Маруся Чурай

Котилися вози з гори

Котилися вози з гори, та в долині стали,

Любилися, кохалися, та вже перестали.

Любилися, кохалися, щоб мати не знала,

Не дай Боже розійтися, як та чорна хмара.

Чорна хмара розійдеться, і дощу не буде,

Ми з тобою розійдемось — любощів не буде.

Ой у полі конопелька, верхи зелененькі.

Покидає милий милу — вороги раденькі.

Не тіштеся, воріженьки, не тіштеся з того,

Коли буде Божа воля, то буду я його!