Біблія /Библия
Шрифт:
17 Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.
18 Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?
19 Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
20 Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.
21 Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?
22 Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він
23 Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних - у пусту марницю.
24 Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, - дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.
25 Хто ж у вас рівня менї, хто подобен?
– говорить Сьвятий.
26 Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.
27 Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.
28 Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?
29 Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.
30 І молодїж, буває, знеможе - ослабне, та й мужі впадають на силах,
31 Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.
Iсаія 40
1 Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.
2 Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром.
3 Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.
4 Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я - Господь, первий (з усього) й останній, я - все той самий?
5 Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;
6 Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!
7 Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.
8 Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, -
9 Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,
10 Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я - Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.
11 Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.
12 Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;
13 Я бо, - Господь Бог твій; я держу тебе за руку-правицю; я говорю тобі: не
лякайся, я помагаю тобі!14 Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, - я помагаю тобі, - говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв.
15 Я зроблю тебе валом зубчастим, новим, гострим; молотити меш гори, розтирати горби на мілкий порох.
16 Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим.
17 Злиденні й убогі шукають води, - не знаходять; сохне язик їх від згаги; я ж, Господь, почую їх, я, Бог Ізрайлїв, не опущу їх.
18 На горах вітворю ріки й бурчаки по байраках; озером степ ізроблю, а сухі суходоли - повними криничин.
19 Засаджу пустиню кедром, сосною, оливою й миртом; украшу степ явором, буком та кипарисом,
20 Нехай бачять і знають і розумно всїм буде, що рука Господня вчинила все те, й Сьвятий Ізрайлїв се сотворив.
21 Тепер же прийдїть ви, з справою вашою, говорить Господь; подайте докази ваші, говорить царь Яковів.
22 Нехай вони приступлять і скажуть нам, що має настати; нехай звістять що-небудь передом, заки ще постало, а ми станемо умом доходити та й збагнемо, на який конець воно вийшло, - нехай скажуть нам наперед, що ще буде.
23 Будущину возвістїте, нехай же ми знаєм, що ви боги, або зробіть що-небудь, добре або хоч і лихе, щоб ми здивовались, та разом із вами побачили.
24 Та ви - нїщо, та й витвір ваш неварт нїчого; гидота той, хто вас вибирає.
25 Я розбудив його від півночі, й він прийшов; та й на сходї сонця буде він призивати імя моє, й топтати можних, як болото, й місити, мов той ганчар глину.
26 Хто звістив се з початку, щоб ми те знали, хто заздалегідь наперід, - щоб ми могли були сказати: Се правда? Нї, нїхто не звістив, нїхто не чув із вас слова!
27 Я первий сказав Сионові: Ось він! і дав Ерусалимові благовістника.
28 Я розглядався, та не було нїкого, й між ними не найшовся порадник, щоб я міг запитатись, і менї відказано.
29 От-що: всї вони - одно нїщо, й вироблено їх надармо; вітер порожній - божища їх!
Iсаія 41
1 Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий.
2 Не крикне він; не піднесе голосу, гнївний; не дасть почути його на улицях.
3 Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить; по правдї він буде суд судити.
4 Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї; на ймя ж і науку його вповати муть острови.
5 Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:
6 Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;
7 Щоб очі слїпим одчиняти; щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві - з темницї.
8 Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.