також чекала згуба,Нужда і безробіття мир —Я син простого лісоруба,Гуцула із Карпатських гір.Поклали край його здоров’юЗарібки по лісах чужих.«Добро» те панське нині кров’юВипльовує з грудей слабих.А мати гарувала гіркоВід темноти до темноти,Щоб нас, малесеньких семірко,Нагодувати й одягти.У хаті рідко бачив хліб я,А в школі били по рукахЗа те, що зиркав я спідліб’яНа булку панського
синка.Я мріяв про топір опришка,Шукав я Довбуша в лісах,Та світ мені відкрила книжкаІ сонце показало шлях.В твоєму університетіЯ вчусь тепер, народе мій,То дай же в молодому злетіМені піднятись вище мрій!Народе мій, ясна любове,Ти волю лиш яви свою —Поклич, – а серце вже готовеЗа тебе згинути в бою!
1950–1989
МОЯ СОПІЛКА
Сяду я над бором коло хати,Пальці покладу на сопілчину
