Літопис Руський. Повість минулих літ

І став бог посилати до них пророків. Пророки ж стали осуджувати їхза беззаконня їхні і за служіння кумирам, а вони стали побивати пророків, які їх осуджували. І розгнівався бог на ізраїля вельми, і сказав: «Одкину я їход себе і призову інших людей, що будуть мене слухати, а якщо вони согрішать, — не спом'яну беззаконня їх» [223] . І став він посилати пророків, говорячи: «Пророкуйте про одкинення жидів і про прикликання [інших] народів» [224] .

223

Джерело цитати встановити не вдалося.

224

Так само.

Першим же став пророкувати Осія, кажучи: «Покінчу я з царством роду ізраїлевого, і сокрушу лук ізраїлів, і не буду більше милувати роду ізраїлевого, але, відмітаючи, одкинуся від них, — говорить господь, — і будуть блукати вони межи народами» [225] . Ієремія ж сказав [про слова господа]: «Хоч би став [перед мене] Самуїл і Мойсей, — я не помилую їх» [226] . І ще той же Ієремія сказав: «Так говорить господь: «Тож поклявся я ім'ям моїм великим, що віднині [не] буде ніде ім'я моє вимовлятися устами іудейськими» [227] . Ієзекіїль же сказав: «Так говорить господь Адонай: «Я розсію вас і всі останки твої [розвію] по всіх вітрах, бо святилище моє осквернили ви всіма мерзотами твоїми, і відкину я тебе, і не помилую більше» [228] . Малахія ж сказав: «Так говорить господь: «Уже нема мого благовоління до вас, бо од сходу і до заходу прославиться ім'я моє межи народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені моєму і чисту жертву, бо великим [буде] ім'я моє між народів; через це оддам я вас на ганьбу і на розсіяння поміж усіма народами» [229] . Ісайя великий сказав: «Так говорить господь: «Простру на тебе я руку свою, згною тебе, і розсію тебе, і не приведу тебе знову». І ще той же [пророк] сказав [про слова господа]: «Зненавидів я празники ваші і новомісяччя ваші, і субот ваших яне приймаю» [230] . Амос же пророк сказав: «Слухайте слово господа: «Я зніму плач за вас; рід ізраїлів упав і не встане знову» [231] . Малахія ж сказав: «Так говорить господь: «Пошлю я на вас прокляття, і проклену благословення ваше, і розорю, і не буде [мене] між вас» [232] . І багато пророкували вони про відкинення їх.

225

Осія І, 4–6 ІХ, 17

226

Ієремія XV, 1.

227

Ієремія XLIV, 26.

228

Ієзекіїль V, 10–11.

229

Малахія І, 10–11 і II, 9.

230

Ісайя І, 25, 13–14.

231

Амос V, 1–2.

232

Малахія II, 2.

Сим же пророкам повелів бог пророкувати про прикликання інших народів замість них. [І] став волати Ісайя, так говорячи [про слова господа]: «Од мене бо вийде закон, і суд мій [буде] світлом народам. Наближається швидко правда моя, [спасіння моє] прийде, і на рамено моє народи уповають» [233] . Ієремія ж сказав: «Так говорить господь: «І встановлю я родові Іудиному завіт новий, даючи закони для зрозуміння їм, і на серцях їхніх напишу [його], і буду я їм богом, а вони будуть моїми людьми» [234] . Ісайя ж сказав [про слова господа]: «Старе минуло, а нове я провіщаю, і провіщання раніш [від здійснення] явлено буде вам. Співайте господеві пісню нову». «Слугам моїм буде дано ім'я нове, яке благословиться по всій Землі. Дім мій домом молитви назоветься для всіх народів». Той же Ісайя говорить: «Покаже господь руку свою святую перед усіма народами — [і] всі кінці Землі побачать спасіння, [дане] богом нашим» [235] . Давид же [говорить]: «Хваліте господа, всі народи, прославляйте його, всі люди [236] ».

233

Ісайя LI, 4–5.

234

Ієремія XXXI, 31–32.

235

Ісайя XLII, 9–10; LVI, 5, 7; LII, 10.

236

Псалом CXVI, 1.

Коли так бог возлюбив нових людей, сказавши їм, що зійде до них сам, і з'явиться у плоті людській, і постраждає за гріх Адамів, то стали [пророки] пророкувати про втілення боже, і найперше Давид, говорячи: «Сказав господь господеві моєму: «Сядь одесную мене, поки [не] покладу я ворогів твоїх до підніжжя ніг твоїх» [237] . І ще: «Сказав господь до мене: «Ти син мій єси, я нині родив тебе» [238] . Ісайя ж сказав: «Не посол, ні вісник, а сам господь, прийшовши, спасе нас». І ще: «Дитя бо родилося нам, владицтво його — на раменах його, і наречуть ім'я йому: Великого Світу Ангел. І велика влада його, і світові його немає кінця». І ще: «Тож у чреві діва зачне, і родить сина, і наречуть його ім'ям Еммануїл» [239] . Міхей же сказав: « іти, Віфлієме, доме Єфрафи, хіба малий [240] ти єси між тисячами Іудиними? Із тебе бо вийде той, котрий буде старійшиною князів їхніх [241] в Ізраїлі [і] походження котрого — од днів вічності. Тому облишить він [їх] до пори, [поки] родить та, що має родити, і [тоді] інші з братів його вернуться до синів ізраїлевих» [242] . Ієремія ж сказав: «Се бог наш, і [ніхто] інший не дорівняється йому. Знайшов він усі путі премудрості і дав [її] Іакову, слузі своєму. А після цього він на Землі з'явився і жив між людьми» [243] . І ще: «Людина він є. І хто спізнає, що він бог є? Як людина ж — він умирає» [244] . Захарія ж сказав: «Не послухали вони сина мойого, і я не почую їх», — говорить господь» [245] . І Осія сказав: «Так говорить господь: «Плоть моя — від них» [246] .

237

Псалом СІХ, 1.

238

Псалом II, 7.

239

Ісайя XXXV, 4; IX, 6–7;VII, 14.

240

В Іп. хибно «моглъ», у Хл. «менши».

241

В Іп. «быта князь их», у Хл. «иже пасет люди моа».

242

Міхей V, 2–3.

243

Варух III, 36–38 (Іеремії ці слова приписані помилково).

244

Джерело цитати встановити не вдаюся.

245

Захарія VII, 13.

246

Осія XII, 9 (цитата видозмінена).

Прорекли ж вони і про страждання його, кажучи [так], як ото мовив Ісайя: «О горе душам їх! Бо лиху раду вони врадили, кажучи: «Зв'яжемо праведника». І ще той же [пророк] сказав: «Так говорить господь: «Я не чиню опору, ні противлюся, ні говорю всупереч. Хребет мій я оддав на удари, і щоки мої — на побої, і лиця свого я не одвернув од наруги [і] оплювання» [247] . Ієремія ж сказав [про слова іудеїв]: «Прийдіте, вкладемо [отруйне] дерево в їжу його [і] відторгнемо од землі життя його» [248] . Мойсей же сказав про розп'яття його: «Побачите ви життя ваше, що буде висіти перед очима вашими» [249] . І Давид сказав: «Чому хвилюються народи?» [250] . Ісайя ж сказав: «Як вівця, він ведений був на заклання» [251] . Ездра ж сказав: «Благословен бог, що розпростер руки свої і спас Єрусалим» [252] .

247

Ісайя III, 9–12; L, 5–6.

248

Ієремія XI, 19.

249

Второзакония XXVIII, 66.

250

Псалом II, 1.

251

Ісайя LIII, 7.

252

Перша Кн. Ездри VI, 12.

І про воскресіння його вони теж говорили. Давид [сказав]: «Устань, боже, суди землю, бо ти успадкуєш усі народи» [253] . І ще: «Устав, немов зі сну, господь» [254] .І ще: «Хай воскресне бог, і хайрозточаться вороги його» [255] . І ще: «Воскресни, господи боже мій, нехай вознесеться рука твоя» [256] . Ісайя ж сказав: «Ви, що зійшли в край тіні смертної, — світло возсіяє на вас» [257] . Захарія ж сказав: «І ти задля крові завіту твойого випустив єси в'язнів своїх із рову, що не мав води» [258] . І багато іншого пророкували вони про нього, що й збулося все».

253

Псалом LXXXI, 8.

254

Псалом LXXVII, 65.

255

Псалом LXVII, 2.

256

Псалом IX, 33.

257

Ісайя ІХ, 2.

258

Захарія ІХ, 11.

Спитав тоді Володимир: «А в які часи се збулося? І чи було се? Чи, може, тепер се має збутися?»

І філософ же, відповідавши, сказав йому:

«Усе Вже давно збулося, коли втілився бог. Як ото раніш я сказав, коли жиди побивали пророків іцарі їхні переступали закони, оддав їх [бог] на розкрадення, і були виведені вони у полон в Ассірію за гріхи їхні, і пробували вони там у рабстві сімдесят літ. А потім вернулись вони в землю свою і не було в них царя, а володіли ними архієреї до Ірода-іноплемінника, що оволодів ними».

У його ж владарювання, у рік п'ять тисяч і п'ятсотий, посланий був [ангел] Гавриїл у Назарет до діви Марії з племені Давидового сказати їй: «Радуйся, обрадувана, господь з тобою!» І од слова сього зачавши Слово боже в утробі, породила вона сина і нарекла його ім'ям Ісус [259] .

І от прийшли зі сходу волхви, говорячи: «Де єсть народжений цар іудейський? Боми бачили зорю його на сході іприйшли поклонитись йому».

259

Єванг. від Луки І, 26–31; хронологія — 5500 років подана за александрійським літочисленням (див. прим. 2 до 852 p.).

Почувши ж це, Ірод-цар стривожився і весь Єрусалим із ним, і, прикликавши книжників і старців із народу, він запитував: «Де рождається Христос?» І вони сказали йому: «У Віфліємі іудейському». Коли ж Ірод це почув, він послав [воїв], сказавши: «Вибийте дітей до двох літ, які є у Віфліємі». Вони тоді, пішовши, вибили чотирнадцять тисяч дітей.

Марія ж, убоявшись, скрила хлопча. А тоді Іосиф із Марією, взявши хлопча, утік в Єгипет і пробував тут до смерті Ірода. В Єгипті ж з'явився ангел Іосифові, говорячи: «Устань, візьми хлопча і матір його і йди в землю Ізраїлеву». І він, прийшовши, поселився в Назареті [260] .

260

Єванг. від Матфія II, 1–5, 16, 14, 19–20, 23.

І коли він, [Ісус], виріс і було йому тридцять літ, став він чудеса творити і проповідувати царство небеснеє. І вибрав він дванадцятьох, що їх учениками своїми назвав, і став чудеса творити великі: мертвих воскрешати, прокажених очищати, кульгавих зціляти, сліпим прозріння чинити. І багато інших чудес великих [він сотворив], як ото пророки прорекли були про нього, говорячи: «Той недуги наші зцілив і болісті [наші] взяв [на себе]» [261] . І охрестився він у Йордані через Іоанна, показуючи новим людям оновлення. Коли ж він охрестився, то тут отверзлися небеса і дух сходив на нього у подобі голуба, і голос говорив: «Сей єсть син мій улюблений, і в ньому моє благовоління» [262] .

261

Ісайя LIII, 4.

262

Єванг. від Матфія III, 6, 16–17.

І посилав він учеників своїх проповідувати царство небесне і покаяння, щоб збутися гріхів. І, збираючись сповнити пророцтво, став він проповідувати, що належить синові людському постраждати, і бути розіп'ятим, і на третій день воскреснути. І коли він учив у храмі, аірхієреї і книжники сповнилися зависті, прагнули вбити його і, схопивши його, повели його до правителя Пілага. Пілат же, узнавши, що без вини видали вони його, хотів пустити його. Вони тоді сказали йому: «Якщо сього пустиш, — не будеш ти другом кесареві» [263] . І Пілат повелів, щоб його розп'яли.

263

Єванг. від Іоанна XIX, 12; у 14–37 рр. римським імператором був Тіберій.