Нечуй-Левицький Іван Семенович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Нечуй-Левицький Іван Семенович

Рейтинг
9.06
Пол
мужской
Нечуй-Левицький Іван Семенович
9.06 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя. Закінчивши семінарію, І.Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії. 1861 року Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу. 1865 року І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865 – 1866 роки), в гімназіях Каліша (1866– 867) та Седлеця (1867–1872). Одночасно з педагогічною діяльністю І. Левицький починає писати. У 60-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. З 1873 року І. Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, попав під таємний нагляд жандармерії. 1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878 р.), «Кайдашева сім'я» (1879 р.), «Бурлачка» (1880 р.), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884 р.). 1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888 р.) та «Афонський пройдисвіт» (1890 р.), казку «Скривджені» (1892 р.), повість «Поміж порогами» (1893 р.). На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906 р.) та «Українська поезія».
Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини ХIХ століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І.Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників, Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населення. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вимагали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше й достеменніше охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя. Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва. Надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Основа» 1861 року i для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: «Буду писати вірші, складу віршами книгу, таку, як «Катерина»... Напишу про діда Хтодося... про нещасних, прибитих долею... Про них! Про них!» Це була програма, над якою він працював ціле своє життя. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60—70-х роках, в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм, виникають нові суспільно-економічні відносини і суперечності. Реформа 1861 року, формально скасувавши кріпацтво, не полегшила життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів. Щоб прогодувати сім'ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках заробітків, скрізь стикаючись із свавіллям чиновників та промисловців, нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ. В роки навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із студентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток української нації та культури. Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчання рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою П. Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сьогочасне літературне спрямування» (1878 р.), у якій гостро виступив проти шовіністичної політики російського уряду та деяких російських письменників. Пізніше, 1891 року, у статті «Українство на літературних позвах з Московщиною» він з ще більшою гостротою висловив протест проти гноблення українського народу царизмом. Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сьогочасне літературне спрямування» основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та національність». Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка, який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести народний епос в щиро народному дусі». Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868 р.), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою вподобою». А повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури. «Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 70-х – початок 80-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів. Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в «Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до гоголівських, до естетики української байки Григорія Сковороди та Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

Книги автора:

Без серии

[9.1 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[8.1 рейтинг книги]
[6.4 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.8 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[7.5 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
12
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Счастье быть нужным
5.25
рейтинг книги
Глава 1. И снова доброе утро. В левый глаз светит солнце, из-за не до закрытой шторы на окне, с улицы доносится шум проезжающих машин и птичий гомон. К шуму машин я давно привыкла, а вот птицы в это утро решали, видимо, очень важные вопросы и ор стоял невообразимый. Кажется, дело подходило к драке. Надо встать… Не хочу… Каждый день одно и то же. Проснулась, делаю зарядку, чтобы суставы не хрустели и мышцы оставались гибкими. Ничего сложного: руками помахал, шеей покрутил, после поворотов…
Кодекс Крови. Книга IV
5.00
рейтинг книги
Мы со Светой отправились следом, но если Света сейчас оптом простила подруге все прегрешения, то я был занят сбором образцов крови. Спустя пару минут бега по коридорам Кремля мы оказались в личной спальне Её Императорского Высочества Марии Петровны Кречет. Сейчас, кроме самой принцессы с синюшными губами и растрёпанными волосами, содрогающейся в конвульсиях, в комнате находилась императрица, бессильно перебирающая на коленях разряженные лекарские амулеты. Руки её дрожали, а на пол капали беззвучные…
Кодекс Охотника. Книга XXI
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Случайная свадьба (+ Бонус)
5.00
рейтинг книги
Глава 1 Да, это она) Книга, которую я давно обещала))) Встречайте, Давида Данилевского и его историю! — Ба-бах! — веером запускаю по двери несколько тарелок и прислушиваюсь. За дверью слышится вялая возня, которая быстро затихает. Похоже, тарелки производят не тот эффект. Окидываю оценивающим взором свои «боеприпасы». Их тут немало, стоят стопками даже на полу под стенкой, но меня больше интересует тяжелая артиллерия. Распахиваю верхние створки старого допотопного серванта и…
Нечто чудесное
9.43
рейтинг книги
Глава 1 Блондинка с роскошными формами приподнялась на локте, натянула простыню на пышные груди и, слегка нахмурившись, пристально всмотрелась в красивое смуглое лицо восемнадцатилетнего юноши, стоявшего у окна спальни Молодой человек небрежно прислонился к раме, разглядывая веселившихся на лужайке гостей – праздник в честь дня рождения его матери был в самом разгаре. – Неужели вы там нашли нечто более привлекательное, чем я? – осведомилась леди Кэтрин Харрингтон, заворачиваясь в простыню и…
Вперед в прошлое 5
5.00
рейтинг книги
— Август, родной, на кого ты нас поки-идаешь! О, горе, горе нам! — Шлеп-шлеп. — Ты был так добр, так щедр! — Шлеп-шлеп — всеобщее подвывание. — Мы без тебя умрем. С тоски! А-а-а! Она взревела раненой монстрицей. Борис захохотал и плюхнулся в воду, потом с диким гоготом нырнул Каюк, и все мы плавали, плескались, сотрясая округу хохотом. Только Алиса сидела на берегу, поджав ноги, и кидала в воду камешки. Димон Минаев попытался ее расшевелить, но она на него рыкнула так убедительно, что все оставили…
Черный Маг Императора 5
5.00
рейтинг книги
— Не-а. Будет забавно на это посмотреть. Ну а чего, жены у него нет, насколько я знаю… — с улыбкой ответил я ему. — Хотя… Она же вроде бы как мертвая уже. — С одной стороны — да, с другой… Ты видел, как эта мертвая со своим Даром управляется? Я бы хотел посмотреть на живого, кто такие же штуки сможет делать. — Тут такое, Лешка, — пожал я плечами. — У нас каждый разные штуки может делать. Ты одно, я другое, девчонки наши вообще третье. — Кстати о девчонках… Завтра первый день учебы, потом два…
Игра престолов
5.00
рейтинг книги
В особенности с таким командиром. Сир Уэймар Ройс был самым молодым отпрыском древнего рода, одним из многочисленных наследников. Симпатичный юноша лет восемнадцати, сероглазый, изящный и стройный, как клинок. Восседая на спине своего рослого вороного боевого коня, рыцарь возвышался над Уиллом и Гаредом на их невысоких дорожных лошадках. Все на нем: черные кожаные сапоги, черные шерстяные штаны, черные перчатки из кротовых шкурок и тонко выделанная куртка из блестящих черных кольчужных колец, нашитых…
Штуцер и тесак
8.78
рейтинг книги
Глава 1 Авария на шоссе М-8, оно же Е-95, произошла ранним осенним утром. В эти октябрьские дни дороги нередко заволакивают туманы, так случилось и в этот раз. Видимость, плохая даже на высоких участках шоссе, в низинах сократилась до 50 метров. При таких условиях обгон – занятие клинических идиотов, но один нашелся. BMW X5 с российскими номерами резким маневром обогнул попутную фуру и выскочил на встречную полосу. Владелец не успел порадоваться мощи движка и отточенной управляемости «коня»,…
Хозяйка усадьбы, или Графиня поневоле
5.50
рейтинг книги
– Э, нет. Никто не докажет, что я подставил дядьку. Ни одной нити ко мне не ведёт. А вы, доктор, если зададите ещё один вопрос, то и вас не найдут, – кто-то приблизился ко мне и сдёрнул простынь с лица. – Красивая была, – тихо произнёс тот, что угрожал доктору. – Я даже одно время подумывал вдову замуж взять. Уж очень красива. Простынь вернулась на своё место, и послышались шаги. Почему эти странные голоса никак не умолкнут? В голове шумело, а во рту пересохло. – Где я? – мой голос не слушался,…
Любимая учительница
8.73
рейтинг книги
Глава 1 — Татьяна Викторовна, задержитесь, пожалуйста! Голос проректора тормозит меня уже на выходе из актового зала, где только что завершился большой педсовет университета. Лена, преподаватель кафедры философии, моя коллега и подруга, посмотрела сочувственно, подмигнула, дескать, держись. Ага, держусь… Березинский дожидается, пока все выйдут, спускается со сцены, подходит, несколько интимно прихватив меня за локоток. Вот не люблю я этого! И проректора тоже не люблю. Липкий,…
Зомби
5.00
рейтинг книги
До конца лекции еле высидел. Когда препод умелся из кабинета, не удержался и зевнул. Хорошо так зевнул до слез. Я ж на последней парте, кто меня видит? Правильно, никто не видит. И видеть не собирается. Для одногруппников своих я — пустое место. Вон они на выход потянулись. Для них социальная психология — не собачий бред. Они все тщательно конспектируют, даже теперь идут и обсуждают услышанные ценные сведения, как правильно манипулировать людским стадом. Ну так оно и понятно. Им всем мамашки и…
Темный Лекарь 2
5.00
рейтинг книги
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
Возвышение Меркурия. Книга 7
5.00
рейтинг книги
Болевые ощущения не исчезли полностью, но уже позволяли действовать. Так что я уселся прямо на полу и потянулся к пространству. Задача, в принципе была простой — создать воздушную подушку под транспортом. Ту же самую, которую я использовал для самостоятельного плавного спуска по воздуху. Только теперь в куда больших масштабах. Самолёт тряхнуло — попал в ток горячего воздуха, неожиданно здесь оказавшийся. Я же окружил его плотным слоем спрессованного воздуха и при помощи Сандала, принялся изучать…