Літопис Руський. Повість минулих літ

У РІК 1099

У РІК 6607 [1099].Пішов Святополк на Давида[Ігоровича] до[города] Володимира і прогнавДавида в Ляхи [597] .

У сей же рік було знамення над Володимиром у місяці квітні: [стояли в небі] два круги, а в них — наче сонце, [зранку] і до шостого часа [598] , а вночі — наче три дороги [599] світлі, аж до зірниць.

597

Про ці події теж говорилося під 1097 p.

598

Шостий час —очевидно, церковний час, який припадає приблизно на 12 годину дня; знамения являло собою гало —оптичне явище в атмосфері.

599

В Іп. «стязи», у Хл. «стези».

У сей же рік побиті булиугри коло Перемишля.

У сей же рік убитий був Мстислав, син Святополків, у Володимирі, місяця червня [у] дванадцятий день.

У РІК 1100

У РІК 6608 [1100] [600] Вийшов Мстислав [Всеволодович з города Володимира] од Давида на море місяця червня в десятий [день].

Того ж року брати владнали мир межи собою — Святополк, і Володимир, Давид і Олег, в [городі] Увітичах місяця серпня в чотирнадцятий день [601] .

600

Додано з Лавр.; в Іп. І Хл. дати немає.

601

У Лавр. «августа во 10 день»; вірогідніша дата 14 серпня, бо це перед.

Того ж місяця в тридцятий [день], у тім же місці, зібралися всі брати — Святополк, Володимир, Давиді Олег. І прибув до них Давид Ігорович, і сказав їм: «Нащо мене ви запросили єсте? Я ось єсмь. Кому до мене обида?» І відповів йому Володимир: «Ти єси прислав до нас, кажучи: «Хочу я, брати, прийти до вас і пожалітись на свою обиду». І ось ти прийшов єси, і сидиш зі своїми братами на одному коврі. А чому ти не жалієшся? До кого тобі обида?» І не відповів йому Давид анічого.

^{Княжий з’їзд в Увітичах. Мал. XIII (XV) ст.}

І стали усі браття на конях. І став Святополк зі своєю дружиною, а Володимир — так само [602] , а Давид і Олег — зі своєю дружиною, нарізно один від одного. А Давид Ігоревич сидів окремо. І не допустили вони його до себе, і осібно радилися про Давида. І, нарадившись, послали вони до Давида мужів своїх — Святополк [воєводу] Путяту [Вишатича], Володимир — [воєвод] Орогостя іРатибора, Давид і Олег — [боярина] Торчина.

602

Додано з Воскр.

Послані ж прийшли до Давида і сказали йому: «Се тобі мовлять брати: «Ми не дамо тобі стола Володимирського, бо ти кинув єси ножа в нас, а сього не було в Руській землі. Але ми тебе не візьмемо, ні іншого зла невчинимо, а се тобі даєм: пішовши, ти сядь у Бужську [і] в Острозі [603] ; аДубен і Чорторийськ — се тобі дає Святополк; а осе тобі дає Володимир двісті гривень, аДавид і Олег — двісті гривень». Їв І тоді послали вони послів своїх до Володаря і до Василька [Ростиславичів]: «Візьми, [Володарю], брата свойого Василька до себе, і нехай буде вам одна волость— Перемишль. І якщо вам угодно, то сидіть [там] обидва, а як ні, то пусти Василька сюди, хай ми його прогодуємо тут. А холопів наших і смердів видайте!» Але не послухав цього Володар і Василько.

603

В Іп. «и Божеском, во остроз», у Хл. «в боузскомъ въ остроз»; у Лав) «в Бужьскмь. въ Остром»

А Давид [Ігоревич] сів [604] у Бужську, і після цього дав Святополк Давидові Дорогобуж. У нім же він і вмер. А [город] Володимир [Святополк] дав синові своєму Ярославу [605] .

У РІК 1101

У РІК 6609 [1101] [606] .Преставився Всеслав [Брячиславич], полоцький князь, місяця квітня в чотирнадцятий день о дев'ятій годинідня в середу [607] .

604

В Іп. І Хл. хибно «сдяше»; у Лавр. «сде».

605

Про події Увітицького з'їзду ЗО серпня 1100 року коротко говорилося також наприкінці 1097 p.

606

Додано з Лавр.; можливо, однак, що слова «въ 9 час дне» — це невірне переосмислення слів «индикта 9».

607

У 1101 березневому році середа припадала не на 14, а на 24 квітня.

У той же рік підняв рать [608] Ярослав Ярополчич у Берестії. І виступив на нього Святополк, і застав [609] його в городі, і, схопивши його, окував, і привів його до Києва. І благав за нього митрополит [Миколай] і ігумени, івблагали вони Святополка. І повели його, [Ярослава, присягнути] перед гробами святих Бориса і Гліба, і зняли з нього окови, і пустили його.

У тім же році зібралися брати Святополк, і Володимир, Давид іОлег [Святославичі], Ярослав, брат їх обох [610] , на [річці] Золотчі. І прислали половці послів од усіх князів [своїх] до всіх братів, говорячи і просячи миру. І сказали їм князі руські: «Якщо ви хочете миру, то зберімось коло Сакова». І послали вони [послів] пополовців, і зустрілися коло [города] Сакова, і вчинили мир із половцями, і взяли вони заложників одні в одних місяця вересня в п'ятнадцятий день. день великого свята — Успіння. богородиці (Перша пречиста).

608

В Іп. І Хл. «затворися»; у Лавр. «заратися» — і це, гадаємо, правильно.

609

В Іп. І Хл. хибно «заступи»; у Лавр. «заста».

610

В Іп. хибно «съ братьею»; у Лавр. «брать ею» (двоїна).

У сей же рік Володимир заложив у Смоленську кам'яну церкву святої Богородиці, єпископію.

^{Мир із половцями коло Сакова. Мал. XIII (XV) ст.}

У РІК 1102

У РІК 6610 [1102].Вибіг Ярослав Ярополчич із Києва місяця жовтня в перший день.

Того ж місяця наприкінці обманув Ярослав Святополчич Ярослава Ярополчича, і [611] , схопивши його на [ріці] Нурі, привів йогодо отця [свого] Святополка, і окували його.

611

Додано з Лавр.

^{Оковують Ярослава Ярополковича. Мал. XIII (XV) ст.}

Того ж року, місяця жовтня [612] у двадцятий [день], прийшов [до Києва] Мстислав, син Володимирів, з новгородцями, бо Святополк з Володимиром мав раніш угоду, що Новгород має бути Святополковим і він має посадити сина свого [Ярослава] в Новгороді, а в[городі] Володимирі сина свого[Мстислава] має посадитиВолодимир.

612

У Лавр. «декабря».

І прийшов Мстислав доКиєва, і сіли вони в гридниці [613] , і сказали мужі Володимирові [Святополку]: «Осе прислав Володимир «сина свойого, а ось сидять новгородці. Нехай, узявши сина твойого, вони йдуть до Новгорода, а Мстислав нехай іде доВолодимира».

І сказали новгородці Святополку: «Осе ми, княже, прислані до тебе. І сказали нам так: «Не хочемо ми Святополка, ні сина його. Хіба що дві голови має син твій, то пошли його. Сього нам дав Всеволод, і ми виростили єсмо собі князя. А ти пішов єси од нас». Святополк же багато спорив з ними, але вони не схотіли [його сина і], взявши Мстислава, пішли доНовгорода.

613

В Іп. «в ыстобц»; у Лавр. «въ избь».

У той же рік було знамення на небі, місяця січня удвадцять і дев'ятий [день]: протягом трьох днів наче заграва пожежі [стояла] зі сходу, і півдня, і заходу, і півночі, — і таке світло було всю ніч, як од місяця, що світиться уповні [614] .

У той же рік було знамення в місяці, місяця лютого в п'ятий день [615] .

Того ж місяця в сьомий день було знамення в сонці: огородилось було сонце трьома дугами, і були інші дуги, хребтами одна до одної [616] .

614

Ідеться про північне сяйво.

615

5 лютого 1102 p. затемнення місяця не було; отже, тут іде мова або про якесь атмосферне явище, або, що, мабуть, вірніше, про місячне затемнення 5 квітня 1102 р.; на Русі воно неї спостерігалося, але в Польщі було видне, і про нього, можна думати, розповіли посланці Святополка, які восени одвели туди його дочку Збиславу (див. нижче); напівстерте «апрля» переписувач прочитав, мабуть, як «евраля».

616

Мовиться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).