Енциклопедія російської душі

Сірий на землю сере.

— Не відмовлюся.

— Вам з лимоном?

Сірий на землю сере.

— Не з апельсином!

РЕВОЛЮЦІЯ

Сірий взяв у руки червоного прапора і пішов світ за очі.

ЄВРЕЇ

Сірий каламутним поглядом подивився на єврея.

ПІДЕРАСТИ

Сірий зустрівся з підерастом і перехрестив його.

ЦЕРКВА

Сірий сів в електричку і поїхав замолювати гріхи. Ми вирішили стати ченцями. По дорозі поїзд зійшов з рейок. Це були вже не вагони, а суцільний баян. Нам пощастило — відбулися саднами.

— Що за знак? — Сірий виліз зі зламаної електрички, плюючись зубами. — їхати далі чи вертатися додому?

— Давай поїдемо далі, — сказав я.

— Ну, давай, — сказав Сірий.

І ми на хвилинку стали ченцями.

АКЦІЯ

— Юрію Петровичу! Давайте сьогодні візьмемо Сірого.

— Давайте.

— А як?

— А як знаєте.

ЛЕНІН

Сірий остудив запал вождя.

ІСТОРІЯ

Мами немає. Тата немає. Нікого немає. Народу — багато. Сірий знає: щоб вижити, потрібно все зрадити.

ДІЄСЛОВА

Сірий може не голитися. Сірий може не стригтися. Сірий обстрижений наголо. Сірий не чистить зуби. У Сірого мало зубів. Сірий хвилясто летить над країною. Огинає в польоті різні хмари. Тримає курс на Схід. Царі не беруться до уваги. Сірий знущається. Сірий глузує. Сірий глумиться. Сірий мордує Сірого. Сірий зрозумів, що виходу немає. І всім добре. Відбили нирки.

ПАМ’ЯТЬ

Застрочив кулемет.

— Наші?

Усе якось змішалося.

ТАТАРИ

Йшли татари через річку. Сірий ішов через Волгу, коли стояли морози. Брови в снігу. Назустріч — татари. Ну, скінчилося все компромісом.

БУЗУВІРСТВО

Сірий відкусив вухо та інші надмірності.

СІРИЙ-КОЛГОСПНИК

Сірий влаштувався працювати в колгоспі. Закурив. Купив валянки. Настали жнива.

ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

— Юрію Михайловичу! Сірий летить на Схід.

— Мене це не обходить, — різко відповів Юрій Михайлович.

НОВЕ ЖИТТЯ

Сірий купив на ринку час. Купований час став обтяжувати Сірого. Все своє життя Сірий збирався почати нове життя.

СПОГЛЯДАЛЬНІСТЬ

Сірий лагідніє, коли все хмурніє.

ПОПЕРЕДУ — ІСУС ХРИСТОС

— Правильно, — похвалив Сірий. — Позаду — пес. Попереду — Христос. Хто придумав?

— Блок.

— Нагодуйте висівками.

Блока потягли.

— Чаадаєв! — закричав Сірий. — Щеня!

Чаадаєв заметушився, перекинувся на морську свинку. Сірий зареготав:

— Гаразд, помилився! Хто наступний? Побєдоносцев? Олександр Третій? Володимир Ульянов? Пішли геть — у пісочницю!

Ті стали гратися в «мисочки».

— Ось так краще, — сказав Сірий. — А де Костянтин Леонтьєв? Щось я не бачу його сьогодні.

— Я тут! — озвався Костянтин Леонтьєв.

— Дай прикурити.

Костянтин Леонтьєв кинувся із запальничкою.

— А де твій дружок? — напівротом спитав Сірий, прикурюючи цигарку.

— Дружок?

— Ну, ця паскудна пика! Розанов!

— У лікарні.

— Трипер? Сифіліс? Чи, може, СНІД? Вєховці! — закричав Сірий. — На вихід! З речами!

Професори висипали на плац.

— Ну, що, хуйососи? — сказав їм Сірий. — Де ваші капелюхи? Запитання руба: що таке обов’язок?

Професори закивали:

— Обов’язок перед батьківщиною.

— Обов’язок перед батьками, — сказали професори.

— Брешете! Я ні перед ким не зобов’язаний! — сказав Сірий охороні. — Усіх розстріляти, а цього четвертуйте!

Він навмання ткнув пальцем в одного з них.

— Вони всі тут такі, — сказав Сірий, звертаючись до мене. — У нас дуже багато всяких діячів.

Ахматову виволокли на поріг будинку голою.

— Народ мудріший за владу! — заволала гола хоробра жінка.

Я жадібно до неї придивився.

— Яка страшна помилка, — здригнувся Сірий.

— Душогуби! — вигукнула Анна Андріївна.

— Перебити їй ніс! — наказав Сірий охороні. — І зодягти тепліше!

СУХАРІ

— Ось ти кажеш: жаль, — зітхнув Сірий, розстібаючи тілогрійку. На грудях, як панорама Бородінської битви, розгорнулося барокове татуювання. — А я вважаю, що росіяни повинні мучитися. Так їм на роду написано. Великими літерами. Росіяни повинні мучити росіян. Багаті — бідних, і навпаки. Так має бути. Це льотний закон самовинищувачів. Так треба.

— Сірий, — запитав я, — навіщо?

— А хуй його знає, — весело відповів Сірий. — Ти думаєш, я не читав того ж таки Чаадаєва? Чаадаєв розітнув вени Росії. І Побєдоносцева читав. Сухо, але переконливо. Це я Ульянову кличку придумав — Ленін. Так, я заохочую бандитів. Так, я перетворив цю країну на братську могилу. І це ще не все. Якщо веселитися — то веселитися. Якщо давити сік — то давити до кінця. Тут усе можна. А подивися, яка в нас молодь — я тобі скажу: вифранчена молодь. Усе підірвемо! Відірвемо яєчка! Нехай падають із небес літаки й вертольоти! Нехай розтягнуть по домах усі рейки! Нехай сушать сухарі. Країна сушених сухарів. Це в генах. Не знаю, мені подобається.

BODY LANGUAGE

— Ходімо дивитися трупики, — запропонував Сірий.

— Страшилка, — мерзлякувато пересмикнув я плечима.

Але помилився. Глибоке замороження усім сподобалося. А Маргарита Іванівна різко обернулася до мене й сказала:

— Мене не вразиш ніяким Інтернетом. Я завжди жила під віртуальною зіркою першого балу Наташі Ростової.

Сірий так різко обернувся до неї, що в нього злетіла шапка, і подивився, як то буває, не в очі, а в далечінь: