Батурин
Шрифт:
Ганнібал(247–183 до н. е.) — син Гамількара Барки, карфагенський воєначальник і політик; один з найбільших полководців стародавнього світу, тактика якого стала зразком для багатьох полководців і теоретиків; у II Пунічній війні (218–202 до н. е.), попри перемоги, зазнав поразки (202 до н. е.) під Замою; 195 був змушений покинути країну; вчинив самогубство
гарфярка— арфістка
гедоне(гр.) — насолода, задоволення
гер(ніж.) — пан
ГерцикГригорій Павлович (? — після 1735) — син Полтавського полковника. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Виконував обов'язки наказного полковника. Ймовірно, 1708
герць— сутички, поєдинки козаків з ворогом перед боєм; поєдинок
гетера— у стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки; легковажна жінка
гіндус— індус
Гіярн Уран— учень Парацельса
глорія(лат.) — слава; краса
гнітити— тиснути
гов— вигук, яким зупиняють коней; вживається також для привернення чиєїсь уваги
голендерський— голландський
ГоліцинДмитро Михайлович — київський губернатор, князь, московський воєвода у Києві.
ГоловкінГаврило Іванович (1660–1734) — російський державний діяч, граф, один з найбільш наближених до Петра I з його дитинства людей. Родич матері Петра I — цариці Наталії Кирилівни. Постійно супроводжував Петра I у роз'їздах. З 1706 начальник посольської канцелярії, а потім і Посольського наказу. З 1709 державний канцлер. З 1718 президент Колегії іноземних справ. Одночасно з керівництвом зовнішньою політикою Г. як сенатор брав участь у розробленні внутрішніх заходів. У 1726–30 член Верховної таємної ради. Після смерті Петра II (1730) підтримав Анну Іванівну і був членом кабінету міністрів.
голодова яма— приміщення для утримання в'язнів
ГорленкоДмитро Лазаревич (1660–1731) — син Прилуцького полковника Лазара Горленка, вбитого і спаленого козаками в час скинення гетьмана І. Самойловича. Служив канцеляристом у Батурині. 1693 р. І. Мазепа передав йому урядування Прилуцьким полком. Д. Горлен-ко потрапив до кола найвпливовіших довірників гетьмана. Воював проти кримських орд і шведів, заснував кілька селітряних заводів. Давав гроші на будівництво церков, Густинського монастиря. Активно підбурював гетьмана І. Мазепу до рішучих дій щодо виходу Гетьманщини з-під влади Москви. Влітку 1708 р. разом з Д. Апостолом, Д. Зеленським, І. Ломиковським клявся Мазепі бути йому вірним. Залишився вірним гетьманові і після Полтавської битви. Отримавши запевнення в безпеці, 1714 р. повернувся в Україну і наступних 15 років пробув на засланні в Москві, звідки не мав права виїжджати.
городничий— службова особа в повітовому місті, яка виконувала адміністративно-поліційні функції
гороїжитися— триматися зарозуміло, чванливо; козиритися
градобур— ворожбит, який відвертає бурю, град тощо
грець— тут: гра
Грозний— Іван IV Васильович (25.8.1530, с. Коломенське, — 18.3.1584,
Москва) — великий князь з 1533, перший російський цар (з 1547). І. IV прагнув до зміцнення самодержавної влади і посилення централізації держави. Внаслідок військових походів І. IV у 1547–52 було приєднано Казанське ханство, у 1556 — Астраханське ханство; у залежність від І. IV потрапили сибірський хан Едигер (1555) і Велика Ногайска орда (1557). У зовнішній політиці І. IV бере курс на доведення до кінця боротьби зі спадкоємцями Золотої Орди, розширення території держави на схід і оволодіння берегами Балтійського моря на півночі, у внутрішній політиці — курс на посилення самодержавної влади. Методами боротьби з політичними супротивниками за І. IV стали опала, страта і висилка; 1565 запроваджена опричнина. І. IV одержав у народі прізвисько «Грозний», що відбило уявлення про нього як про могутнього правителя, але тирана, деспота.дезидерат— побажання; пропозиція; вимога
делія— вид плаща на хутрі
десниця— права рука; рука загалом
дефензива— оборона
джаґан— чекан, кайло; вигнутий і загострений з обох кінців молот на довгому держаку для копання, розрихлення твердого грунту тощо
дзвін— тут: обід колеса
дзвінки(пільні) [дзвоники] — рослини з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими квітками, що за формою нагадують маленькі дзвоники
димензія— тут: розмір
дівина[дивина] — трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками
дідич— поміщик, великий землевласник
діймаво— гостро відчутно
довг— борг
ДольськаАнна — княгиня, тітка польського короля С. Лєщинського, кума І. Мазепи
домашня війна— громадянська війна
допрос(рос.) — допит
доробкевич— людина, яка своєю працею «доробилося» місця в суспільстві, грошей, посад тощо
ДорошенкоПетро — гетьман Правобережжя. Добровільно склав з себе гетьманські повноваження. 1676 р. І. Мазепа довго служив у нього, належав до його найближчого оточення.
дригнути— задрижати, здригнутися
дріб— тут: малі діти
дрянь черкасская(рос.) — погань українська; від черкаси — старовинної назви українців, зокрема козаків
евіденція— облік, реєстрація
едукація— освіченість, вихованість
екселенція— превосходительство, ясновельможність
ексцелента едукація(лат.) — прекрасна освіченість
електор— виборець
Ефіальт— у давньогрецкій міфології один із двох братів Алоадів — велетнів, які відзначалися надзвичайною силою. У дев'ятирічному віці вони намагалися побороти богів, згодом хотіли дістатися до неба і домогтися кохання богинь. За зухвалість були жорстоко покарані після смерті.
Єремія— великий старозавітний пророк, якому, зокрема, належить плач за зруйнованим Єрусалимом
єфимок[єфимка] — назва іноземної монети, переважно срібної (талер, голландська марка й ін.), яка була в обігу в Московії XVII–XVIII ст. Використовувалася як матеріал для карбування російської срібної монети.
жарений(рос.) — смажений
жгучий(рос.) — гарячий, пекучий
желати— бажати
жемчуг(рос.) — перли
живло— стихія; жива природа
жмінка— жменька