Атомний вогонь над океаном

— Хотів, певно, щось підслухати, винюхати.

— Чому ви розмовляєте так таємно, Тедд? — спитав Барн. — Про це ж можна поговорити офіціально. Адже профспілка тут досить сильна.

— Сильна? Це тільки так здається, містер Кальман. Вона дивиться на світ лише одним оком і тим оком лічить гроші, свої й наші. Вона лічить добре, нічого не скажеш. А на другому оці в неї пов'язка. Коли десь пахне політикою, у профспілкового начальства з'являється нежить. Я не хочу говорити нічого поганого про ваших колег, містер Кальман, але серед науковців дуже мало таких людей, як Браун і Гарріман. А в справах, що стосуються реакторів і «бару привидів», потрібні науковці, які можуть дати нам пораду, сказати розумне слово. Грошової допомоги ми доб'ємося. А щодо безпеки праці, то ПЕК і сама в цьому зацікавлена. Бо коли атомне місто злетить у повітря, пропаде і бізнес. А от протест проти ядерних випробувань…

— Чому ви не звернетеся до Стефсона і Метіуса? Якби вони приєдналися…

— Що робить горила, — відмахнувся Тедд, — мені невідомо. Але ті, що його знають, кажуть, ніби він може не їсти й не пити і буде ситий самими своїми дослідами. Коли до того ж має ще й сигару, то йому більше нічого не треба. Це схоже на правду. Ну, а Стефсон, той до нас ближче. Ви, мабуть, граєте в шахи і знаєте, що великі фігури вступають у гру останніми.

— А що ж я маю робити, Тедд?

— Вам треба приглядатися до людей і встановити зв'язки, найкраще з молодими науковцями. Ви син первосвященика, пробачте, але так звуть вашого батька, і голос такої людини, як ви, щось важить.

— У Мехіко-Занді вже, мабуть, знають, які в мене взаємини з батьком, — із сумнівом промовив Барн.

— Саме тому, містер Кальман, саме тому.

Вони під'їхали до корпусу 13. Прощаючись Тедд спитав:

— Ви прийдете потім в атомний бар?

— Прийду, хоча не знаю, скільки часу я тут пробуду, але прийду неодмінно.

Брекдорпу довелося взяти на себе контроль за роботою лабораторій. Керівника відділення II він застав не в дуже оптимістичному настрої. Поїздка Кальмана у Філадельфію не дала бажаних наслідків. Учений тільки проґавив приїзд Е верета, про що дуже шкодував. А тут ще ця суперечка з Барном, який чомусь вирішив заручитися саме з дочкою Стефсона. На питання Брекдорпа, чим він стурбований, чи не роботою над новою конструкцією Х-10, Кальман невиразно хитнув головою.

— Приватні справи, — вчений хотів ще щось додати, але стримався.

Брекдорп не розпитував його. Не вистачало, щоб директор морочив собі голову особистими турботами своїх працівників.

— Щось я хотів вам сказати, — ніби мимохідь зауважив Брекдорп. — Чи не могли б ви, професоре, забрати в Стефсона ще й променеву лабораторію — встановити там нагляд за дослідами і довести їх до пуття, поки ваш син буде на Ратакових островах?

— Робота в променевій лабораторії припиняється? — задоволено спитав Кальман, бо на ці досліди Стефсон покладав великі надії.

— Не можна сказати, що зовсім припиняється. Розпочату роботу ніколи не слід припиняти. Досліди провадитимуться й далі, тільки повільніше. Ними може знову зайнятися Браун. Він уже знає роботу, а темпи залежатимуть від стану його здоров'я.

Обличчя Кальмана посвітлішало. Якщо Барн працюватиме під його безпосереднім керівництвом, а потім ще поїде на «Ізабеллу», легше буде вирвати сина з рук Стефсонів.

Брекдорп спішно попрощався: на жовтому фоні променевих індикаторів у кімнаті Кальмана весь час з'являлися неприємні червонуваті тіні.

На вулиці Брекдорп побачив Стефсона, який ішов по другому боці. Професор нашвидку привітався і хотів пройти далі, але директор гукнув:

— Алло, містер Стефсон, хвилинку…

Стефсон повільно перейшов дорогу.

— Я оце йду від містера Кальмана. Мені здається, треба заради прискорення роботи над новою конструкцією Х-10 провести дальше перегрупування. Доведеться забрати у вас і променеву лабораторію з молодим Кальманом. Сподіваюся, Стефсон, ви розумієте, як це потрібно для справи?

Технічний керівник давно вже чекав якоїсь нової підлоти. Тому пропозиція директора його не здивувала. Але те, що Брекдорп сказав йому про це отак просто на вулиці, прикро вразило вченого. Раніше такі зміни обговорювалися офіціально в конторі. Тепер, виходить, це вже зайве.

— Робіть, як хочете, містер Брекдорп, — відповів професор, не дивлячись на нього. — Це, мабуть, ще не все. В майбутньому в Мехіко-Занді відбудуться, думаю, більші перестановки. Успіх дослідів Кальмана, в якому можна не сумніватися, зробить зайвою присутність у Мехіко-Занді багатьох учених. Адже тоді в атомному місті дослідження провадитимуться в іншому напрямі і для інших цілей. Що ж до мене, містер Брекдорп, то я думаю розірвати наш договір. — Він злегка вклонився і хотів піти.

Атомний слон затримав його. Директор чекав ображеної відповіді і радів, що може показати вченому силу своєї влади. Заява про звільнення була несподіваною для Брекдорпа. Звільняти Стефсона зараз було невигідно. Він ще був потрібен в Мехіко-Занді.

— Дорогий Стефсон, не треба так трагічно сприймати звичайні зміни. Навіщо звільнятися? Тимчасові обставини вимагають певних перестановок. Містер Еверет надає великого значення прискоренню дослідів над Х-10. Що ж нам лишається робити?

— Ви добре знаєте, містер Брекдорп, що мої дослідження ведуться в іншій площині, не зв'язаній з цими «тимчасовими обставинами».

— Ото ж бо й воно. Роблячи одне, не треба забувати про інше. Ні для кого не таємниця, що навіть англійці випередили Мехіко-Занд у дослідах по керованому сполученню ядер.

Директор знав, що експерименти Стефсона, на які вже витрачено чимало грошей, могли б ліквідувати цю перевагу англійців.

— Я вважаю корисним для справи звільнити вас від різних дрібних обов'язків. Тоді ви зможете приділити більше часу проблемі керованого сполучення ядер. Еверет надає цьому принаймні такого ж значення, як дослідам над Х-10. Невже ви добровільно складете зброю і дозволите англійцям вийти вперед у розв'язанні цієї проблеми?

Барн Кальман завершив десяту серію дослідів з нетривкими ізотопами. Наслідки не зовсім задовольняли його: поки що за допомогою напівпровідникових елементів пощастило перетворити в електричну енергію лише невеликий процент променів.

Барн подивився на променевий дозиметр, його стрілочка досягла критичної точки. Молодий науковець ще раз оглянувся довкола, чи все в порядку. Треба прийняти душ і переодягнутись. Він поспішав до Біт. Хотілося поговорити з нею про Гаррімана й О'Брайєна. Вчора після розмови в атомному барі в нього виникли деякі сумніви.

Обернувшись, Барн побачив у дверях Хріса Брауна. Той усміхався, показуючи вгору.

— Не забувай про дощувальну установку, — сказав він.

— Звідки ти, Хріс? Що тобі треба в цьому пеклі? Ти не можеш всидіти в своєму раю?

— Я тебе заступаю, Барн. Така вказівка Атомного слона.

— Ти жартуєш, Хріс, і жартуєш недобре. — Правда, колір худого обличчя Брауна став трохи кращий, але працювати вчений ще не міг. Це цілком ясно. — Ти ж іще хворий.

— Хворий! — гірко засміявся Браун. — Для кого? Для Брекдорпа? Для нього немає хворих. Є тільки живі й мертві. А Стефсона ніхто не питає. Ти ж, певно, знаєш, що з сьогоднішнього дня лабораторію передано твоєму батькові.