Блискавка

– Я тобі пізніше передзвоню. Тут у мене деякі справи виникли, – збрехав він і поклав мобільний телефон до кишені.

Дівчина хотіла піти далі, але Денис перекрив їй шлях.

– О, як ти вчасно прийшла! – низьким басом сказав він. – Нам треба побазарити.

– Про що?

Такий нахабний, самовпевнений тон Софії не подобався.

– Я бачу, ти знову мене уникаєш? Чого падаєш на мороз?! Ти ж нормальная чувіха, не тормозі.

– А я люблю гальмувати, – відрубала вона, збираючись йти далі по своїм справам.

– Стой… Я чув, в тебе з’явився новий парєнь. Ботан галімий! Я єго урою! Чого ти з ним втикаєш?

Дуже швидко зявляються чутки, – подумала Софія.

– Це мої особисті справи.

– Нє, я не хочу щоб якийсь ботан-підар з тобою зустрічався, – твердо і переконливо мовив він.

– Денис, це тебе не стосується.

Хлопець ледве тримав себе в руках.

– Та я порву цього шмаркача! Так і передай цьому казлу! Я морду йому натовчу, щоб більше до тебе не ліз.

– Атвалі, – відповіла на це Софія. – З тобою я все одно не буду зустрічатися. Закалібав!

– Е-е, ні, так не піде! – Денис схватив дівчину за руку і міцно стис її, щоб вона не вирвалася.

– Відпусти мене!

– Ти мене дослухаєш, а потім можеш йти під три чорти.

– Не смій зі мною так розмовляти!

Денис криво і злобно посміхнувся.

– Я розмовляю з тобою так, як хочу. Поняла, шлюха?!

Ці слова Софію дуже образили і глибоко засіли в душу, навіть якщо це була стопудова брехня. Раптом дівчина захотіла, щоб він забрався геть з її поля зору. Вона кинула на нього переповнений люті та ненависті погляд.

– Пішов на х…! – твердо і дуже впевнено випалила Софія на одному диханні. Причому це пролунало дуже голосно і привернуло зайву увагу.

Денис спочатку відкрив рот від подиву, кліпаючи очима, а потім не сіло не впало, мовчки розвернувся і пішов по коридору, не зупиняючись і не озираючись назад. Від Софії він ніяк не очікував, щоб вона його так послала. Ще й як послала – на очах у всіх студентів, які з радістю потім будуть згадувати публічне приниження Дениса, за пляшкою пива десь у парку або у затишному ресторані за чарчиною горілки.

Софія сама здивувалася такій різкій переміні в емоційному стані, але в той момент вона нічого дивного чи аномального не помітила.

Дивно, що Денис так легко відчепився від мене, – думала дівчина. – Це зовсім на нього не схоже. А щоб я колись когось посилала так прямим матом – це теж нонсенс.

У будь-якому разі, це не псувало Софії настрій, а навпаки покращувало.

3

Пролунав дзвоник і почалися заняття, до яких дівчина, звісно, була не готова. Більшість її одногрупників безтурботно базікали на перерві, не переймаючись тим, що не готові до семінару. Вона теж цим не переймалася, але дещо все-таки її турбувало. Поведінка Дениса була не зрозумілою, що він так просто пішов, як тільки його послали подалі. Це аж ніяк не відповідало його стилю життя і характеру, щоб його посилало якесь дівчисько! Сопливе наївне дівчисько!

Можливо, я якимось чином на нього впливаю. Гіпнозом? Адже у людей, які наділені даром від природи або набули цей дар після величезного потрясіння (наприклад, клінічна смерть), як правило парапсихологічні здібності можуть бути різноманітними. А, отже, в мене може бути ще щось окрім телепатії. Тільки, хочеться про це відразу дізнатися, а не залишатися із сумнівами.

Ці слова мали в собі глибокий зміст і Софія серйозно над цим задумалася. Вона зовсім забула, що почався семінар, повністю занурившись в свої думки.

– … Даниленко Софія відповість на це питання, – сказав викладач.

– Що? – не зрозуміла вона.

– Ви готові до семінару?

Софія зуміла зосередитися і прочитати думки відмінника, щоб дати нормальну і вичерпну відповідь на це питання. Це врешті решт, допомогло їй викрутитися і отримати хорошу оцінку. Після цього вона зрозуміла, які горизонти перед нею відкриваються. Тепер можна всі відповіді на екзаменах отримати за допомогою телепатії. Отже, турбуватися про хороші оцінки їй тепер не доведеться.

4

На семінарське заняття Денис не з’явився і взагалі в цей день він більше не був на парах. Його турбувало більш важливе питання. Таке як, Софія та її кавалер, який вже почав Дениса виводити із себе. Він із превеликим задоволенням хотів набити морду цьому пацану і збирався це робити найближчим часом.

В годину дня у нього була назначена зустріч з одним юнаком, що обіцяв йому допомогти. А зараз він стояв на вулиці і палив цигарку. Вітер розвіював отруєний дим у повітрі. Денис був упевнений, що все пройде добре без проблем, майже на сто відсотків. На годиннику показувало рівно годину, коли до нього підійшов високого зросту патлатий юнак в окулярах, що був одягнений в джинсову куртку.

– Здарова, Льоха, – Денис потис йому руку.

– Ну… прівєд. Я тіпа прийшов. Шо за базар?

– Давай відійдемо в тіньок подалі від людей і побазаримо.

– Харе.

Пацани відійшли від дороги в парк і сіли на лавочку, біля якої валялося безліч недопалків і пляшок з під пива. Льоха запалив «Парламент» і почав через ніздрі пускати дим з типовим відмороженим обличчям, як у всіх гопніків, імбецилів і розумово відсталих покидьків.

– Карочє, чувак, тут такий базар, – почав Денис. – Я хочу одну тьолку, а вона зустрічається з одним підаром. Треба прослідкувати, куди вона поїде. Якщо до нього, то запам’ятай його фейс. Карочє, паси його бабу і якщо побачиш того лоха, то повідом мене. За це я тобі плачу десять зелених.

– Атлічна. Коли мені треба її пасти?

– Відразу, як закінчиться ця пара. Вона піде додому або на побачення з цим лузером. Ось тобі фото баби, – Денис показав фото з мобільного телефону. – Запам’ятав тьолу?

– Так. Гарна краля, я б не відмовився трахнути…

– Ти в прольоті. Вона буде моя. Робота без напрягу. Ось тобі п’ять баксів. Зроби всьо кльово і іншу пайку отримаєш після всього завдання. Врубився?

– Канєшна. Ден, всьо буде ніштяк, атвєчаю. Я повалив втикати на бабу.

– Давай. Тільки, не провтикай.

Денис дивився в слід патлатому юнакові, сподіваючись, що той його не підведе і все зробить правильно.

А потім я того казла попереджу раз. Лише один раз. Якщо він буде продовжувати зустрічатися з Софією, то я йому конкретно наб’ю фейс. А дєвка буде моя стопудово. Я за нею до кінця буду боротися, щоб вона сама мені давала…

Денис продовжував так мріяти, палячи одну цигарку за іншою, поки не помітив, що пачка вже пуста. Він кинув її в смітник.