Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)

– Недавно, - публiчно заявив у газетi "Дебют" обчислювач Мiнус, - з розгвинченоу консервноу бляшанки, яку вже час викинути на звалище металевого брухту, а не дозволяти морочити голови студентам в Академiу обчислювальних наук, пролунав черговий антинауковий зойк. Оця бляшанка, яка не соромиться носити високе звання обчислювача, насмiлюсться запевняти, нiби жива бiологiчна система "людина" матиме у майбутньому незлiченнi переваги перед роботами. А якi можуть бути переваги у надто вразливоу системи, нiчим не захищеноу вiд механiчного та бiологiчного впливу оточення? Порiвняно з сучасним високорозвиненим роботом людина не витримус нiякоу критики!

На це обчислювач Плюс з властивою Йому гiднiстю вiдповiв:

– Деякi запеклi бовдури, якi самi себе привсероботно розпинають своуми химерними виступами, нiяк не можуть второпати, що тiльки людина спроможна дати нам мозок, який заступить найдосконалiшi машини i стане невичерпною скарбницею знань. Крiм того, людина складатиме для нас новi оригiнальнi задачки. Цi аксiоми не вiдомi тiльки тим, що безсоромно носять високе звання обчислювача, хоч нездатнi вiдрiзнити здорову думку вiд нiсенiтницi.

Та обчислювач Мiнус не склав полемiчноу зброу i в'удливо запитав:

– А навiщо нам мозок? Хiба нашi пращури не жили без мозку? А хiба досi ми самi не жили i далi не проживемо без мозку? Всi ми змалку запрограмованi, i виконання нашоу програми - запорука всiх успiхiв. Ця iстина така ж непомильна, як таблиця множення! Тепер - щодо так званоу "людини". Не секрет, що на створення уу ми кидасмо такi скаженi грошi, що скоро всi пiдемо з торбою. Щоправда, ця сумна перспектива не збентежить деяких iнтелектуальних старцiв, якi давно копирсаються на смiтниках науки.

Цей вiдчайдушний напад обчислювач Плюс вiдбив однiсю лише презирливою реплiкою.

– Iсторiя суспiльного розвитку вчить, що без мозку можуть жити тiльки розумовi банкроти та нездари, яких давно слiд було б приректи на животiння запчастин!

Обчислювачевi Мiнусу довелось бити вiдступ. Але поки обчислювач Плюс святкував перемогу i в колi друзiв пiднiмав келих першосортного мастила, його опонент мiняв тактику суперечки. I от на прес-конференцiу журналу "Етюд" обчислювач Мiнус заспiвав свосу:

– Полемiчнi засоби мого вельмишановного опонента бiльш личили б невихованому пiдлогонатирачевi, який бурчить у черзi бiля акумуляторноу електроколонки. Але я, як це й годиться непiдробному обчислювачевi, перекину наш дiалог iз сфери мiстичноу теорiу у зрозумiлу для всiх сферу конкретних чисел. З чого я виходжу? У короткому дiапазонi чисел вiд 10^0 до 10^10 ми вживасмо цiлi числа практично, бо вони ще пiддаються математичнiй уявi всебiчно розвиненого робота. Але вже важко уявити собi величини у дiапазонi вiд 10^10 до 10^100, який ми можемо умовно назвати середнiм, або астрономiчним. До цiсу величноу когорти чисел належить число атомiв у Всесвiтi 10^79 та число мiкросекунд, що минули вiдтодi, як наша планета з космiчного курища та газу перетворилася на тверду, геометричне правильну кулю - 10^23! Але с ж числа набагато бiльшi. Отже, дозвольте запитати деяких безнадiйних неукiв: який мас бути обсяг черепа, щоб умiстити усi знання, що в розмаутих посднаннях практично дають безмежну кiлькiсть комбiнацiй? Мозок, який деякi нездари намагаються увiпхнути у недосконалу систему "людина", не влiз би навiть у кулю завбiльшки з наше свiтило!

Це була творча поразка обчислювача Плюса, бо цьому замаху на його iдеу слiд було дати вiдсiч. А чим мiг вiдповiсти Плюс, коли з термокамери його лабораторiу виходили лише грайливi макаки та вередливi павiани? Тiльки один раз йому пощастило створити могутнього пiтекантропа. Але цей лютий дурисвiт ще не встиг охолонути, як вже розтрощив двох лаборантiв i, озбросний уламками, кинувся на свого творця обчислювача Плюса. Вiн ганявся за ним по всiх вертикалях та горизонталях Академiу обчислювальних наук Кiбери, аж поки схопився за електричний дрiт.

Словом, обчислювача Плюса погрожували розгвинтити на запчастини. У цю трагiчну для прогресивноу думки мить i прикiберилася моя коЬобка.

Тепер ви розумiсте, чому на Кiберi почався фестиваль радостi? Усi поступовнi роботи святкували свою несподiвану перемогу i весело блимали рiзноколiрними лампочками. Скрiзь порозвiшували яскравi китицi, як святами у нас на Хрещатику. Вчена рада Академiу обчислювальних наук опублiкувала спецiальну вiдозву до всiх роботiв i всiх допомiжних машин, що самопрограмувалися.

Я не цитуватиму уу дослiвно, бо ви й самi добре обiзнанi з лiтературним стилем вiдозв, а передам тiльки головне.

Ось коротко змiст вiдозви.

Вчена рада зазначила, що роботи Землi порiвняно з роботами Кiбери ведуть перед, розв'язали проблему мiжзоряного плавання i здобули принципову перемогу над живою природою. Яскравий i переконливий доказ цього - прибуття на Кiберу високоорганiзованих людей, що називаються капiтаном Небрехою та штурманом Азимутом. Особливо цiкавим з наукового погляду екземпляром с капiтан Небреха, ланка мiж роботом та людиною. Так, одна нога Небрехи виготовлена на бiологiчнiй основi, а друга - на металевiй, що дуже рiднить його з роботами. Хай живе порозумiння i дружба мiж двома цивiлiзацiями роботiв - Землi i Кiбери!

Бачили б ви, з яким вiдчасм блимав своуми лiхтарями обчислювач Мiнус, коли читав цю вiдозву. Адже наш прилiт зiпсував йому весь трiумф.

Але поки я з Азимутом безтурботно мандрував планетою роботiв, обчислювач Мiнус отямився i на спiльнiй прес-конференцiу газети "Дебют" та журналу "Етюд" виступив з черговою офiцiйною заявою. Вiн доводив, нiби роботи Землi надiслали нас роботам Кiбери у подарунок, щоб кiберяни не марнували часу та коштiв на пошуки правильноу бiологiчноу мозауки. Вiн закликав роботiв схопити самостiйно мислячих людей (тобто мене й Азимута) i розiбрати, щоб зрозумiти структуру живоу клiтини та нервову схему. Якщо ж дослiдникiв спiткас прикра невдача, роботи Землi люб'язно надiшлють своум братам по запчастинах ще кiлька примiрникiв.

Тисяча астероудiв i один бiлий карлик, я тодi вiд душi побажав, щоб отих роботiв самих порозбирало!

Спасибi обчислювачевi Плюсу, вiн рiшуче повстав на наш захист i цiлком слушно назвав обчислювача Мiнуса диким невiгласом.

I все ж, попри героучнi зусилля нашого друга Плюса, багато членiв вченоу ради схилялося на пропозицiю Мiнуса, бо роботи по натурi своуй дослiдники, а зрозумiти незнайому, машинерiю було надто спокусливо.

Тодi я, користуючись своум визнаним авторитетом перехiдноу ланки мiж людиною i роботом, ознайомив читачiв через газету "Дебют", що на Землi не роботи майструють людей, а люди майструють роботiв. Отже, перш нiж мене з .^зймутом розiбрати, ще слiд розiбратися, хто кого мусить розбирати. Але мою щиру оповiстку взяли за незграбну i нахабну спробу перешкодити обмiну знаннями мiж високорозвиненими цивiлiзацiями роботiв. I авторитет не врятував!

Коли нас ввели до зали засiдань Вченоу ради Академiу обчислювальних наук, я побачив, що тут приготовано вже всi прилади для жаскоу екзекуцiу, яку обчислювачi охрестили гуманним словом "експеримент". Я машинально вислухав вирок. Над нами змилувалися - вирiшили розiбрати на молекули, а потiм знову зiбрати.

Я гарячкове шукав порятунку, коли обчислювач Максимум, неодмiнний голова ради, проскрипiв погано змащеним голосом:

– Як бачите, ми вiдхилили неприсмну для вас пропозицiю обчислювача Мiнуса i ухвалили нову постанову.