Байда, князь Вишневецький
Шрифт:
Високий розум нашептами губить
І праве серце мріями голубить.
Тульчинський
То як же, князю, нам добитись правди?
Де нашому мечу її шукати?
Чи знаєш що? Давно вже я вбачаю,
Що ти сумний, хмурний, мов Етна чорна.
Зітхаєш стиха, мов той бурний кратер
Перед розливом полом'я та лави!
Хоч ти мене підняв і в побратими,
На тебе я дивлюсь, як на Зевеса.
Не смів тобі я з думкою відкритись
І змалював георгіку в пустині.
Тепер же, під твоїм диханнєм бурним,
Нехай моє огнем палає слово.
Байда
Не я тебе, Самусю,
Настроюю по власній уподобі:
Ти в серці маєш бельведерські струни, [75]
Гучні й дзвінкі, як Зевсові перуни.
Тульчинський
Великий цар сей турчин любомудрий,
І правди він жадає серцем щирим;
75
– Бельведерські струни - тобто струни Аполлона, від назви відомої скульптури бога Аполлона (Аполлон Бельведерський), який у давньо-грецьких і давньоримських міфах вважався покровителем мистецтв і муз. В переносному значенні - поетичний талант, натхнення.
Та є на світі Геркулес великий, [76]
Що правдою воює всі язики.
Убив над Волгою страшного змія,
А другого - над Каспієм глибоким.
Його ім'ям козак, мов талісманом,
За горами сягнув до океана...
Байда
Ти про московського царя говориш...
Так, се потужний розум, серце праве.
Одно, одно...
Тульчинський
Що він із Візантії
76
– Геркулес - давньоримське ймення Геракл, героя давньогрецьких міфів, який відзначався великою фізичною силою і вчинив багато подвигів.
Пересадив сліпих вождів до себе?
Дарма. Бо темна чернь - се "рід лукавий",
А ницаки - се "рід прелюбодійний":
Од бога правди ницим серцем блудить,
Перелюбки з "отцем олжи" зчиняє.
Поки що мусить дика дича слухать
Своїх сліпих пророків Валаамів. [77]
Як просвітиться правдою науки,
Не дасться хижакам у хижі руки.
Там же.
77
– Валаам - віщун Месопотамії, що згадується в Біблії. Згідно з легендою, Валаам пообіцяв Моавському цареві Валааку проклясти ізраїльтян, але після того, як ослиця, на якій він їхав, заговорила, - поблагословив їх.
Увіходить княгиня Вишневецька, одягнена черницею і закутана чорним серпанком.
Байда
Живем тут приступно, немов у Січі;
Да тілько там, на рицарській оселі,
На славнім острові моїм Хортиці [78]
Нога спокуслива ще не ступила.
Поговори з марою, любий брате:
Мені з жіноцтвом тяжко розмовляти.
То згадую, як мовчки проганяла
Мене з оселі предківської мати,
То - як очима гордими засяла
78
– Острів на Дніпрі (в районі сучасного Дніпрогесу), який у 16 - 18 ст. був одним із важливих опорних пунктів Запорозької
Січі.Та бідна... ну, та що вже й споминати!
(Хоче іти геть).
Княгиня
І рідний син цурається гіркої,
Що вже не слізьми, а крівцею плаче.
Байда
О нене!
Тульчинський
О княгине-паніматко!
Байда
Одкрий же вид; дай руку поцілую...
Ти й тут мене знайшла, моя кринице,
Істочнику мій чистий!
Тульчинський
Припадаєм
Обидва до твоїх колін, святая!
Ти нас обох на божий світ явила:
Ти душу в мене наново вложила.
В твоїм саду троянда процвітала
І раєм на мене благоухала.
Байда
Одкрий же вид, матусю: подивлюся
На образ твій, которому молюся,
Єдиний образ...
Княгиня
Ні, я вже не хочу
Дивитися на божий світ, мій сину...
Втеряла все з тобою: і Катрусі вже нема.
Тульчинський
Боже!
Байда
Як нема?
Княгиня
Забрали...
Байда
О, не хитайсь так страшно! сядь, матусю,
І говори. Мого ковадла-серця
Нічим ти не стривожиш. Хто забрали?
Княгиня
Не хто, як наші вороги, татари.
Тульчинський
Годино нещаслива!.. Розступися
Передо мною, земле, щоб не чути!
Байда
Ми - козаки, ми - рицарі, Самусю.
Смерть - море, люде - краплі понад морем.
Не довго поблищем, усі потонем.
Тульчинський
Смерть - річ звичайна; ні, неволя... о, о!
(Виходить).
Байда
Нещасний мій Самусю! нас фортуна
Обох ченцями поробила рано.
Княгиня
Ох!.. Мов на серці одлягло, як серце
Чуже озвалось на мій жаль великий.
Байда
Нам не чуже воно, кохана нене.
Се другий син твій, може, син єдиний:
Бо в мене в серці струн ніжних немає,
Котрими серце з серцем розмовляє.
Ну, що ж і як було? Я мушу знати
Про все, що там постало на Вкраїні.
Княгиня
Як вигнав князь Острозький Андибера...
Байда
Острозький?!
Княгиня
Князь Василь, опанувавши
Вдовицький замок, Ганжине козацтво
Хотів по всій Острожчині Волинській
На службу замкову пообертати.
Став Ганжа лука, [79] не схотів од боку
Свого нетяг по замках розпустити.
Наважились осістись у Застав'ї.
Всі вісім гулиць під себе зайнявши,
79
– Стати лука - виступити проти, діяти всупереч.