Біблія /Библия

9 Старай ся скоро прийти до мене.

10 Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;

11 Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.

12 Тихика ж послав я в Єфес.

13 Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані.

14 Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по дїлам його,

15 котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим.

16 У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полїчить ся їм.

17 Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідане від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

18 І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

19 Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.

20 Єраст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного.

21 Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.

22 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.

До Тита 1

1 es Nавел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,

2 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,

3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога:

4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.

5 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.

6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.

7 Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,

8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,

9 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

10 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання,

11 їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання.

12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві.

13 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,

14 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди.

15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

16 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.

До Тита 2

1 Ти ж говори, що личить здоровій науцї:

2 старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;

3 старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятим, (були) не осудливі, не підневолені великому пянству і навчали добра,

4 щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,

5 щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.

6 Молодїж так само напоминай знати міру.

7 У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих дїл, у науцї цїлость, поважність,

8 слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.

9 Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,

10 не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого, Бога, украшували у всьому.

11 Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,

12 навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віцї,

13 ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

14 котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителїв добрих дїл.

15 Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай нїхто тобою не гордує.

До Тита 3

1 Нагадуй їм, щоб начальства і власти слухали і корились, і до всякого доброго дїла були готові,

2 щоб нїкого не хулили, не були сварливі, а тихі, показуючи всяку лагідність до всїх людей.

3 Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.

4 Як же явилась благость і чоловіколюбиє Спаса нашого Бога,

5 не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,

6 котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя нашого,

7 щоб оправдившись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надїї життя вічнього.

8 Вірне слово, і хочу, щоб про се ти впевняв, щоб которі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям.

9 Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні.

10 Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь,

11 знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе.

12 Як пришлю Артема до тебе або Тихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати.

13 Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку.

14 Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дїл для конечних потріб, щоб не були без овощу.

15 Витають тебе усї, що зо мною. Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усїма вами. Амінь.