Літопис Руський. Повість минулих літ

У РІК 1105

У РІК 6613 [1105].Увалився верх [церкви] святого Андрія [Первозваного].

У сей же рік митрополит [Никифор] поставив Амфілохія єпископом уВолодимир, місяця [628] серпня у двадцять і сьомий день.

У тім же році поставив він Лазаря [єпископом], уПереяславль, місяця листопада удванадцятий [629] [день].

628

Додано з Лавр.

629

У Хл. «вь 22», але це хибно, бо тоді була середа.

[У] тім же році поставив він Мину [єпископом] уПолоцьк, місяця грудня в третій день [630] .

Утім же році з'явилася звізда з хвостом [631] на заході і стояла місяць.

Того ж року, прийшовши зимою, на [броді] Зарубі [хан] Боняк переміг торків і берендіїв.

У РІК 1106

У РІК 6614 [1106].Спустошили половці навколо [города] Зарічська. І послав Святополк услід за ними [воєвод] Яня Вишатича, і брата його Путяту, іІванка Захаровича, хозарина. І, догнавши половців коло Дунаю [632] , вони здобич одібрали, а половців посікли.

630

В Іп., Хл. І Лавр. «въ 13 день», але це невірно, бо тоді була середа, а неділя припдала на 3 і 10 грудня; приймаємо першу дату, якою можна палеографічне пояснити помилку переписувачів (хоча в Никанорівському літопису стоїть 10 грудня).

631

Комета.

632

У Лавр, не сказано, що половців догнали аж біля Дунаю.

^{Знамення в сонці. Мал. XIII (XV) ст.}

У сей же рік преставився Янь [Вишатич], старець добрий, проживши дев'яносто літ, у старості поважній. Живши по закону божому, він був [633] не гірший од перших праведників. Од нього ж я, [Нестор], чув багато розповідей, що їх вписав у літопис. Був бо він муж благий, і кроткий, і сумирний, що уникав усякого [злого] діла. Його ж і гроб єсть у Печорському монастирі, у притворі, де й ізлежить і тіло його, покладене місяця червня у двадцять і четвертий [день].

633

Додано з Лавр.

У той же рік постриглася Євпраксія, Всеволодова дочка, місяця грудня в шостий день.

Того ж року затьмарення було в сонці, серпня [місяця в перший день] [634] .

Тоді[ж] постригся князь Святоша, син Давидів, онук Святославів,[під ім'ям] Миколай, місяця лютого в сімнадцятий[день] [635] .

У тім же році перемогла зимигола[Рогволода-Бориса] Всеславича, і всіх братів[його], і дружину їхню убили, дев'ять тисяч.

634

Замість цього речення про повне затемнення сонця, що сталося 1 серпня 1106 p., у Лавр. таке: «В то же лито прибже Избыгнвъ к Святополку», — ідеться про втечу до Києва польського князя Збігнєва, сина Владислава I Германа, від рідного брата Болеслава Кривоустого, між якими точилася боротьба за владу. Після мови про затемнення сонця в Іп. на арк. 97 прогалина у тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.

635

За дослідженнями, хрестильне ім'я Святоші було, очевидно, Панкратій. Жона його мала (за Любецьким синодиком) ім'я Анна і, згідно з висновками учених, була дочкою Святополка Ізяславича.

^{Печать єпископа полоцького Мини.}

^{Камінь Рогволода-Бориса Всеславича на Західній Двіні.}

У РІК 1107

У РІК 6615 [1107],круга місяца 3 [рік], а сонячного круга 7 рік [636] .

У сей же час преставилася Володимирова княгиня [Гіда] [637] , місяця травня в сьомий день.

636

У Хл. І Лавр. місячні і сонячні круги вирахувано хибно — 4 і 8. Круг (коло) місяця — дев'ятнадцятирічний період, після якого місяць-молодик і місяць уповні знову припадають на те саме число певного місяця; круг сонця — двадцятивосьмирічний період, після якого дні тижня (неділя, понеділок і т. д.) припадають на ті самі числа того ж місяця, що й 28 років тому. Їх визначають, ділячи дату від «сотворіння світу» відповідно на 19 чи 28; остача (або числа 19 чи 28) і буде числом круга (кола) місяця чи сонця.

637

Ім'я Гіди (Гіти) відоме з датських джерел; вона була дочкою останнього англосакського короля Гарольда II Годвінсона.

Того ж місяця воював [хан] Боняк і зайняв коней коло Переяславля.

У тім же році прийшов Боняк, і Шарукань Старий, і інших князів багато, і стали вони навколо [города] Лубна. Святополк же [Ізяславич] і Володимир [Всеволодович], і Олег [Святославич, і син його] Святослав, Мстислав [Всеволодович], Вячеслав [і] Ярополк [Володимировичі] пішли на половців до Лубна, о шостій годині дня перебрели через Сулу і зняли клик на них. Половці ж перелякалися од страху не змогли навіть стяга поставити, а побігли, хватаючи коней [638] , і другі, піші, побігли. Наші ж стали сікти їх, а других руками хапати, і гнали їх до[ріки] Хорола. Убили ж вони Тааза, Бонякового брата, а[хана] Сугра схопили і братів його, а Шарукань ледве втік. Покинули вони і обоз свій, і взяли[його] руські вої місяця серпня у дванадцятий день, і вернулися до себе з побідою великою.

638

Далі в Іп. на арк. 97 друга прогалина, теж на тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.

Святополк тоді прийшов назаутреню в Печорський монастир на Успіння святої богородиці [639] , а братія цілували його [з] радістю великою, що вороги наші переможені були молитвами святої богородиці і великого Феодосія, отця нашого. Бо такий ото обичай мав Святополк: коли він ішов на війну чи куди-інде, то тільки поклонившись перед гробом Феодосієвим і благословення взявши в ігумена [Феоктиста], сущого тут,а тоді йшов у свою путь.

639

Отже, за дві доби (13 і 14 серпня) вони промчали понад 225 км(від Хорола до Києва по прямій).

У той же рік проставилася княгиня [Олісава] [640] , Святополкова мати, місяця січня в четвертий день.

Утім же роцітого ж місяця пішов Володимир [Всеволодович], і Давид [Святославич], і Олег [Святославич] до [хана] Аєпи і [до] другого Аєпи, і вчинили вони мир. І взяв Володимир за [сина свого] Юрія Аєпину дочку, Осіневу онуку, а Олег узяв за сина[свого Святослава] Аєпину дочку, Гіргеневу онуку [641] , місяця січня у дванадцятий день.

640

Олісава (Єлизавета) —це друге ім'я жони Ізяслава Ярославича, матері Святополка Ізяславича, яке їй дали на Русі; воно встановлене на основі графіті Софіїкиївської; з польських джерел відоме її перше ім'я — Гертруда; вона була дочкою польського короля Мешка II Ламберта, сестрою князя польського Казимира І Відновителя.

641

В Іп. хибно «Акаепиду дщерь. Яневу внуку»: у Лавр. «Аєпину дщерь, Гиргеневу внуку».

Місяця лютого [642] в п'ятнадцятий день трусилася земля перед зорями.

^{Печать Гертруди-Олісави, жони Ізяслава Ярославича.}

^{Землетрус. Мал. XIII (XV) ст.}

У РІК 1108

У РІК 6616[1108].Закладена була церква святого Михайла, Золотоверха, Святополком-князем, місяця липня в одинадцятий [день] [643] .

642

Додано з Акад., але там інше число місяця — «февраля 5».

643

День закладин — не випадковий; це дата смерті Ольги (і підтвердження істинності цієї дати, відомої з «Пролога»); зауважимо, що в Новг. І закладини датуються наступним 6617 (1109) p., тоді це буде ще й 140 літ з дня смерті Ольги.

І скінчили трапезницю Печерського монастиря при Феоктисті-йгумені, яку він заклав за повелінням Гліба [Всеславича], котрий і дав на неї засоби.

^{Михайлівський Золотоверхий собор у Києві. 1108 р.}

У сей же рік вода була велика в Дніпрі, і в Десні, і в Прип'яті.

Того ж року вложив бог у серце архімандриту, ігумену печорському [Феоктисту добрий намір]: став спонукувати Феоктист Святополка-князя вписати Феодосія в синодик [644] . Оскільки бог так зволив, то Святополк був рад [і] обіцявся вчинити се. І, отож, знаючи житіє його, став Святополк сповіщати про житіє Феодосія і звелів його вписати в синодик, що й зробив митрополит [Никифор] — вписав його в синодик. Митрополит повелів також по всіх єпископіях вписати Феодосія в синодик. І всі єпископи з радістю вписали і поминають його в усіх урочистих службах божих.

644

Синодик (пом'яник) —церковна книга, у яку вписують імена померлих — переважно духовних осіб чи княжого стану — і тих взагалі, ще дбали про дану церкву, — для поминання їх під час служби божої.

У сей же рік преставилася Катерина, Всеволодова дочка, місяця липня у двадцять і четвертий [день] [645] .

У сей же рік скінчили верх [церкви] святої Богородиці Влахернської на Клові, закладеної Стефаном, єпископом [Володимиреським], який був раніш ігуменом Печерського монастиря.

^{Голосники з Михайлівського Золотоверхого собору.}

^{Феодосія вписують у синодик. Мал. XIII (XV) ст.}

645

В Іп. І Хл. по-чернечому «Єрина»; у Лавр. «Катерина», «иулия в II».