Кассандра
Шрифт:
Кассандра
А скніти у палатах, може, краще, так як Паріс у тебе в гінекеї? І Деїфоб, і Гектор, і Гелен, живуть не скніють: Деїфоб на раді, а Гектор на війні, Гелен у храмі - живуть душею й тілом. А Паріс? Він тільки й жив, як грав там на сопілці серед отар. Мовчить Паріс на раді і зброю надягає,Гелена
З ним Афродіта розмовляє!Кассандра
Ні! Він раб її, з рабом нема розмови. Вона велить, він слухає, та й годі.Гелена
Се ж тільки ти змагаєшся з богами, за те вони тебе й карають.Кассандра
Що ж, їх сила в карі, а моя в змаганні.Гелена
Для того ти й з Кіпрідою змагалась, коли вона Паріса напутила до мене в Спарту плисти? Що ж, Кассандро, Кіпріда, бач, перемогла тебе!Кассандра
Мене, Гелено? Ні, тебе й Паріса.Гелена
Але ж Паріс послухав не тебе.Кассандра
Глухий не чує - де ж тут перемога?Гелена
Та хто ж би слухав провісті твоєї? Не говорила ж ти, почім ти знала, що вийде з подоріжжя.Кассандра
Я не знаю нічого, окрім того, що я бачу.Гелена
Та що ж могла ти бачити тоді?Кассандра
Я бачила, як молодик вродливий з веселим серцем на чужину плив, не посланцем народу велемудрим, не збройним вояком і не купцем; шличок пастуший легкодумне чоло не зброїв, а красив. І я сказала: «Гей, куйте шоломи, троянські мужі, утроє, вчетверо кладіть блискучу мідь!» А потім… ох, страшна була хвилина, як він прибув, а з ним і ти, Гелено, і я отой смертельний поцілунок побачила… Гелена Кассандро! се неправда! Паріса я в той час не цілувала.Кассандра
І все-таки я бачила його, той поцілунок, саме в ту хвилину, коли до нашої землі торкнулась червоно взута білая нога твоя, Гелено. Ранила ти землю.Гелена
Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!» Того тобі довіку не забуду.Кассандра
Я не тобі те крикнула, Гелено. Була я в той час новонарожденна і криком болю світ новий стрічала. Я бачила: Паріс на нас не глянув, устами тільки привітав троянців. Я бачила, як на його думки сандалія червона наступила. Я крикнула: «Несіть ячмінь і сіль,- за жрицею рокована йде жертва!» Розвіяв вітер золотеє пасмо твого волосся. «Мчить Арес неситий на поводі Кіпрідинім, як огир в палу жаги. Готуйте гекатомбу!» - волала я і бачила: на морі вже чорні кораблі багряну хвилю стернами різали, вітрила рвались… На шоломах у вояків ахейських тряслися грізно гриви…Гелена
Ти безумна! Хіба в той день ахейці приплили? Ми ж більше року прожили спокійно!Кассандра
Я бачила в той день ахейське військо. Тепер я бачу: Менелай бере тебе за руку…Гелена
Геть від мене, люта! Неправда то! неправда! І ніколи того не буде! Краще розіб'юся, упавши з вежі на каміння гостре!Кассандра
(з певністю)
Твій чоловік бере тебе за руку, і, ледве взяв, вже ти його ведеш. Ти попереду, він іде позаду- Чужі моря, чужі краї минає ваш корабель, несучи вас додому… Огні погасли на руїнах Трої, і дпм від Іліона в небі зник… А ти сидиш на троні, ти цариця, прядеш собі на золотій кужілці пурпурну вовну, і червона нитка все точиться, все точиться…Гелена
Неправда!Кассандра
О, богорівна! О, непереможна! Епіметея дочко!Гелена
Що се знов? Яке нове безумство? Як ти смієш казать мені «Епіметея дочко»?Кассандра
Був Прометей і був Епіметей, одного батька-матері синове. Життя й вогонь дав людям Прометей і знав, що муки ждуть його за теє, провидець мук не відвернув від себе,- з усіх синів праматері Землі його найгірше покарала Мойра. Епіметей не знав нічого. Завжди у нього думка доганяла вчинок. Він взяв собі за жінку ту Пандору, що смерть і горе людям дарувала, і був щасливий з нею, і довіку ніхто його нещасним не назвав. Одного батька й матері синове, титани зроду не були братами, а ти хотіла, щоб тебе Кассандра сестрою називала! Ні, Гелено, неправди я не можу говорити.Гелена
Неправда все, що ти коли говориш!Кассандра
Епіметей казав так Прометею і був щасливий. Радуйся, царице!(Виходить).
II
Кассандрин покій. Кассандра пише Сівілінську книгу на довгому пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом.
Поделиться с друзьями: