Флешка-2GB

А вопше, велике благо нам дано у способності творить, ето же тоже Бозя придумав, создавая нас по образу і подобію ^{47} .

Ти токо не подумай, дєточка, шо я сектант який, ілі, не приведи Господь, фанатік, просто воно, бач, слово за слово, і всьо равно всьо упирається в тайну битія.

Но я о другом.

Я от том, шо фактическі в цьой отраслі, то їсть у творчестві, можна достіч єя, то їсть совободи абсолютной, а можна і не достіч. І од чого це зависить, я тобі, дєточка, щас скажу.

Воно ж люде як до цього діла підходять? По-разному підходять. Один бере кісточку, вмачає в краску і квецькає собі в радость ^{48} . Но таких мало. Бо другий, вмєсто того, шоби кісточку вмачать і рожі на стєнах рисовать, начинає ізучать і дивицця, як раньше до нього другі припадошні квецькали. І ето хорошо, шо ізучає ^{49} . Но посля такой наукі много людей уже нікада не могуть освободиться од свого знанія, — помниш развратніка, которий казав, шо свобода в незнанії, — і квецькають уже не так, як хотять, а так, як воне считають, должно квецькацця по наукі ^{50} . І нічо харошого тада не получаєцця, а получаєцця, рибочка ти моя, один сплошной кантєкст ^{51} . Знаєш, шо такоє кантєкст ^{52} ? Ну, неважно.

То їсть без кантєктса тоже невозможно, ти всьо равно в нього попадаєш, хочеш, ілі не хочеш, но главноє, шоби у тебе в голові нікакого кантєкста не било, а токо то, шо Бог на душу положив. Ти понімаєш тепер, кака сложна ця штука?

Потому шо чоловік, которий рожі на стінах рисує, всьо равно хотить бути любимим і желає, шоби рожі ті комуто понравились ^{53} . А іначе він тоскувать начинає і задумується над зряшностю усілій і ненужно над смислом жизні утомляється ^{54} .

Но када він просто рожі квецькає, тада кажди ідіот може плюнуть і сказать: «Тю, да я би й сам у сто раз лучче нарисовав ^{55} ». І часто бува' правий. Потому надо сначала вчиться рисовать, а потом ету науку начисто забить і пробувать расмотріть, шо ж тобі такого на душу Бог положив ^{56} . Ілі не положив. Якшо не положив, тада брось кісточку і стіни не порть. А як положив, то винімай оттуда малими порціями.

Ну, і де ж тут свобода, скажеш ти. Учиться, нравиться, расматрівать… кому це нужно і зачим стоко напрягаться — облом кругом, сплошний облом і суєта суєт. І правильно скажеш.

Забудь, рибочка, усьо, шо я тобі тут набалакав, іди-но лучче в футбола погуляй.

А я то всьо набалакав ісключітєльно з целлю освободиться наконець од необходімості задумивацця над сущностью свободи,

і вот уже освободився

і віжу свєт в конці своєго мого часного тунеля

і могу наконєц бросить почім зря задумуваться

і могу тепер мовчать на свойом родном язику

а могу подобно одному ізвєсному морфіністу зарепертувать:

«Свободний! Наконець свободний!»

і ото

дєточка

і

єсть

настояща

свобода

да

да.

Постскрипт

Історія абетки в апокрифі про ягоду

Я+GOD=А

Мирослав Ягода

Спочатку не було Я. І Яне було ні в кого. І ніхто ніким не був. Бо не був ким хто.

І сталося так:

Із першим світанком з' Явився хрест, і стало можливим додавати.

Із другим світанком з' Явилася рівність, і можна було порівнювати.

Із третьою з' Явою з' Явилося Я, і всього стало по троє. І почалася абетка.

Я+GOD=A И+GOD=І P+GOD=C

A+GOD=B І+GOD=Ї C+GOD=T

Б+GOD=B Ї+GOD=Й T+GOD=У

B+GOD=Г Й+GOD=K У+G0D=Ф

Г+GOD=Д K+GOD=Л Ф+G0D=X

Д+GOD=E Л+GOD=М X+GOD-Ц

E+GOD=Є M+GOD=H Ц+GOD=Ш

Є+GOD=Ж H+GOD=О Ш+GOD=Щ

Ж+GOD=З О+GOD=П Щ+GOD=Ю

3+GOD=И П+GOD=P Ю+GOD= Я

І вже ніхто не міг нічого до Яані додати, ані від Явідняти, якщо Яне знав свого Я.

І відтоді роки проходять, а роди відходять, а ріки не витікають, і все повертається «на круги сво Я». І ніхто не може зазирнути за край Я, бо на ньому закінчуються літери і починаються знаки, подібні на той, що завершує слово Амін Ь.

Librs.net

Данная книга была скачана с сайта Librs.net.