Літопис Руський. Повість минулих літ

І коли це почув Володимир, звелів він викувати срібні ложки, їсти дружині, сказавши так: «Сріблом і злотом не знайти мені дружини, а дружиною знайду я срібло і злото, як ото дід мій і отець мій добули дружиною злота і срібла». Володимир бо любив дружину і з ними радився про устрій землі [своєї], і про порядки землі, і про війни. І жив він із князями навколишніми у мирі — з Болеславом лядським, і з Стефаном угорським, і з Ондроником [309] чеським, і був мир межи ними і дружба.

309

В Іп. «Ондроникомъ»; у Лавр. «андрихомь».

^{Срібник Володимира Святославича. X–XI ст.}

І жив Володимир у страху божому. І умножилися розбої, і казали єпископи [310] Володимирові: «Осе умножилися розбійники. Чому ти не караєш?» І він мовив: «Боюся гріха». Вони ж сказали йому:

«Ти поставлений єси богом на кару всімзлим і на милість добрим. Належить тобі карати розбійника, але з дізнанням». Володимир тоді, одкинувши віри [311] , став карати розбійників. І сказали єпископи і старці: «Воєн багато. А коли б [була] віра, то хай вона на коней і на оружжя буде». І мовив Володимир: «То нехай так буде». І жив Володимир за порядками діда і отця.

310

В Іп. І Хл. «єпископ»; у Лавр. «єпископи».

311

Віра —грошова кара за вбивство або тяжке каліцтво вільної людини; плата ця йшла князеві.

У РІК 997

У РІК 6505 [997].Коли Володимир пішов до Новгорода по верхніх [312] воїв проти печенігів, — бо рать велика була безперестану, — в той же час довідались печеніги, що князя нема, прийшли і стали навколо Білгорода. І не давали вони вийти з города, настав, отож, голод великий у городі, і не можна [було] Володимиру помогти [їм]. А не можна було піти йому [через те], що іще не зібралися були до нього вої, печенігів же було многе-множество. І затягнулась облога людей у городі, і був голод великий, і вчинили вони віче в городі, і сказали: «Так доведеться нам померти од голоду, а од князя помочі немає. То чи лучче нам померти? Здамося печенігам. Адже когось таки вони залишать у живих, якщо кого умертвлять. Ми вже помираєм од голоду». Так ото вони раду вчинили.

312

В Іп. І Хл. «врхъние»; верхньою землею називалася Новгородська земля; низовською новгородці називали Київську землю.

^{Горшки.}

А був же один старець, [який] не був на вічі тому, [і] він запитував: «Задля чого вчинили віче люди?» І сказали йому, що завтра хотять люди здатися печенігам. Це ж почувши, він послав [посланця] по старійшин городських і сказав їм: «Чув я, що ви хочете здатися печенігам?» А вони сказали: «Не видержать люди голоду». І мовив він їм: «Послухайте мене. Не здавайтеся ще три дні, а що я вам звелю — те зробіте». І вони ото раді [були] і обіцялися послухатись. І сказав він їм: «Зберіте по жмені вівса, або пшениці, або висівок». І вони, раді пішовши, [це] знайшли.

^{Дерев’яні вироби. Київ. X–XI ст.}

^{Горщик-амфорка. Білгород.}

І звелів він тоді їм зробити бовтанку, з якої варять кисіль, і сказав викопати колодязь і вставити туди кадіб, наливши в кадіб бовтанки. І звелів він викопати другий колодязь і вставити туди другий кадіб, ісказав їм шукати меду. Вони ж, пішовши, взяли лукно [313] меду, — бо було воно сховане в княжій медуші [314] , — і загадав він вельми розситити [мед] водою і вилити в кадіб, і в другім колодязі так [само]. А назавтра звеліввін послати по печенігів.

313

Лукно —діжечка з лубу.

314

Медуша —приміщення для зберігання меду (їжі і напою).

Городяни тоді, пішовши, сказали печенігам: «Візьміте собі заложників наших, а вас чоловіка з десять ідіте в город, і ви побачите, що діється в городі нашому». Печеніги ж, зрадівши [і] думаючи, що вони хочуть здатися, взяли у них заложників [315] , а самі вибрали ліпших мужів у родах [316] [своїх] і послали їх у город — нехай розглядають, що діється в городі у них.

^{Варять кисіль у Білгороді. Мал. XIII (XV) ст.}

315

Додано з Лавр.

316

В Іп., Хл. І Лавр. помилково — «въ град», «въ градх», «в городхъ».

^{Вироби городських гончарів. 1,2 — корчаги; 3,4 — корчажки; 5 — горнець з однією ручкою; 6 — глечик (гладишка); 7 — дзбан; 8 — черпак; 9 — миска; 10, 11 — світильники; 12–14 — глиняні іграшки.}

І прийшли вони в город, і сказали їм люди: «Пощо ви губите себе, коли ви неможете перестояти нас? Стійте хоч десять літ, що ви можете зробити нам? Адже ми маємо споживок од землі. Якщо ж не вірите, — то подивіться своїми очима».

І привели їх до колодязя, де ото [була] бовтанка, і зачерпнули відром, [і] лили в гладишки, і варили перед ними. А коли зварили перед ними кисіль, то, узявши їх, привели [їх] до другого колодязя і зачерпнули сити. І стали [городяни] їсти спершу самі, а потім і печеніги. І здивувалися вони, ісказали: «Не йнятимуть сьому віри наші князі, якщо не поїдять самі». І люди налили корчагу [317] бовтанки і сити з колодязя і дали печенігам.

Вони ж, прийшовши, розказали все, що було. І зварили вони кисіль, і їли князі печенізькі, і здивувалися. І, забравши заложників своїх, а тих пустивши, знялися вони од города і до себе пішли.

317

Корчага —велика глиняна посудина, типу широкої низької амфори, з вузьким горлом.

^{Корчага. Київ.}

^{Уламок корчаги з написом «[благодат] неша плона корчага си[я]». Київ. XI ст.}

У РІК 1000

У РІК 6506[998].

У РІК 6507[999].

У РІК 6508 [1000].Проставилася Малфрідь, (мати Святославова). У сей же рік проставилася і Рогнідь, мати Ярославова.

^{Гончарна піч. Білгород.}

У РІК 1001

У РІК 6509[1001].Преставився Ізяслав, отець Брячиславів, син Володимирів.

^{Печать Ізяслава Володимировича.}

У РІК 1003

У РІК 6510[1002].

У РІК 6511 [1003].Преставився Всеслав, син Ізяславів, онук Володимирів.

У РІК 1007

У РІК б512[1004].

У РІК 6513 [1005].

У РІК б514[100б].

У РІК 6515 [1007].Принесені ці [318] [князі] у святу Богородицю.

318

В Іп. І Хл. «принесени святий»; у Лавр. «перенесени святий»; тут явна помилка; у Новг. І маємо «принесени си», а в Новг. V додано «князи», тобто мовиться про померлих у попередні роки князів і княгинь; у 1044 p. сюди перенесуть останки Ярополка і Олега Святославичів; за дослідженнями, в Десятинній церкві була похована й Анна, шоста жона Володимира Святославича.

У РІК 1011

У РІК 6516 [1008].

У РІК 6517 [1009].

У РІК 6518 [1010].

У РІК 6519[1011].Преставилася цесариця Володимирова Анна.

У РІК 1014

У РІК 6520[1012].

У РІК 6521[1013].

У РІК 6522 [1014].Коли Ярослав був у Новгороді, то уроків він давав дві тисячі гривень од року до року Києву, а тисячу гривень гридям [319] у Новгороді роздавали. І так давали всі посадники новгородські, а Ярослав став цього не давати уКиїв отцю своєму. І сказав Володимир: «Розчищайте путь і мости мостіте», — бо збирався він іти на Ярослава, сина свойого, але розболівся.

319

Додано з Лавр.