Біблія /Библия
Шрифт:
30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть
36 І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 І Захарія, батько його, сповнив
ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
70 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
71 спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Вiд Луки 2
1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.
2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.
3 Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.
4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)
5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.
6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.
7 І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.
8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.
9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.
10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.
11 Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.
12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.
13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:
14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.
15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.
16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.
17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.
18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.
19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.
20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.