Нечуй-Левицький Іван Семенович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Нечуй-Левицький Іван Семенович

Рейтинг
9.06
Пол
мужской
Нечуй-Левицький Іван Семенович
9.06 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя. Закінчивши семінарію, І.Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії. 1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу. 1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865 – 1866 роки), в гімназіях Каліша (1866– 867) та Седлеця (1867–1872). Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, попав під таємний нагляд жандармерії. 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878 р.), «Кайдашева сім'я» (1879 р.), «Бурлачка» (1880 р.), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884 р.). 1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888 р.) та «Афонський пройдисвіт» (1890 р.), казку «Скривджені» (1892 р.), повість «Поміж порогами» (1893 р.). На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906 р.) та «Українська поезія».
Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини ХIХ століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І.Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників, Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населення. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вимагали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше й достеменніше охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя. Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва. Надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Основа» 1861 року i для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: «Буду писати вірші, складу віршами книгу, таку, як «Катерина»... Напишу про діда Хтодося... про нещасних, прибитих долею... Про них! Про них!» Це була програма, над якою він працював ціле своє життя. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60—70-х роках, в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм, виникають нові суспільно-економічні відносини і суперечності. Реформа 1861 року, формально скасувавши кріпацтво, не полегшила життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів. Щоб прогодувати сім'ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках заробітків, скрізь стикаючись із свавіллям чиновників та промисловців, нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ. В роки навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із студентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток української нації та культури. Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчання рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою П. Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сьогочасне літературне спрямування» (1878 р.), у якій гостро виступив проти шовіністичної політики російського уряду та деяких російських письменників. Пізніше, 1891 року, у статті «Українство на літературних позвах з Московщиною» він з ще більшою гостротою висловив протест проти гноблення українського народу царизмом. Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сьогочасне літературне спрямування» основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та національність». Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка, який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести народний епос в щиро народному дусі». Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868 р.), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою вподобою». А повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури. «Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 70-х – початок 80-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів. Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в «Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до гоголівських, до естетики української байки Григорія Сковороди та Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

Книги автора:

Без серии

[9.1 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[8.1 рейтинг книги]
[6.4 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
12
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Эволюционер из трущоб
5.00
рейтинг книги
— Ра-а-азбить? — предложил кривляющийся голос. Сидящее за соседним столом существо было точной копией меня-любимого. И оно выразительно ткнуло пальцем в сторону лампочки. Это Мимо. Мимик, которого я приручил. Сперва думал прикончить его, но оказалось, что это чертовски полезная тварь. Пока я сплю, он продолжает работать, выполняя простейшие операции. Разговаривает, правда, как умственно отсталый, но в остальном чертовски хорош, даже готовить умеет. — Не надо. Я сам. Потянувшись к мане, я создал…
Идеальный мир для Лекаря 26
5.00
рейтинг книги
Серия:
#26 Лекарь
Они сразу приковали внимание постояльцев, тогда как те четверо безошибочно определили свою цель и сразу направились к ней. — Слишком поздно… — схватился за голову винодел, — они уже тут! Я не успею заполнить бланк! Всё-таки ему четко дали понять, что если ты иномирец — то заполнение бланка обязательно. Не получится получить никаких услуг без этого, ни за какие деньги. Есть такая дискриминация, но раньше на это никто не жаловался. Впрочем, если бы и жаловались, это никак не поменяло бы правила.…
Князь
9.15
рейтинг книги
Серия:
#3 Варяг
Сбитый с ног староста лежал в пыли, закрыв глаза, – ждал смерти. – Чиж! – обратился воевода к отроку, который обвинил старосту во лжи. – Подними его! Дружинник спрыгнул на землю, подскочил к старосте, занес ногу, намереваясь пнуть… – Я сказал подними, а не ударь! Рык воеводы мгновенно изменил намерения дружинника. Чиж ухватил старосту за руку. – Вставай, мужик! – сказал он почти ласково. – Вставай, не убьют тебя. Сергей огляделся. Вообще-то так себе деревенька. Дюжины две дворов: крытые…
Наследник и новый Новосиб
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Цеховик. Книга 1. Отрицание
5.75
рейтинг книги
Ну и всё такое, обычные оперативные действия. Я захожу последним, коротко скомандовав: – Понятых давайте. Женька молодец, не дёргается как заяц, не покрывается потом, только бледнеет. Наш коммерс с меченными купюрами и тот выглядит хуже. Достаю удостоверение: – Подполковник Добров, управление экономической безопасности. Но он и так знает, кто я. Дурак! Прямо в кабинете берёт, ничего не боится. Он смотрит мне в глаза. Без страха смотрит, даже свысока немного, мол, что же ты, Егорка, старых…
Дорогой Солнца
5.00
рейтинг книги
Всё-таки её муж при желании мог меня в порошок стереть. Я довольно быстро узнал, что он из «силового блока». Со временем мне даже начало казаться, что он знает о «проделках» своей молоденькой жены и не против, но, конечно, никаких гарантий не было. Так что я не наглел, продолжая соблюдать все возможные меры предосторожности: никогда не появлялся на своей тачке в радиусе пары километров от их дома, не светил лицо на камеру в посёлке, не пытался фамильярничать с охраной. — Подумал, что я тебя бросить…
Хозяйка забытой усадьбы
5.00
рейтинг книги
Вряд ли Иза была в курсе, какие еще дополнительные пункты включил ее муженек в свое «благородное» предложение. Я могла бы дрогнуть, если бы в договор не входила обязанность ублажать лорда Дантесоля по его первому требованию. Однако раскрывать Изольде глаза я не собиралась. Она либо мне не поверит, либо только позлорадствует. Я вообще ощущала недостойное леди желание отомстить этим двоим за все. И я отомщу. Люди склонны ошибочно принимать воспитанность и сдержанность…
Виконт. Книга 4. Колонист
7.50
рейтинг книги
Был и Род. Вот он точно был не «ван». Хотя, как я уже сказал, в колониях титул почти ничего не значил. К моему удивлению, Род стал шерифом окрестных земель. Я был о нем худшего мнения, и думал, что он сколотит шайку и будет промышлять на окрестных дорогах. Но нет, видимо что-то затаенное взыграло, и бывшая ризанская шпана стала грозой местной. Гордо нося на груди латунную шестиконечную звезду шерифа, самолично сделанную мной из чистого озорства. А что, должен же у него быть отличительный знак? Как…
Шайтан Иван 3
7.17
рейтинг книги
Смотрю на стоящего рядом Андрея. — Я понял, командир. — Раз понял, командуй зачисткой. Провозились до позднего вечера. Чтобы казак бросил хабар. Хорошо хоть бойцы, уже привыкшие к большим трофеям, брали только действительно ценное и нужное. Дауд со своими и горцы с других селений были ошеломлены результатами засады. Погибло не меньше трёх сотен, никто не считал погибших, а сколько упало в пропасть не известно. Он попросил меня не подрывать заряды до завтра. Не мог смириться с тем, что пропадет…
Афганский рубеж 2
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Рубеж
Димон также приготовил оружие и снял с предохранителя. Сабитович уже бежал к обрыву с пулемётом. Я снял с плеча автомат на ходу, когда переместился к своей позиции. Она была прямо по центру склона и прикрыта большими камнями. Рядом, через несколько метров ещё одна, а за ней ещё. Вот между ними и буду бегать, чтобы меня не накрывали. Из подсумка достал магазины и положил рядом с собой. Духи пока не стреляют, но угрожают кровавой расправой и предлагают сдаться. Точно перевести не могу, но сомневаюсь,…
Вернуть невесту. Ловушка для попаданки 2
7.88
рейтинг книги
Глава 1 Просыпаться было тяжело. В голове гудел невидимый колокол, отдаваясь в висках гулкой пустотой. Распахнула ресницы, с трудом соображая, что происходит, где я вообще нахожусь, и наткнулась на чужой взгляд. Знакомый такой. Темно-зеленый и недоумевающий. Фарн…. Близко-близко, на расстоянии вытянутой руки. Моей руки, которая, между прочим, в эту самую минуту с удобством расположилась на подушке возле его щеки. – Эннари, – а голос низкий, хриплый. То ли после крепкого сна, то ли от…
Искатель 2
5.00
рейтинг книги
Эта новость не стала для меня неожиданной. Понимая, что общение с Зарой потребует от меня усилий, я внезапно осознал, что нужно будет выделить время для обучения её хотя бы основам языка. Это было просто необходимо, чтобы мы могли нормально взаимодействовать друг с другом. Я с энтузиазмом кивнул ей в ответ и указал на свою голову, пытаясь объяснить смысл моих простых жестов. — Да, — произнес я, а затем резко покачал головой вверх-вниз. — Нет, — снова кивок головы но теперь из стороны в сторону.…
Тринадцатый IV
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Эволюционер из трущоб. Том 7
5.00
рейтинг книги
— Если Барс узнает, то вас… — Не переживай, скоро и Барсу придёт конец, — успокоил я деда. — Тёма, все подохли? — спросил я у Прохорова, рассчитывая на его слух. — Голосов не слышно. Только тяжелое дыхание. Если не подохли, то на последнем издыхании, — пояснил Артём. — Добиваем? Я задумался. Если уголовники всё ещё живы, то есть ли смысл их добивать? От мёртвых толку никакого, а так из них получится отличный трудовой отряд. Смогут восстановить Ленск, дороги чистить, за скотиной ухаживать. …