Цікаві досліди

Лiкар. Iвасик, скажи «а-а».

Iвасик. А-а.

Лiкар(у захватi). Ми ковалi нашого щастя, Iвасику!

Iвасик. Бе-е. (Пускає слину.)

Лiкар(хвацько пiдхоплює слину). А ти молодець, Iвасик, знаєш, що слину лiкарi збирають на аналiзи. Я вже чемодан слини назбирав! (Ховає слину.)

Iвасик. У-у. (Б'є головою о стiну.)

Лiкар(у захватi). Настане день, i усi хвороби буде знищено.

Iвасик. Му-у.

Лiкар. Гарний хлопчик. Зараз лiкар випише рецептик i будем ням-ням дiмедрольчик. Хочеш ням-ням дiмедрольчик?

Iвасик. Хррр. (Харчить i пускає слину.)

В дверi гупають.

Лiкар. Хто там? Сюди не можна. Iде операцiя.

Голос за дверима. Не пизди.

У дверi гупають.

Лiкар(нервово клаца зубами). Iде рентген! Стороннiм вхiд заборонено!

Голос iз-за дверей. Вiдчиняй, падло, дверi висадимо.

Лiкар. Ворог не пройде! (Ставить бiля дверей тумбочку.)

Iвасик. Бе-е. (Розганяється i б'є тумбочку головою.)

Дверi ламаються i в них з криками вриваються бацили. Вони хапають лiкаря i Iвасика.

Лiкар(кричить). Не чiпайте iнтелiгента!

Iвасик(кричить). Му-у!

Гангрена(кричить). В мiшок їх! (Вказує на мiшок у Випадєнiя Матки.)

Гонорея i Язва отдирають мiшок в Випадєнiя Матки.

Випадєнiє (кричить). А-а!

Iвасика i лiкаря садять в мiшок, Гангрена закручує його, iншi бацили пиздять квартиру, фiкус, тумбочку, здирають портьєри i вихором зникають в проломi дверей, несучи в мiшку лiкаря з Iвасиком. Входить Смерть.

Смерть(дивиться на портрет Гiппократа). На!

Завiса

Данко

(Фєєрiя)

Дiйовi особи

Данко

Натовп

Дiя перша.

Лiс, зроблений з папьє-маше. Входить натовп. Натовп дико i страшно реве. Подекуди можна почути обривки розлючених фраз типу: «Хлопцi! Хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми синцi лопатою вигребаємо.» Входить Данко та стрiля з пiстолету в повiтря.

Данко. Мовчать!

Всi мовчать так, що навiть стає нiяково.

Данко. Не розмишлять! Чмо японське! Iттiть!

Голос. Та куди ж iттiть?

Данко. Iттiть. Контра. Кто не хоче, вб'ю нахуй!

Данко вириває з грудей сердце, яке свiтить карасиновим свiтом, i вимахує ним як фонарем.

Голос з натовпу. Нi хуя собi!

Данко. (Кричить.) Урааа! Вперьод, чмо японське!

Всi бiжать за Данком у напрямку протилежному тому з якого прийшли.

Дiя друга.

Болото. Входить натовп з Данком.

Данко. Iттiть!

Голос з натовпу. Та вже мабуть прийшли.

Данко. Контра. Не пиздiть. Iттiть.

Голос з натовпу. Я їбав таку жизнь.

Данко. Харош, пизда ваша мати. Шо поставали?

Запопадливий голос з натовпу. Данко! Серце згасне!

Справдi. Серце в руцi Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку i затаптує ногами. Потiм вирива у себа печiнку. Печiнка вiдразу ж починає горiти синiм вогнем.

Данко. (несамовито реве) Iттiть!

Данко i натовп зниккають у напрямку протилежному тому з якого прийшли.

Дiя третя.

Пустиня. Входить натовп з Данком.

Данко. (шуткує) Вот нiхуйова пагодка. (Натовп мовчить)

Данко. Шо мовчите? Га? Де Iзергiль, стара блядь!

Голос з натовпу. Вчора здохла.

Данко. (Невпевнено) Iттiть.

Голос з натовпу. А не пiшов би ти на хуй!

Запопадливий голос з натовпу. Данко! Печiнка згасає. (Данко кида об пол смердючу згорiлу печiнку)

Запопадливий голос з натовпу. Данко! Нирки рви — вони горiтимуть. (Данко вирива нирки. Вони горять, але не так яскраво, як хотiлося. Тодi Данко i їх кидає у пiсок.)

Данко. Що, падлюки. Тепер довольнi? (Натовп мовчить)

Данко. Тепер Вам пiздєц! (помирає)

Голос з натовпу. Нiхуя нє пiздєц! Ми тут в пустинi сад зробимо!

Голоси. А вiрно хлопцi! А дiло каже!

Голос. Ураааааа! Вперед, чмо японське!

Всi. Ураааааа!

Завiса.

Остановiсь, мгновєньє — ти прєкрасно!

Дiйовi особи

Iван Опанасович Харченко, лiтературознавець.

Гриць Якович Вареник, тоже лiтературознавець.

Чорт, трансцендентна сила у виглядi рогатого упиздня у ватнiку, ватних штанях i кирзових чоботях.

Хуна, особа жiночої статi.

Сало, їжа Iвана Опанасовича i Гриця Яковича, заповнює простiр мiж шкiрою та м'ясом свинi, на вигляд бiла, на смак жирна речовина.