Батурин

бокувати— сторонитися, триматися збоку, уникати когось, ухилятися від когось чи чогось

Болбот— канцелярист І. Мазепи

борикатися— боротися, борсатися

брабантський— з Брабанту

бравурея— хоробрі вчинки

братися попід сили— боротися, охоплюючи обома руками супротивника за тулуб

БрюховецькийІван (?
– 1668) — гетьман Лівобережної України, обраний на «чорній раді» 1663; підписав Батуринські (1663) та Московські статті (1665); провадив промосковську політику; 1668 порвав з Москвою і прийняв протекторат тур. султана; убитий повсталими козаками.

бублейник— пекар, який випікає бублики; продавець бубликів

буки— стара назва літери «б»

буколіка— жанр поезії, що описує ідеалізоване пастуше і сільське життя на лоні природи

БулавинКіндрат Панасович (близько 1660–7(18).7.1708) — голова антифеодального повстання (1707–09) у Росії. Донськой козак, син станичного отамана. Брав участь у походах проти кримських татар, обирався похідним отаманом; потім — отаман Бахмутських соляних промислів, провадив боротьбу з ізюмським полком Шидловского, який хотів захопити промисли. У 1705 Б. спалив бахмутські солеварні. У жовтні 1707 підняв повстання (1707–09). За офіційною версією, Б., захищаючись і бачачи безнадійність свого становища, застрелився; насправді ж він був убитий у Черкасську старшинами.

бургомістр— голова міської управи

важка— шалька терезів

вакхічний— розгульний; від імені давньогрецького бога родючості, виноградарства Вакха, свято на честь якого супроводжувалося оргіями

Валенштайн[Валленштейн, Вальдштейн] (Wallenstein, Valdstejn) Альбрехт Венцель Євсевій (24.9.1583, біля р. Кеніґґрец — 25.2.1634, Еґер) — полководець, імператорський головнокомандувач у Тридцятилітній війні 1618–1648 рр. За походженням чеський дворянин. Відзначився під час воєн Австрії з Угорщиною на початку XVII ст. Брав участь у придушенні Чеського повстання 1618–1620 рр., мав величезні земельні володіння на заході Чехії (з 1624 р. герцог Фрідландський). У 1625 р. імператор «Священної Римської імперії» Фердинанд II призначив його імператорським головнокомандувачем з правом сформувати на свої кошти 40-тисячну армію. У 1626 р. армія під командуванням В. завдала поразка у Дессау військам протестантів під керівництвом Е. Мансфельда; у 1629 р. В. примусив данського короля Крістіана IV до миру. Отримав від імператора герцогство Мекленбург, князівство Заган і титул генерала «Океанічного і Балтійського морів» (1628 р.). Суперництво між В. і главою католицької ліги Максиміліаном Баварським, загострення боротьби між княжими угрупованнями, а також спроби В. вести самостійну німецьку політику призвели до його відставки (Реґенсбурґський сейм, 1630). У 1632 р., в зв'язку з перемогами шведської армії, В. знову призначений верховним головнокомандувачем імператорської армії з майже необмеженими повноваженнями. 16 листопада зазнав поразки від шведських військ при Лютцені. Звинувачений імператором у зраді (провадив таємні переговори зі шведами), знову був відлучений від командування. Вбитий групою офіцерів у м. Хеб (Егер) в Угорщині.

Вальпургієва ніч— у давніх германців поганське свято початку весни, під час якого нібито відбувався «шабаш відьом». Від імені св. Вальпургії, день якої збігався зі святом. Переносно — розгульна вечірка.

вартівня— приміщення для сторожа або війскових вартових

вашець— ваша милість (звернення, титул): пох. з польськ. Waszmoz

вговкати— приборкати, від вигуку «гов», яким зупиняють коней

вділ— униз

везир— візир, високий урядовий сановник у середньовічних країнах Близького і Середнього Сходу

велерічивий— велемовний; красномовний

великолюд— велетень

Вельзевул— у раньохристиянській релігії володар демонів, диявол Вельяминов-Зернов Петро Іванович (?
– ?) — московський віце-губернатор (березень 1726 — листопад 1738). З дворянського роду Вельяминових-Зернових, що служили в боярах, стольниках, окольничих, воєводах. У 1725 у чині полковника прийнятий на службу в Колегію іноземних справ, призначений комендантом і асессором у Московську сенатську контору. Очолював Московську губернію до прибуття в квітні 1727 А. Л. Плещеєва і після звільнення останнього (близько 1730) до призначення нового генерал-губернатора Г. П. Чернишова (вересень 1731). У 1731 керував ремонтом Збройової палати, контролював будівництво нового Кам'яного моста. У 1734 у зв'язку з неврожаєм йому була доручена роздача хліба в Москві. Звільнений з посади «за старістю», посол від царя.

Венус— Венера

вепр— кабан (здебільшого дикий)

верета— рядно

весь— село

взгляд— стосунок; ставлення; доброзичливість, поблажливість. З поминенням всякого взгляду — попри все; незважаючи на.

виверчи— викинути

виверчений— викинений

ВиговськийІван (?
– 1664) — гетьман Війська Запорозького 1657–59; за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді пол. короля і розстріляний поляками.

видівня— арена

виїмковий— винятковий

вильоти— відкидні рукави

випити стремінного— випити на коня

випулисті(очі) — булькаті, вирячені, лупаті (очі)

висок(рос.) — скроня

вистилізувати— відредагувати

виховзнутися— вислизнути

виш(рос.) — алегроформа від видишь («бачиш»), укр. Бач

ВишневецькийЯнуш — краківський каштелян

відданиця— дівчина шлюбного віку; дівчина на порі

віддатися— вийти заміж

відлога— каптур, частина верхнього одягу для захисту голови в негоду

відтрутити— відштовхнути

відтручувати— відштовхувати

візвання— заклик, звернення

вікторія— перемога

вірли— орли

вісьта— вигук, яким повертають коней наліво

віха— зрізана вершина ялини, берези, декілька гілок тощо, які прибивають до крокв, аби позначити завершення основних робіт на спорудженні хат та господарських будівель

возглаголити— промовити

ВойнаровськийАндрій Янович (1681/1682–1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ, де він помер десь у 1740-их роках.

воловодити— довго вирішувати якусь справу; зволікати

вонь— сморід

впоминатися— нагадувати, домагаючись чогось

всадник(рос.) — вершник

встави— суглоби

ґваранція— гарантія

Ґіллєнкрок— генерал-квартирмайстер шведської імператорської армії

ґорсетка— корсетка; безрукавка, пошита на талію

ґуґля— курка

гаківниця— довга важка рушниця з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків

ГалаганГнат — охочекомонний полковник

галерія— галерея, довгий балкон уздовж внутрішніх стін фортеці

галябарда— алебарда, бойова сокира у вигляді півмісяця на довгому держаку зі списом на кінці

ГамаліяМихайло Андрійович (? — до1725) — син генерального осавула Андрія Гамалії (? — до1696). Був лохвицьким сотником, генеральним бунчужним (1701–1703), наказним Полтавським полковником (1705), генеральним хорунжим (1707). У квітні — травні 1708 р., коли старшинська верхівка у Білій Церкві присягнула гетьманові спільно з ним боротися за права і вольності України, М. Гамалія став генеральним осавулом. Узяв участь в антимосковському повстанні. На переправі через Псел потрапив у полон. Завдяки підтримці Д. Апостола та І. Скоропадського був реабілітований. Але вже 1712 р. на засланні в Москві, де, знесилений, помер до 1725 р.