Чорні зорі

Ось він — ідеальний матеріал для атомної промисловості! Знайдена людством колосальна ядерна енергія одержала нарешті те, чого потребувала. Два богатирі!

31 липня. Все зменшується або збільшується в мільйони разів. Теплопровідність нейтриду в кілька мільйонів разів менша за теплопровідність, скажімо, цегли. Ми нагрівали плівку з одного боку в полум’ї вольтової дуги кілька годин, але так і не змогли зафіксувати хоч незначне підвищення температури з другого боку.

Теплоємкість нейтриду в сотні мільйонів разів більша за теплоємкість води. Цю ж саму плівку ми потім протягом двох днів охолоджували “сухим льодом”, рідким азотом і мало не цілою рікою холодної води, — вона запасла мільйони великих калорій тепла і не віддавала їх.

Наш так званий “здоровий глузд”, вихований на звичайних уявленнях і звичайних властивостях матеріалів, протестує проти таких цифр і масштабів. Мені було фізично нестерпно боляче тримати на долоні наш другий зразок — неймовірно тонкий кружечок плівки нейтриду, і відчувати, як його десятикілограмова вага невидимою гирею напружує мускули! Мало знати, що ця речовина складається з ядерних частинок, які в тисячу разів менші за атоми, і що всередині її взаємодіють ядерні сили, в мільярди разів сильніші звичайної міжатомної взаємодії, треба відчути це. До нейтриду, до його масштабів просто треба звикнути…

До речі, я так захопився описуванням властивостей нейтриду, які ми тепер щоденно відкриваємо, що зовсім не згадую про події в лабораторії.

Мезонатор тепер працює цілу добу — ми добуваємо нейтрид у три зміни. Тоненькі плівочки просто з рук вихоплюють і несуть в інші лабораторії. Весь інститут тепер вивчає властивості нейтриду. Олекса Йосипович зранку до вечора ворожить біля мезонатора: боїться, щоб від такого навантаження він не вийшов з ладу. Йому дали двох інженерів-помічників, але він не хоче підпускати їх до камери. Схуд, лається:

— От морока! Краще б не відкривали цей нейтрид!

Голуб вправляється у вигадуванні нових дослідів для визначення властивостей нейтриду, бігає по інших лабораторіях, сперечається, свариться… Роботи сила-силенна, вся різноманітна і вся — страшенно цікава. Ми все ще перебуваємо в стані “золотої гарячки”: кожний дослід дає нам новий самородок-відкриття.

10 серпня. Сердюк сказав:

— Гадаєте, американці, якщо відкриють нейтрид, так одразу й почнуть дзвонити про нього на весь світ? Це ж не атомна бомба: ту не можна було приховати вже після перших випробувань… А нейтрид поводиться тихо… Вони так і зробили: опублікували результати невдалих спроб, а про вдалі промовчали. Можливо, той же Вебстер і одержав нейтрид, чи як він там у них зветься… О-о, це ж бізнесмени, пройдисвіти! — І він подивився на нас з Іваном Гавриловичем так, ніби бачив усіх цих вебстерів наскрізь.

Здається, він має рацію. Важко допустити, що цей Вебстер та його колеги зупинилися на дослідах з калієм, міддю і сіркою, а не перепробували всі інші елементи…

І ще: після того, як ми встановили, що в нейтрид осідає не вся ртуть, а лише її ізотоп сто дев’яносто вісім, якого у природній ртуті тільки десять процентів (ось чому в нас осідала не вся ртуть), я взявся за економіку. Переглянув купу звітів про видобування ртуті у світі, про експорт, імпорт і таке інше. Ось що виходить, головні родовища кіноварі, з якої видобувають ртуть, знаходяться на нашій планеті в Іспанії, Італії, у Каліфорнії (частково у США, частково у Мексіці), в Югославії та в нас, у Фергані. Якщо в 1948 році видобуток ртуті за кордоном загалом становив чотири тисячі тонн, а потім, у зв’язку з витісненням з електротехніки потужних ртутних випрямлячів напівпровідниками, знизився до двох тисяч, то за останні роки він підстрибнув до шести тисяч тонн! Причому основним споживачем закордонної ртуті раптом став американський концерн озброєнь “Двадцяте століття”, який, до речі, не рекламує ні нових типів градусників, ні ртутних вентилів, ні дзеркал для шаф…

А нейтрид вимагає величезної кількості ртуті. Звичайно, це ще тільки здогадки, але якщо вони справдяться, то справа там дійшла до промислового застосування нейтриду… Ай-ай, містер Г. Дж. Вебстер (не знаю, на жаль, як розшифрувати ваші “Г” і “Дж”)! Наукові спостереження, виступ у пресі… За таке шахрайство в старі часи вас били б свічниками по фізіономії…

20 серпня. Добували — веселились, взнали вартість— просльозились… Одне слово, нейтрид неймовірно дорогий. Кілограм його коштує приблизно стільки ж, скільки кілограм повністю очищеного урану двісті тридцять п’ять. Але кілограм урану — це рік роботи атомної електростанції, а кілограм нейтриду — мікроскопічний кубик із стороною в одну десяту міліметра! А що з нього зробиш?

Отже, доки ми не доб’ємося дешевого способу застосування нейтриду (здешевити виробництво ми поки що не можемо) всі наші зразки придатні хіба що для музеїв. Очевидно, найвигідніше застосовувати нейтрид у вигляді плівки товщиною далеко менше ангстрема. Це будуть найтонші нейтрид-покриття, які захистять звичайний матеріал від температури, радіації, розриву і всього іншого.

Вчора один плановик із центра, який приїхав обговорити перспективи застосування нейтриду, образився: “Плівки тонші за атоми? Не вважайте мене за дурня5 Таких плівок не буває”. Ледве ми йому довели, що з нейтриду, який складається з ядерних частинок, в тисячі разів менших за атоми, це робити можна…

Його ми переконали, але все-таки, як же ми контролюватимемо товщину цих плівок? Інструментами, які складаються з атомів?..

Ось що: треба обдумати аналіз із допомогою гамма-променів. Мабуть, це єдиний спосіб…”

Далі в щоденнику Самойлова ідуть ескізи приладів, схеми вимірювань та розрахунки, які ми випускаємо, тому що не все там може бути зрозуміло читачу.

“16 вересня. Іван Гаврилович тижнів два тому сказав:

— Мені здається, що коли ми перейдемо межу в один ангстрем, властивості плівок різко зміняться. Очевидно, вони будуть дуже еластичні, а не тверді, як теперішні.

Позавчора Сердюк вийняв із касет шматки фантастично тонкої м’якої чорної стрічки. Стрічка заповнювала найменші зморшки на папері. її можна було зім’яти в майже непомітну грудочку. Виміряли на гаммаметрі товщину: нуль і п’ять сотих ангстрема!

— Ну, що я казав! — тріумфував Голуб, сяючи окулярами. — Вона м’яка, як вода! Бачите?

Та всіх нас приголомшив Сердюк. Він, мабуть, уже давно продумав цей ефект, в усякому разі, цілком підготувався до нього. Одна з стрічок мала навіть спеціальні потовщення по краях. Він видобув із свого стола якийсь пристрій, схожий на лобзик, затиснув у нього плівку, натягнув її і звернувся до нас:

— Чи уявляєте ви, що таке плівка завтовшки у п’ять сотих ангстрема? Ні, мабуть, не уявляєте. Ось погляньте! — Сердюк наставив свій пристрій з плівкою на обрубок товстого сталевого прута і легко, зовсім не натискуючи, провів плівку крізь нього. Прут лишився цілий. — Бачите, немов через повітря, проходить. — Він простягнув прут мені: — Знайди, де я різав!

На пруті не було жодних слідів. Сердюк переможно сказав:

— Така плівка вже не руйнує міжатомні зв’язки, зрозуміло? Гаразд, вважаю попередню моральну підготовку закінченою. Тепер нервових і жінок прошу відійти…

Він засукав на лівій руці рукав халата, зняв годинника. Потім на зап’ястя, саме на те місце, де шкіра під ремінцем була білою, наставив плівку нейтриду й повільно, без зусиль провів її крізь руку. Навіть не провів, а просто занурив у руку.

Ми не встигли навіть ойкнути, вірніше, просто не змогли. Оксана затулила долонями рота, щоб не закричати, і страшенно зблідла.