Цікаві досліди

Магарич. А шо, може вiзьмем жидка?

Харитон Уйобищенко. Та, менi шо? Нехай лiзе: [Якщо не буде бздiть, нехай лiзе — менi шо?]

Косопизд. Пайка зменьшиться!

Назар Сивуха. Жиди — то такi хiтросракi: Заждiть, вони не тiльки шо макарони, — вони й сайри дiстануть!

Сноби

Дiйовi особи

Вєнєдiкт Абрамовiч, сноб.

Пєрєц Моiсєєвiч, сноб.

Свирид Свиридович, сноб.

Полiна Йосипiвна i Ельза Пiздаускас, снобихи.

Скворцов, вєдущiй передачi «В мiрє животних».

Дiя вiдбувається в квартирi Свирида Свиридовича. Квартира Свирида Свиридовича обвiшана рiзним шматтям, в числi якого: ручна ворона в клiтцi, портрет святої Варвари, бюст схiдного дєспота, iржаве вiдро, прибите до стелi, напiвз'їдений клопами метелик, розп'ятий на стiнi, забитий Хемiнгуеєм кабан, картина з голими шлюхами, дiван в стилi рококо, в якому їбеться шашель, та iнше. За брудним столом сидить Свирид Свиридович, пале люльку i дивиться «В мiрє животних». На столi лежить книга. На книзi написано: «Гомосексуалiзм i схiдна фiлософiя». Автор книги Цюнь Хунь Мунь.

Скворцов (в телевiзорi). Iнтєрєсно, что с наступлєнiєм брачного пєрiода повєдєнiє саламандри мєняється. Обратiтє внiманiє на вздувшiєся жєлєзи саламандри у основанiй єйо хвоста.

На екранi возникає гидкий силует саламандри. Грає Пiнк Флоiд. Раз по раз саламандра iздає звуки, нiби пилою возять по шихверу.

Свирид Свиридович (сам до себе). Хе-хе, йобане чудо!.. Входять Вєнєдiкт Абрамовiч i Пєрєц Моiсєєнiч iз пляшками горiлки.

Скворцов (в телевiзорi). Посмотрiтє. Так iспугана саламандра питаєтся напугать нєпрошеного гостя пєрєд тєм, как рєтiроваться.

На екранi саламандра гидко сре, переливаючись цвiтами райдуги. Грає Пiнк Флоiд.

Свирид Свиридович (показує на книгу). Ви ето чiталi?

Пєрєц Моiсєєвiч. Позвольте, Свирид Свиридович, ето ж бульварная iнтерпретацiя «Алмазної Сутри». Вот я Вам прiнєсу кнiжєнцiю, одiн купєц пiшет о руськом православiї. В молодостi бил большой разбойнiк, прєдставьтє сєбє. iзнасiлував свою мать. Ето так, апрiорi, затєм долго жив на Востокє. Вобщє, умнєйша, опитнєйша людина!

Вєнєдiкт Абрамовiч. Как ето сказано в Блока: «Вєлiка Росiя, а iдтi нєкуда:».

Свирид Свиридович. Магiя слова, батенька!..

З цими словами Свирид Свиридович наливає горiлку i вся компанiя випиває.

Скворцов (в телевiзорi). Сєйчас ми познайомимось iщо з однiм прєдставiтєлєм обширной сiм'ї плазунiв. Ви, навєрноє, єго уже узналi. Вiдiтє, какой он сiмпатiчний.

На екранi з'являється страшна пащека крокодила. В зубах у його стирчать шматки волохатого собаки.

Скворцов. Да, в лєсу другiє закони, чем у нас з вами. Токо зазєвался i, глядiш, угодiл кому-то на ужин. Так сказать, малєнькiє трагєдii.

Входять Полiна Йосипiвна i Ельза Пiздаускас.

Ельза Пiздаускас (з нєруським акцентом). Етi мужчiни, онi, как всєгда, п'ють втiхаря. А женщiнам нi слова.

Вєнєдiкт Абрамовiч. Рекомендую — у нас в гостях iзвєстнєйшая Ельза Пiздаускас.

Ельза. Хоть би ти, Вєня, нє виябувався, ти ж знаєш, я етого нє люблю.

З цими словами Ельза Пiздаускас наливає собi гранчак горiлки i випиває його.

Полiна Йосипiвна. Ви нє чiталi статтю Ганцмахера «На порогє разума»?

Пєрєц Моiсєєвiч. Я шо-то слишал, ето про прiручену акулу, она єст з рюмочкi яйца. Кстатi, господа, ви знаєте — до сiх пор нiхто не знає, хто в акули мужчiна, а хто женщiна.

Ельза Пiздаускас. Навєрно, я б опредєлiла по запаху. Га-га-га:

Ельза Пiздаускас неприємно регоче, давлячись солоним помiдором.

Полiна Йосипiвна. Прєдставьтє, нє вгадалi, ето про обiзяну. Обiзяна впєрвиє заговорiла:

Вєнєдiкт Абрамовiч. Ха: I что же, мєня iнтєрєсуєт, ваша обiзяна могла б такоє сказать?

Полiна Йосипiвна. Прєдставьтє, всєго одну фразу. Она сказала: «Шо, пiздюкi, доiгралiсь?».

Вєнєдiкт Абрамовiч. Ха! Ето iщо нi о чьом нє говорiт. Она может рефлекторно проiзводiть звук.

В цю ж саму мить Свирид Свиридович досить голосно пердить.

Ельза Пiздаускас. Лучше чєсно пьорднуть, чєм прєдатєльськi набздєть.

Скворцов (в телевiзорi). От вiдiтє, как iногда получається. Токо наш новий знакомий собрался в родную стiхiю, как хозяiн тайгi, которому надоєдо сосать лапу, прийшов на водопой. Обично, етi сiльниє звєрi iзбєгают друг друга.

На екранi ведмiдь i крокодил боягузливо харчать один на одного. Причому, крокодил не випускає з пашеки неохайних шматкiв волохатого собаки.

Пєрєц Моiсєєвiч (шуткує). Шо, пiздюкi, доiгралiсь?

Полiна Йосипiвна. Шо-то, мальчiкi, ви заболталiсь. Нє забивайте ж продам.

Свирид Свиридович i Пєрєц Моiсєєвiч розливають горiлку. Всi випивають i закусюють ковбасою.

Свирид Свиридович (сп'янiлим голосом). Ето напомiнаєт мнє фiльм Хiчкока. Вiн i Вона сидять, оба голиє. Он з ножом. Вона з топором, рєжуть ковбасу i їдять. А над iми стоїть д'явол в образi женщiни.

Свирид Свиридович намагається iзобразiть, як виглядав д'явол в образi женщiни в фiльмi Хiчкока.

Пєрєц Моiсєєвiч. Свирид Свиридович, та покиньте, ето ж iз другого фiльма! Вобще, я Вам совєтую — покиньте ту хуйню i посмотрiтє новий фiльм Хабiбулiна. От де екзистенцiя, їбать мєня в рот i в нос! Чєловєк на огородi найшов сапку i давай сапати. Весна пройшла, он сапає. Лєто пройшло, он сапає. Осiнь пройшла, он сапає. Ото пiздєц:

Полiна Йосипiвна. А зiмою?