Ерагон. Найстарший

Схоже було на те, що рішення Арії неабияк втішило раду. Насуада подякувала ельфійці й спитала Джормандера:

— Від мене сьогодні ще щось потрібно?.. Я дуже стомлена…

— Ні-ні, — враз схаменувся Джормандер, — ми самі все приготуємо до похорону. Обіцяю, що тебе більше не турбуватимуть.

— Дякую, — кивнула дівчина. — А тепер чи не могли б усі покинути залу? На правах спадкоємиці я б хотіла на самоті обміркувати деякі справи.

Ерагонові здалося, що Умерт був незадоволений таким швидким розпуском ради, проте Фальберд махнув рукою, заспокоюючи обуреного вельможу, й мовив, схиляючись у поклоні:

— Авжеж, звичайно! Якщо знадобиться наша допомога, ми завжди поруч.

Набундючені члени ради повільно поплентались із зали, плутаючись у своєму пишному вбранні й киваючи на прощання новій обраниці.

— Ерагоне, чи не міг би ти залишитись? — раптом спитала Насуада.

Юнак із готовністю присів на свій стілець, не звертаючи уваги на насторожені погляди вельмож. Фальберд перемінився на лиці й хотів був затриматись у дверях, але все-таки знехотя покинув залу. Арія виходила останньою. Перед тим як зачинити двері, вона глянула на Ерагона, давши зрозуміти, що їй усе відомо про підступний план ради.

Насуада сиділа впівоберта до Ерагона із Сапфірою.

— От ми й зустрілися знову, вершнику, — мовила вона тихо. — Бачу, ти не привітав мене. Я чимось тебе скривдила?

— Ні, Насуадо, — заперечив юнак. — Я не став тебе вітати, бо не хотів поводитись, як дурень. Здається, тобі зараз зовсім не до привітань. — Раптом він згадав, що їх можуть підслуховувати, тож заговорив прадавньою мовою. — Атра носу вайсе вардо фра ельд хорніа, — тихо мовив Ерагон, даючи зрозуміти дівчині, що так буде безпечніше.

— Дякую, — посміхнулась Насуада, збагнувши, що завдяки закляттю їх ніхто не почує.

За Ерагоновим стільцем затупцяла Сапфіра. Вона обережно обійшла стіл і зупинилася перед Насуадою. Дракон несподівано схилив свою величезну голову так, щоб його погляд міг зустрітися з поглядом дівчини. Якийсь час Сапфіра зазирала в обличчя Насуади, потім м'яко зітхнула й, випроставшись, озвалась до Ерагона:

— Скажи їй, що я глибоко співчуваю, а також сподіваюсь, що вона добре послужить варденам, яким зараз так потрібен надійний ватажок.

Хлопець сумлінно переказав побажання Сапфіри, додавши від себе оповідь про останні хвилини Аджихада та його передсмертні слова.

— Він наказав мені, щоб я не дав варденам занепасти, — сумно мовив Ерагон. — Арія була свідком. І хоч нам достеменно невідомо, що саме твій батько мав на увазі, я завжди захищатиму народ варденів. Не думай, будь ласка, що я хочу відібрати в тебе владу.

— Утім, влада буде не зовсім моя, хіба не так? — зауважила Насуада. Її колишня стриманість кудись випарувалась, натомість з'явився спокій і впевненість майбутньої володарки. — Я знаю, чому тебе викликали до мого приходу і на що сподівається рада. Невже ти гадаєш, що я ніколи не думала про таку розв'язку? Ні-ні. Я чудово знала, що можна чекати від цих підступних старійшин, тому завжди була готова очолити варденів, якщо виникне така потреба.

— То ти не дозволиш їм маніпулювати собою? — спитав Ерагон.

— Звісно ж, ні. Але зберігай у таємниці останні слова Аджихада, гаразд? Буде недобре, якщо народ подумає, що він мав на увазі саме тебе, а я забрала в тебе владу… — дівчина на мить замислилась. — Я спробую гідно завершити справу мого батька, нехай навіть це коштуватиме мені життя. І ти маєш це знати, вершнику. Я зроблю все, що він замислив. Я вірю, що Імперія невдовзі буде знищена, що Галбаторікса скинуть із трону, а до влади прийде законний уряд.

Коли дівчина закінчила, по її щоці пробігла сльоза. Ерагон дивився на Насуаду й думав про те, як їй зараз важко і яку треба мати силу волі, щоб гідно витримати всі випробування долі.

— А як же я, Насуадо? — нарешті спитав він. — Що мені робити в цьому місті?

Дівчина пильно глянула Ерагонові прямісінько в очі.

— Ти вільний робити все, що побажаєш. І члени ради не зможуть контролювати тебе. Адже ти герой для варденів і гномів! Навіть ельфи привітають тебе з перемогою над Смерком, коли про це дізнаються. І якби ти виступив проти мене або проти ради, усім нам довелося б поступитися, бо люди підтримують тільки тебе. Зараз ти — найвпливовіша особа серед нас. Але якщо тебе влаштовує моя влада, я продовжу справу, що її розпочав Аджихад. А ти, відповідно, поїдеш разом із Арією до ельфів на військовий вишкіл, а потім повернешся до варденів.

«Чому вона така відверта з нами? — раптом засумнівався Ерагон. — Може, мені слід відхилити вимоги ради?»

«Ні, надто пізно, адже ти погодився на її владу, — подумки підказала Сапфіра. — А відверта вона тому, що твоє закляття дозволило їй не ховатись від тутешніх шпигунів. А можливо, вона теж хоче завоювати нашу довіру».

«Як ти гадаєш, їй можна довіряти? — спитав юнак, у якого несподівано виникла одна цікава ідея. — Це дуже важливо».

«Так, — погодився дракон. — Вона була цілком щирою».

Ерагон швидко переказав свій план Сапфірі, й вона миттю його схвалила. Потім юнак підійшов до Насуади, на ходу виймаючи меча. Дівчина злякано потяглась була рукою до свого вбрання, намацуючи сховану зброю, але Ерагон уже зупинився й став на одне коліно.

— Насуадо, — заспокійливо мовив юнак, простягуючи Зарок дівчині, — ми пробули тут із Сапфірою зовсім недовго. Але за цей час ми встигли вшанувати Аджихада, а тепер схиляємось перед тобою. Ти боролася під прапором Фартхен Дура навіть тоді, коли всі інші втекли, включно з двома членами ради, і говорила з нами відверто, а не дурила нас. Тому я присягаю своїм мечем на вірність тобі!

Ерагон виголосив свою промову, чудово розуміючи, що ніколи б не зробив цього до битви. І тільки побачивши, стільки людей загинуло поруч із ним, юнак зважився на цей крок. Протистояння Імперії вже не було його особистою справою — тепер він робив це задля варденів і задля всіх людей, які перебували під владою Галбаторікса. Немає жодного значення, як довго триватиме це протистояння, він готовий битися до останньої краплі крові! І найкраще для нього зараз — вірою й правдою служити цій дівчині.

Звісно, і він, і Сапфіра дуже ризикували, присягаючи на вірність Насуаді. Адже раді було відомо тільки те, що він погодився присягнути варденам. Але кому саме — цього він не казав. До того ж, не було жодної гарантії, що Насуада зможе впоратись із владарюванням.

— Ну що ж, — вирішив Ерагон, — краще присягнути чесному дурню, аніж брехливому розумнику!

Насуада була неабияк здивована палкою промовою Ерагона. Вона обережно торкнулась його меча й прикипіла поглядом до темно-червоного клинка. Потім, узявши до рук зброю, торкнулася нею голови хлопця.