Брекдорп і Кальман наважаться створити бомбу. Але тепер, після відвідин Вільсона й Еверета!.. І він, Стефсон, повинен мовчати.

— Ми передамо ролик з плівкою дідові.

Біт уже й про це думала і відповіла:

— Дід теж не зможе опублікувати матеріали. Нам не повірять, що на плівці записано розмову Брекдорпа й Вільсона або нас просто обвинуватять у державній зраді. Адже ПЕК працює на гроші уряду. Це дуже прості міркування, тату.

Біт мала рацію. Є тільки один вихід — переконати Кальмана. Кальмана? Стефсон втомлено й безнадійно махнув рукою. Той скоріше погодиться злетіти разом із своєю бомбою в повітря, ніж припинити досліди.

* * *

— Робота посувається надто повільно! — сказав Метіус і кинув презирливий погляд на будівельну площадку, де споруджувався великий тритієвий реактор.

Потужний екскаватор проривав широкий підземний тунель від реактора до головного каналу. Будівельники бетонували фундамент, інші зводили стіни, довкола гуркотіли крани, екскаватори та інші машини. Стефсон попросив Метіуса приїхати на будівельну площадку, бо сподівався, що там вони зможуть поговорити без перешкод.

На сердите зауваження Метіуса Стефсон відповів:

— Земляні роботи ведуться в дві зміни, бетонники теж працюють у дві зміни. Беручи до уваги значення споруди, можна було б працювати в три зміни. Треба перемістити півмільйона кубометрів землі. Звичайно таку роботу виконують за півтора року. Цей строк можна було б скоротити, але тоді довелося б витратити більше грошей.

— Гроші! Для Кальмана гроші є!

Стефсон прислухався уважніше. Раніше Метіус не говорив у такому тоні. Професора цікавило тільки те, що безпосередньо стосувалося його дослідної роботи.

— Саме тому не поспішають з будівництвом реактора, — зауважив Стефсон. — Вони вважають, що Кальман покладе їм до ніг свою нову конструкцію Х-10, тобто «чисту» бомбу.

— «Чисту» бомбу, — повільно повторив Метіус. — Це ж тільки так кажеться. Брекдорп примушує мене швидше закінчити деякі досліди. Він навіть хоче, щоб я їх офіціально взяв на себе. А я не візьму на себе відповідальності. В такі строки це зробити неможливо. Ви ж знаєте, Стефсон, в якому стані моя робота. Сполучення ядер без звільнення небезпечних нейтронових променів можна здійснити за допомогою двох синтетичних реакцій. Я роз'яснював це Еверету. Проте, мабуть, даремно. Оті люди, — він кивнув головою, показуючи на робітників-будівельників, — більше зрозуміли б, ніж старий президент.

— Ну і що?

— Нічого! Еверет натякнув, що гроші для цього є.

Стефсон нахилив голову, не наважуючись сказати колезі правду. Трохи помовчавши, він зауважив:

— Гроші для цього, напевно, є. Але не думаю, що керівництво ПЕК розраховує на одну з ваших синтетичних реакцій, Метіус. Воно робить ставку на Кальмана і його Х-10.

— Кальман! — похитав Метіус головою. — Те, що він хоче зробити, не збагатить науку. Здійснити процес злиття ядер за допомогою плутонієвої реакції означає насамперед звільнення велетенської маси нейтронів. Ні, ні, я цього не можу і не хочу… — Метіус на мить замислився, потім знову заговорив: — Брекдорп мені роз'яснював, що їх задовольнив би і частковий успіх. Він потрібен ПЕК для святкування свого ювілею… Нібито можливо до кожних заручин, весілля чи похорону робити відкриття світового значення! Так, цей частковий успіх їм потрібен! А моє ім'я? Жоден учений не поважав би мене після цього.