Кассандра

Кассандра

Для сну, для мрії ти згубить готова усе те військо? Сором, Андромахо!

Андромаха

Не сором, ні, і кожна мати скаже, що се не сором. Що мені чужинці? Чого я маю жалувати їх? А може ж, то і правда, що врятують вони нам Трою? Може ж, то і правда?

Кассандра

Та тільки «може»!

Андромаха

Досить і того. Надія є, Кассандро, є надія!

Кассандра

Прошу тебе, сестрице Поліксено, пошли свою рабиню по Гелена.

Поліксена

Гаразд.

(Виходить).

Андромаха

Нащо тобі Гелен?

Кассандра

Я хочу його спитати. Я собі не вірю. Вже бачиш, довершилась божа кара: не тільки інші, а й сама Кассандра зневірилась в Кассандрі. Я не знаю, чи все те правда, що тепер я бачу.

Андромаха

А що ж ти бачиш?

Кассандра

Годі, Андромахо, мене питати, щоб потім клясти. На голові моїй вже й так прокльони тяжать, немов залізна діадема, сплелися над чолом слова вразливі, немов гадюки над чолом Медузи, шиплять вороже, труять, глушать розум… Іди, збери своїх рабинь, звели їм кітари й флейту взяти і музику збратати з ніжним співом, може, сон і мрію золоту вони накличуть тобі на очі, втомлені від сліз. Є в тебе фінікіянка рабиня, ота, що вміє змії замовляти, вона приспить в тобі змію тривоги, і ти заснеш, і в сні тому не буде нічого злого, ні війни, ні смерті, ні страху, ні Кассандри.

Андромаха

Не глузуй. Я вірю, що таки лідійці прийдуть з царем і з перемогою. Прощай!

(Виходить).

VI

Той самий Кассандрин покій. Кассандра і Гелен.

Кассандра

Так ти скажи мені по правді, брате, яку ти провість по пташках побачив?

(Дивиться йому в вічі, Гелен їх спускав додолу).

Гелен

Та що там! Ми обоє віщуни і добре знаєм, що пташки, й утрібки, і кров, і дим від жертви - все то тільки покраси й покривало голій правді, про людське око. Адже тая правда - цнотлива дуже і поважна жінка, і сором їй ходити без одежі.

(Сміється).

Кассандра

Але й сама я жінка, отже, правду я можу бачити й невбрану.

Гелен

Сестро, скажи мені, хто бачив голу правду?

Кассандра

Я бачила її аж надто часто!

Гелен

Чи певна ти, що ти її очима своїми не наврочила?

Кассандра

Гелене, торкнувся ти до виразки палкої, але стерплю одважно, хочу щиро порадитись тебе,- ти наймудріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум у тебе, як вогонь.

Гелен

Або як вуж? Фрігійський розум, сестро! Ми, троянці, за довгий час облоги вже навчились звиватися вужами. Що робити? Коли б ти бачила, як Деїфоб звивавсь перед лідійпем, ти б сказала, що й другий брат гнучкий-тонкий вробився.

Кассандра

Не говори мені про гнучкість плаза, для мене то не мудрість, а гидота. Скажи мені по щирості, як брат сестрі коханій: чи ти справді думав - чи по пташках, чи просто, все одно,- що в сих заручинах рятунок Трої і що рятунок той дадуть лідійці?

Гелен

Ти завдала мені трудне питання. По щирості: раз думав, а раз ні.

Кассандра

Як розуміти се?

Гелен

А так. Спочатку я певен був, побачивши те військо, наїжене списами, незчисленне, на силу свіже, на одвагу дуже, що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги. І певен я: коли б та перемога була в руці в Гелени, в Поліксени, чи в Андромахи, чи в котрої хочеш, та не в твоїй, - вона була б за нами.

Кассандра

Чи й ти гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри?

Гелен

Хоч не все, але багато.

Кассандра

Брате! що ти кажеш?!

Гелен

Ти щирості хотіла, і вволив я твоє бажання, не моє, сестричко. Та я тебе, Кассандро, не картаю, невинна ти з своєї вдачі. Певне, боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою. Ти бачиш і, склавши руки або заломивши, стоїш безвладна перед тим привиддям страшної правди, мов закам'яніла, немов на тебе глянула Медуза, і тільки жах наводиш на людей. А правда від того стає страшніша, і люди тратять решту сили й глузду або ідуть з одчаю на пропаще, а ти тоді говориш: «Я ж казала!»

Кассандра

А що ж би ти зробив?

Гелен

Те, що роблю. Я а правдою борюсь і сподіваюсь її подужати і керувати, от як стерничий кораблем керує.

Кассандра

А Мойра, брате, невблаганна Мойра? її ж бо воля світом всім керує, а ти се мав би керувати нею?