Горить свіча
Шрифт:
До них із сусідніх дворів бігли люди. Теж завмирали у страсі великому.
Що ж тепер буде? Якась жінка почала хлипати, голосити.
Першим опам'ятався Добриня.
— Годі! Не голосіть! — гримнув. — За нашими людьми ніхто з них не голосив, зате вбивали і старого, і малого! Тож туди їм і дорога!.. А тепер слухайте, що я скажу! Трупи відтягніть у глибину яру і закопайте поглибше, щоб звірі не розрили. Коней, якщо не тавровані, можете забрати собі — пустіть на пасовисько. А гарбу порубайте і спаліть, щоб і сліду не залишилося! І останнє —
— Та вже ж! — закивали головами чоловіки. — Ми нічого не бачили й нічого не знаємо! Будь певен, Добрине, не підведемо!
— От і гаразд. А тепер — за роботу! Зробіть так, як я сказав! — І він повернувся до сестри та до зятя. — А нам — пора в дорогу! Час!
Ганночка заплакала, припала йому до грудей.
— Спасибі, братику, що приїхав і порятував нас. Бо Кузьму убили б нехристи, а мене забрали б! Як би тоді жили наші маленькі Добрики?
Добриня приголубив її, погладив по косах.
— Бережи їх, сестронько! Хай ростуть — на них уся наша надія! Для них будемо жити! Може, хоч зони або їхні нащадки спекаються того ярма, що доля наклала на нас... Прощай! Я загляну незабаром! — І гукнув челяді: — Сідлайте, хлопці, коней! Та міцніше підпруги затягуйте! Дивись — по дорозі ще який-небудь зайда зустрінеться!
– -----------------
Примітки:
[1] Пороки — стінобитні пристрої.
[2] Тьма — монгольський військовий корпус на 10000 воїнів. Темник — начальник тьми.
[3] Переяслав-Руський — тепер Переяслав-Хмельницький.
[4] Харманкібе — Київ.
[5] Менгу — так називали хана Мунке наші літописи.
[6] Тумен — те що й тьма, тобто 10 000 воїнів.
[7] Нойони — монгольські феодали.
[8] Камча — нагайка.
[9] Баатур — визначний воїн, витязь.
[10] Ойє — так.
[11] Соїл — булава, довбешка.
[12] Арати — кочовики-простолюдини.
[13] Терджуман — перекладач, товмач.
[14] Кипчак — половець.
[15] Богол — раб.
[16] Кіш — стан, місце розташування орди чи загону кочовиків.
[17] Канга — дерев'яна колодка на шию.
[18] Чапан — верхній одяг.
[19] Гутули — чоботи.
[20] Йєка-монголи — великі монголи.
[21] Шокпар — бойова булава з залізними гостряками
[22] О аруах! — О дух предків!
[23] Лядські ворота були розташовані у Хрещатому яру. Ляд, лядина — дрібний ліс, кущі, болото.
[24] Джихангір — потомок Чінгісхана, принц крові.
[25] Копирів кінець був розташований між теперішньою Львівською площею і вулицею Обсерваторною. З Києвом він сполучався Іудейськими ворітьми (на Львівській площі).
[26] Желя, жля — волосяний аркан половців, яким в'язали полонеників. Див. у "Слові": карна і жля. Карна — гузир невода, кут, а переносно — бойовий стрій половців при нападі, оточення.
[27] Перестріл — відстань, на яку летить стріла.
[28] Михайло Всеволодович Чернігівський — син Всеволода Чермного, онук Святослава
Київського, героя "Слова о полку Ігоревім".[29] Нукер — воїн.
[30] Поруб — темниця, яма, тюрма.
[31] Мангуси — злі духи.
[32] Цей вислів означав каяття і прохання про помилування.
[33] Руссю в ті часи називалася Київська земля. Всі інші князівства часто називалися українами — Переяславська, Сіверська, Галицька, Волинська, навіть Заліська. Пізніше це слово стало власною назвою — Україна. Поняття "Росія" з'явилося в XVII ст.
[34] Послушник — монастирський прислужник, що готується стати ченцем.
[35] Навороп — роз'їзд, передовий загін, розвідка.
[36] Клич (тюрк.) — довгий захалявний ніж.
[37] Мати Бели IV була половчанкою.
[38] Китати (монг.) — китайці, китатським — китайським.
[39] Мстиславів город був розташований у районі Володимирської горки.
[40] Бабин торжок — торговий майдан на Горі, у Верхньому Києві, пізніше — центральний майдан перед Десятинною церквою.
[41] Князь Рюрик, сучасник "Слова", помер 1215 року.
[42] Тепер — село Дзвонкове.
[43] Снем — нарада, збори.
[44] Калка — тепер р. Кальчик у Донецькій області.
[45] Це ім'я наводить у своїх записах Плано Карпіні.
[46] Пушта — степ, пуща.
[47] Тумак — шапка.
[48] Обезьких — Кавказьких, абхазьких.
[49] Низовські землі — Володимиро-Суздальські землі.
[50] Поршани — ті, що жили по р. Росі.
[51] Велика Угорщина — прабатьківщина угорців на південному Уралі
[52] Котора — міжусобиця.
[53] Куль-Оба — Керченський півострів.
[54] Болохівська земля — невелике князівство між Київською та Галицько-волинською землями.
[55] Бебряних — шовкових.
[56] Княжа Гора — місто в гирлі Росі.
[57] Дівиця — місто на Росі
[58] Кощій — раб, полоненик.
[59] Така традиція пішла від Чінгісхана.
[60] Юр'їв — тепер Біла Церква.
[61] Чорногород — с. Чорногородка на Ірпені.
[62] Зараз від монастиря залишилася лише назва урочища — Лисівка.
[63] Осанна (церк.) — порятунок, захист.
[64] Торосун — горілка.
[65] Татари вважали недостоиним воїна захищати спину.
[66] Сьорбати — від сорби, м'ясної юшки. Так приходили в нашу мову чужоземні слова.
[67] На Княжій Горі справді ніколи вже не селилися люди.
[68] Туг — бунчук.
[69] Тайджі — монгольський царевич.
[70] Міндер — подушка для сидіння.
[71] Бай-аралла — дякую.
[72] Бай-артай — будь здороа, до побачення.
[73] Тархан — грамота, що видавалася князям, боярам, церквам на звільнення від податків.
[74] Тут — Київська.
[75] Кешикгени — гвардійці
[76] Лашкаркаші — керівник військового походу, головнокомандувач.
[77] 3 того часу та гора називається Батиєвою.
[78] Туленгіти — охоронці, юртаджі — ті, що вибирають місце і ставлять юрту.