Гаррі Поттер і напівкровний принц

Хоч лютий невдовзі мав змінитися березнем, погода змін не зазнала, тільки до вологості тепер додався ще й вітер. Загальне обурення учнів викликало повідомлення на дошках оголошень у всіх вітальнях, що наступні відвідини Гоґсміда скасовуються.

Рон був розлючений.

–  Це ж мій день народження!
– вигукнув він.
– Я так чекав!

–  А що тут дивного?
– стенув плечима Гаррі.
– Після того, що сталося з Кеті.

Вона й досі не повернулася з лікарні Святого Мунґа. Ба більше, в «Щоденному віщуні» повідомляли про нові зникнення людей, серед яких виявилися й родичі деяких гоґвортських учнів.

–  Тепер мені тільки й лишається, що те дурне явлення!
– роздратовано бурчав Рон.
– Чудовий дарунок на день народження…

Минуло вже три уроки явлення, але без особливих зрушень, якщо не вважати за зрушення те, що ще кілька учнів розщепилося. Зростало роздратування й нелюбов до Вілкі Твайкроса з його трьома «М», що надихнули учнів вигадувати йому численні образливі прізвиська, найчемніші з яких були «макака» і «мішком прибитий».

–  З днем народження, Роне, - привітав Гаррі друга першого березня. Їх розбудили Шеймус і Дін, які галасливо вирушали на сніданок.
– Лови дарунок.

Він кинув пакунок з гостинцем на Ронове ліжко, де вже лежала невеличка купка інших дарунків. Гаррі вирішив, що їх уночі принесли ельфи-домовики.

–  Дякую, - сонно пробурмотів Рон. Поки він здирав паперову обгортку, Гаррі зіскочив з ліжка, відкрив валізу й почав шукати Карту Мародера, яку ховав після кожного використання. Він повикидав з валізи половину її вмісту, поки знайшов карту під скрученими шкарпетками, в яких він і досі тримав пляшечку з відваром успіху фелікс-феліціс.

–  Нарешті, - пробурмотів він, сідаючи з картою на ліжко. Легенько вдарив по ній паличкою і прошепотів, щоб не почув Невіл, який проходив поруч:

«Урочисто присягаю не затівати нічого доброго».

–  Які класні, Гаррі!
– зрадів Рон, розмахуючи парою новеньких квідичних воротарських рукавиць з Гарріного пакунку.

–  Прошу, прошу, - неуважно відповів Гаррі, шукаючи в слизеринській спальні Мелфоя.
– Не думаю, що він ще спить…

Рон не відповів; він захопився розгортанням пакунків З гостинцями, час від часу щось радісно вигукуючи.

–  Добрий улов цього року!
– оголосив він, показуючи важкого золотого годинника з чудернацьким символами по обідку та малесенькими рухомими зірочками замість стрілок.

–  Дивися, що мама з татом подарували! Слухай, та я ж через рік повнолітній…

–  Круто, - Гаррі мигцем глянув на годинника, а тоді ще уважніше придивився до карти. Де ж той Мелфой? Він не снідав за слизеринським столом у Великій залі… його не було біля Снейпа, що сидів у своєму кабінеті… не було ані в туалеті, ані в шкільній лікарні…

–  Хочеш?-проплямкав з повним ротом Рон, пропонуючи коробку шоколадних казанків.

–  Ні, дякую, - підвів голову Гаррі.
– Мелфой знову десь пропав!

–  Та не міг він.
– Рон запхав у рот ще один казанок, а тоді зіскочив з ліжка й почав одягатися.
– Поспіши, бо доведеться являтися на порожній шлунок… хоч так, мабуть, було б легше…

Рон задумливо глянув на коробку з шоколадними казанками, махнув рукою й пригостився третьою цукеркою.

Гаррі вдарив по карті чарівною паличкою, промимрив «Шкоди заподіяно», хоч нічогісінько й не сталося, швидко вдягся, обмірковуючи ситуацію. Мусить бути якесь пояснення періодичних зникнень Мелфоя, але йому просто нічого не спадало на думку. Найкраще було б ходити за ним назирці, але навіть з плащем-невидимкою ця ідея була нереальна: у Гаррі ж були уроки, тренування з квідичу, домашні завдання і явлення; він не зміг би цілими днями ходити за Мелфоєм так, щоб ніхто не помітив його відсутності.

–  Готовий?-спитав він Рона.

Гаррі уже виходив зі спальні, а Рон навіть не ворухнувся, так і стояв, притулившись до стовпчика ліжка, й дивився порожнім поглядом в омите дощем вікно.

–  Роне? Сніданок.

–  Я не голодний.

Гаррі здивовано на нього глянув.

–  Ти ж казав…

–  Ну, добре, піду з тобою.
– зітхнув Рон, - але їсти не хочу. Гаррі підозріло до нього придивився.
– Ти щойно вмолотив півкоробки шоколадних казанків.

–  Не в тому річ.
– знову зітхнув Рон.
– Ти… ти не зрозумієш.

–  Це вже точно, - зізнався здивований Гаррі й повернувся, щоб відчинити двері.

–  Гаррі!
– зненацька вигукнув Рон.

–  Що?

–  Гаррі, я цього не витримаю!

–  Чого ти не витримаєш?
– не на жарт стурбувався Гаррі. Рон зблід, і здавалося, що його зараз знудить.

–  Я постійно про неї думаю!
– хрипко простогнав Рон.

Гаррі роззявив рота. Він такого не сподівався й волів би не чути. Дружба дружбою, але якщо Рон почне називати Лаванду Лавця-Вавця, то доведеться покласти цьому край.

–  І чому ж це заважає тобі снідати?
– Гаррі намагався в усю цю бридню влити хоч краплину здорового глузду.

–  Вона, мабуть, і не здогадується про моє існування, - розпачливо махнув рукою Рон.

–  Ще й як здогадується,-Гаррі вже нічого не розумів.
– Ви з нею постійно лижетеся.

Рон кліпнув очима.
– Ти про кого?

–  Це ти про кого?-Гаррі відчував, що розмова заходить у глухий кут.

–  Про Ромільду Вейн.
– ніжно промовив Рон, і все його обличчя засвітилося, наче осяяне сонячним промінням.

Вони майже хвилину дивилися один на одного. Нарешті Гаррі запитав:

–  Це жарт, чи як? Ти ж пожартував.

–  Мені здається… Гаррі, мені здається, що я в неї закохався.
– здушеним голосом промимрив Рон.

–  О'кей.
– Гаррі підійшов до Рона. щоб краще бачити його осклілі очі й бліде обличчя, - о'кей… а тепер скажи це ще раз, але цілком серйозно.

–  Я її кохаю, - ледь чутно повторив Рон.
– Ти бачив її волосся? Чорне, блискуче й шовковисте… а очі? Її великі темні очі? А її…

–  Дуже смішно.
– урвав його Гаррі, - але жарт закінчився, чув? Досить.

Він повернувся до виходу, і тут хтось щосили заїхав йому в праве вухо. Похитуючись, Гаррі озирнувся. Рон з перекошеним від люті лицем приготувався вдарити його кулаком вдруге.

Гаррі машинально висмикнув з кишені чарівну паличку, й закляття так блискавично промайнуло в його свідомості, що він сам не встиг нічого збагнути:

– Левікорпус!

Рон заверещав, бо якась невидима сила потягла його за ногу вгору; він безпорадно завис догори ногами в повітрі, мантія звисала до самої підлоги.