Блискавка

Взагалі Волков був страшною людиною і навіть Денис далеко не все знав про кримінальну історію батька. Його цікавили гроші від тата на витребеньки та розваги і тому він не цікавився яким бізнесом батько заробляє мільйони і яким чином виконує свою «брудну» роботу.

Правда, останнім часом, хтось із ближнього оточення Павла отримав доступ до величезної суми на банківському рахунку. А саме мільйон доларів. І відразу цей аферист перерахував суму на свій рахунок. Волков не маг гадки хто це зробив. Але ця людина, окрім того, що вкрала мільйон, ще й продавала за велику ціну небезпечну інформацію, компромат на Павла, що може значно зашкодити йому і звести нанівець усе подальше життя. А він страшенно не любив програвати і здаватися.

– Так, здається ти щось про це казав.

– Цей феномен може вирахувати зрадника, який зливає усю інформацію моїм конкурентам. В мене страдає репутація і я втрачаю гроші. Величезні гроші. Тому, ти постарайся мені допомогти. Приведи дівку до мене. Це дуже просто.

– А ти не можеш так вирахувати зрадника? – спитав Денис.

Павло кинув на нього невдоволений погляд, після якого син вирішив більше його ні про що не питати.

– НІ! – вигукнув він. – Мої люди самі не зможуть нічого з’ясувати. Ти просто приведи Софію сюди і пообіцяй купу бабла заплатити за роботу. Це єдине розумне рішення. Постарайся виконати все, як належить, добре?

Павло витратив ще хвилин десять, щоб переконати сина у своїх намірах скористатися здібностями Софії. А Денис, погодившись, отримав для цього певні стимули.

Перший і найголовніший – це кохання хлопця до Софії. В цій справі у нього буде більше шансів зблизитися з дівчиною і можливо вона відмовиться від Мирослава. Треба неодмінно скористатися такою нагодою. І другий стимул – гроші, які пообіцяв дати йому батько за таку допомогу. Причому грошей Денису пообіцяли зовсім не мало, а навіть досить непогану суму, від якої він, звичайно, ні в якому разі відмовлятися не збирається. А потім, він зможе розважитися на ці гроші з цією ж Софією.

Схоже доля цього разу мені посміхнеться, – міркував Денис, коли була перерва між парами і він палив цигарку на дворі. – Тільки б мені вдалося її вмовити допомогти батькові, тоді вся справа у шляпі.

3

Нарешті остання лекція в цей день закінчилася і Денис вибрав нагоду, коли Софія сама виходила з корпусу без подружок, які могли тільки все зіпсувати. Майже не вагаючись, він підійшов до дівчини, намагаючись зберігати впевненість.

– Е-е… – почав він не зграбно. – Софія, з тобою можна поговорити?

[Чорт, шо це я втикаю, як лох! Завжди був з понтами, тіпа, крутий і обезбашений, а зараз…]

Софія відразу зрозуміла, що Денис не буде приставати зі своїми дурницями, як раніше, але тема розмови може виявитися не дуже приємною для неї. Але дуже важливою.

– Ну, чого ти хочеш?

Денис переступив з ноги на ногу.

– Чого ти така непривітна? Я ж не пристаю до тебе, а лише хочу побазарити… ну… тіпа поговорити.

Дівчина уважно на нього дивилася.

– Про що?

– Ти могла і не питати. Ти ж і так все знаєш. Я хочу поговорити про цю твою… ну про цю… Чорт, як воно зветься?!

– Телепатія, – неохоче підказала Софія.

– Саме так. Я хочу поговорити про телепатію.

Це дівчині зовсім не сподобалося і вона воліла б про це не розмовляти, але щось в середині, все-таки тримало її на місці.

– Я не знаю, як ти про це дізнався, але… – вона замовкла на деякий час. – Ти послав Льоху за мною слідкувати і він почув нашу з Мирославом розмову. Це було дуже підло поступати так з твого боку!

Та, здається, хлопця останні слова зовсім не цікавили, він був вражений зовсім іншим. Самим фактом існування феномену – телепатії.

– Неймовірно! Ти просто зараз на очах прочитала мої думки! – вражено вигукнув Денис дуже голосно, забувши про студентів, що стояли не далеко і не могли не почути ці слова з вуст юнака.

Дійсно, деякі студенти звернули на них увагу, трохи здивовано, а здебільшого з глузливою посмішкою на них дивилися. Софія почувала себе трохи незручно і до того ж боялася, що хтось цим словам дійсно може повірити.

Адже, якщо цим словам повірять, то чутка про екстрасенсорні здібності Софії Даниленко швидко розлетиться на весь університет.

– Т-с-с-с-с! – зашипіла вона. – Чого ти ореш, як різаний? Я не збираюся більше з тобою балакати. Ти втручаєшся в моє особисте життя, посилаєш всяких лохів слідкувати за мною. Це не твоє діло!

– Та я тільки хочу…

Неймовірними зусиллями Денис зумів вгамувати злість по відношенню до Мирослава і заспокоїтися. Тільки у флегматичному стані в нього є шанси вмовити дівчину допомогти його батькові, а інакше все провалиться. Але як він може заспокоїтися, коли в середині сидить такий гнів?

– Послухай, – нарешті мовив хлопець, коли зумів більш-менш тримати себе в руках. – Давай відійдемо подалі від натовпу, щоб ніхто нам не заважав і поговоримо.

– Ні, – рішуче відповіла Софія. – Я не хочу про це з тобою говорити. І взагалі, я не хочу розмовляти з підлою і корисливою людиною, яка завжди шукає будь-якої вигоди з кожної розмови чи вчинку. В даному випадку тобі потрібні гроші від батька і стосунки зі мною. Я вже казала, що кохаю іншого, тому до мене не чіпляйся більше.

– Але ж батько просив допомогти заради бізнесу. У нього виникли певні проблеми. Якщо ти не допоможеш, він може повністю розоритися.

Софія не відчувала жодного бажання допомагати Денису. Тим паче, коли він поводить себе як егоїст, думаючи лише про власні інтереси.

– Я не зобов’язана йому допомагати, навіть якщо за це обіцяють добре заплатити. Хай твій батько сам вирішує власні проблеми. Я екстрасенс, але це не означає, що я повинна усім допомагати. Я буду використовувати свої здібності там, де це дійсно необхідно нормальним людям. Тому, я пас. Крім того, я ще не практикувала такі речі, а в кримінальному бізнесі дуже небезпечно когось викроїти і сподіватися, що нічого зі мною не станеться. І ще одне, – дівчина уважно подивилася на Дениса. – Не приставай до мого хлопця, інакше в тебе будуть проблеми.

4

Навіть не попрощавшись, Софія впевнено пішла вперед, не зупиняючись і не обертаючись назад. Ради інтересу, вона вирішила дізнатися, що зараз твориться в голові у Дениса.

[От хрін собачий! Ця баба мене опустила, причому деякі студенти це бачили. Який паскудний видався день! Все пішло шкереберть! Ну нічого, я це так не залишу. Цей козел, ще пошкодує, що чіпляється до Софії. Тепер вже я точно розмажу його по стіні, як набридлу муху. І ніхто не стане мені на перешкоді. Я все одно свого доб’юся.]