День народження (на украинском языке)

_Магнiтофон_ (повiльно). Народження...

_Денис._ Хоч не нагадуй! (Мовчанка). От кого б тiльки я зараз прибив, так оцю (киває на Санька-Бiлого) гниду... Залюбки!

_Магнiтофон._ Тепер пiзно. Про це треба було ранiше думати. В тебе є сигарети?

_Денис._ Тут була пачка. "Столичних" (шукає на полицi). Певно, хтось узяв.

У дверi заглядає _Таня._

_Таня._ Денисе, можна тебе на хвилинку?

_Магнiтофон._ Ну, я пiшов. Невже нi в кого не залишилося сигарети?!

Магнiтофон виходить. Входить Таня.

_Таня._ Денисе... (Мовчанка). Денисе, пробач менi... Ну, любий, ну прошу тебе... (Мовчанка). Ну, хочеш - я тебе благаю... Пожалiй мене... Менi так страшно тут... весь вечiр...

_Денис._ Але як ти могла навiть припустити таке! Голови не береться! Ти, моя Таня, могла таке про мене подумати?!

_Таня._ Я сама перелякалась на смерть, коли почула про нiж. I тому вирiшила все вiдразу з'ясувати... Я за тебе боялася...

_Денис._ "З'ясувати", "боялася". Значить, все ж таки запiдозрила. Ти не любиш мене, Таню, - любовi без довiр'я не буває... Нащо тодi усi цi розмови... Даруй, але менi зараз не хочеться навiть бачити тебе.

_Таня._ Денисе, ти хочеш, щоб я заплакала, впала навколiшки, хочеш?! Хочеш, щоб я зараз що-небудь заподiяла собi. Ти цього хочеш?!

Входить _Еврика._

_Еврика_ (до Танi). Ти - i "заподiяла"? Це було б справдi цiкаво. I я вперше сьогоднi здивувався б. Може, стрибнеш з вiкна? Щасливого польоту!..

Таня вибiгає з кiмнати.

_Еврика._ Ось що таке - справжня любов!

_Денис._ Ти менi Таню не чiпай!

_Еврика._ О'кей! А закурити в тебе нема?

_Денис._ Та була запасна пачка. Хтось взяв. Спитай у хлопцiв.

_Еврика._ Питав, нiхто не признається. Ще одна кримiнальна iсторiя.

В кiмнату заглядає _Лада._

_Лада._ Денисе, вийди сюди.

_Денис_ (роздратовано). Чого там iще?

_Лада._ Є в тебе валер'янка? Таня твоя тут плаче. Божевiльний дiм!

Денис виходить.

_Еврика_ (швидко пiдходить до Санька-Бiлого, пiднiмає на розкладушцi). Бiлий, ти що, i справдi не в собi?.. Що це ти наробив, дурню... А звiдки у тебе нiж взявся? Хоч це ти пам'ятаєш?! Де взяв той нiж?!.

_Санько-Бiлий_ (тихо, не розплющуючи очей). Iди вiд мене...

_Еврика_ (термосить його). Та покинь прикидатися! Це я - Еврика, мене не обдуриш. Я питаю: пам'ятаєш, де взяв нiж? Скажи менi, поки нiкого немає. Може, тобi його сам Денис дав... або Магнiтофон?..

_Санько-Бiлий._ Iди геть!.. Я нiчого не пам'ятаю...

_Еврика_ (дає Саньку-Бiлому ляпаса). Ну i чорт з тобою, пропадай, щеня!

Санько-Бiлий знову заривається головою в подушку.

Еврика пiдходить до столу, стоячи, п'є вино прямо з пляшки.

Входить _Лада._

_Лада._ Знову п'єш?!

_Еврика_ (спокiйно). П'ю. Тобi налити?

_Лада._ Таки довели Таню до iстерики. (Пауза). I ця iсторiя з Олькою - бiда на нашi голови... А що буде, коли Єдиний повернеться з вiдрядження!..

_Еврика._ Нiчого не буде. Ми про все це промовчимо. А Оля тим бiльше. Незабаром у них весiлля.

_Лада_ (зiтхнувши). Весiлля. У всiх весiлля... Усi мої подружки одна за одною вискакують замiж...

_Еврика._ I що з того?

_Лада_ (нервово). А я хiба гiрша вiд них?!

_Еврика_ (байдуже). Виходь i ти...

_Лада._ Ти ще довго будеш знущатися?! Не розумiєш, що ходжу сюди тiльки заради тебе?!

_Еврика._ Тихше! Знайшла час для таких розмов. Я сьогоднi не на. цю хвилю настроєний. Переключись на iншу програму.

_Лада._ У тебе нiколи немає нi часу, нi бажання поговорити зi мною чесно. Ти просто боягуз!

_Еврика._ Чого ти вiд моєї душi хочеш? Щоб я з тобою одружився? Так я поки що не маю такого бажання. I взагалi, покинь цi одноманiтнi розмови. Набридло!.. (Поривається вийти).

_Лада_ (злякано). Ну, гаразд, не сердься. Адже я люблю тебе, Костю! Я ще нiкого так не любила!.. Але сил моїх немає, я втомилася... (Обiймає його за плечi). Ти не уявляєш, як важко менi без тебе!

_Еврика._ Чому важко?

_Лада._ Тому що я красива... А красивою бути нелегко, Костенько... Американець недавно повну шапку доларiв пропонував... А югослав один навiть женитися хотiв...

_Еврика._ Ну й дурна!..

_Лада._ Костю!

_Еврика_ (поглядає на дверi). Припини нарештi цю мелодраму! Не мiсце i не час. Зайде хто-небудь. Бачиш, он Бiлий теж тут. (Тихо). А я не хочу, щоб вони пронюхали про наш зв'язок.

_Лада._ Бiлий п'яний i непритомний. Вiн нiчого не чує. Та й плювати на нього, шмаркача! Це iще не людина - так собi, напiвфабрикат, недоважок...

_Еврика_ (насмiшкувато). А вiн, цей "напiвфабрикат", до вуха закоханий у тебе! От бачиш, не цiнуєш ти справжньої любовi.

_Лада._ Нащо ти мене принижуєш! Уже забув свої обiцянки?..

_Еврика._ Вiдчепись! Я нiчого не пам'ятаю.

_Лада_ (зiтхнувши). Нехай не пам'ятаєш, що обiцяв минулого року, але невже не встиг забути, що говорив цiєї суботи, коли ночував у мене... Ну, добре. Не хочеш женитися - не женись, але хоч стався до мене, як до людини. Адже я жiнка, Костю...

_Еврика._ У нас з тобою виникла психологiчна несумiснiсть.

_Лада._ Чого ж ти ходиш до мене, Костенько?!

_Еврика_ (роздратовано). За iнерцiєю. Можу не ходити... Та йди ти собi!

_Лада._ Значить, забув! Отак, значить?! Так?!

_Еврика._ Забув. Вiд цiєї хвилини, вважай, нiчого не пам'ятаю. I тобi раджу!

Еврика йде до дверей, але раптом Санько-Бiлий пiдхоплюється з розкладушки.

_Санько-Бiлий_ (кричить). Зате я пам'ятаю, Еврико!..

_Еврика._ Заткни пельку!

Входять галасливо _Санько-Чорний,_ _Магнiтофон,_ _Денис,_ _Майя,_ _Таня._ Санько-Бiлий знову лягає.

_Магнiтофон._ Вуха попухли без курива (Порпається у столi). Хоч би недопалка знайти! I немає... Що ж робити?

_Денис._ Без хлiба можна хоч цiлий день, а без курива i години не витримаєш.

_Магнiтофон._ Гастроном ще вiдкрито - можна збiгати. А в крайньому разi - настрiляти у перехожих.

_Еврика_ (зло). Сам казав: нiхто звiдси не вийде. От i сиди.

_Денис._ Недавно ж була цiла пачка "Столичних". Невже викурили?