Маруся Богуславка

Сам він виходить з палацу.

Гірей (до війська)

До лав!

Офіцер

До лав!

Військо шикується.

Гірей

Батавою!

Офіцер

Батава!

Гірей

В Алі в мечеть ходою! Гей, рушай!

Військо вирушає, Гірей підходить до Марусі.

Не хочеш ти в мечеть? Сьогодні ж свято...

Маруся

Не можу я покинуть... щось дітки

Мовби слабі... чи пристріт то, чи зуби...

Гірей

Так зоставайсь, ховай вас всіх аллах!

Без тебе так мені нудливо їхать,

Що й свято це не в свято... Цілу ніч

Далеко буть... без квітки, без перлини,

Без радості, без втіхи всіх утіх.

Маруся

Що ж станеться?

Гірей

За спокій я безпечен,-

І ящірка не прошмигне сюди...

А все ж добу ти будеш в самотині.

Маруся

Доба не вік...

Гірей

Для мене - довгий вік...

Маруся

То негаразд... Людина - на хвилину;

Життя у нас, як павутина,- вмить

Його порвать здолає подих вітру...

Гірей (збентежено бере її за руку)

Яку сумну розмову завела....

У мене й так журба чогось на серці,-

Чи пречуття, чи за тобою нуд?

А ти іще про смерть. Хвилини навіть

Не проживу без тебе... Не здригне

Оця рука порвать життя нікчемне,

Коли б мене хотів скарать аллах...

Маруся (зрушено)

О любий мій, час гоїть наші рани.

Гірей

Марусю?! Ти так думаєш?..

Маруся

Усі

Говорять так...

Гірей

Та не усі так чують...

З тобою я душею зливсь навік:

Порвеш одну - порветься й друга разом.

Маруся

А там... на тім (показує на небо)

чи будуть вкупі знов?

Гірей

Аллах злуча коханців на тім світі...

Маруся

Там нас ніхто не може розлучить...

Гірей (цілує)

Ніхто й ніщо!

Маруся (гірко)

От тільки прикро й смутно,

Коли в житті ламаються слова

І запада їдке зневір'я в душу,-

Так боляче!..

Гірей (збентежено набік)

Невже вона все зна?

(До неї чуло.)

Не вільні ми, моя голубко тиха,

В окружнім злі; не переробиш всіх...

Не зміниш враз звичаїв, обичаїв...

Без відома дозорець гне своє...

Маруся

Я певна... Так! Тобі я хочу вірить,

Ти щирий...

Гірей

Вір! Язик мій лжі не зна,

І серце се тільки тобою б'ється.

Маруся

О любий мій, коханий, золотий!

Як я тебе люблю!

Гірей

Моя богине!..

Маруся

Візьми, молю, від мене клятьбу злу,

Пекельную, страшенну, невблаганну,-

Що нізащо, ні для яких потреб,

Ні для яких волань чи обов'язків...

Що ні для сліз, ні для прокльонів... Ні...

Ні для всього святого... а тебе я

Не кину тут, не зраджу...

Гірей

Що ти, що?

Нетямишся... стурбована... в тривозі...

Ти щось таїш?..

Маруся

Нічого не таю

Й не відаю нічого, присяйбогу...

Щоб не простив мені гріхів благий,

Щоб проклята була я на тім світі,

Щоб пресвята, пречиста...

Гірей

Схаменись!

Маруся

Щоб діточок я любих...

Гірей

Годі, годі!

Тебе, либонь, збентежив сон страшний

Чи око зле; я помолюсь пророку,

А ти вблагай своїх святих: господь

Для всіх один. Ну, зоставайсь щаслива!

(Обніма.)

Маруся

Прощай, прощай! (Кидається нервово.)

Стій, ще на мить одну!

Дай глянути в твої хороші очі...

Ясні, ясні... я вірю їм!.. Нема

Лукавства в них...

Гірей

Найпаче проти тебе.

Маруся

Мій соколе! (Обніма.)

Гірей

Ну, поцілуй діток

І зоставайсь щаслива! (До конюхів.)

Гей, Арапа!

Підводять йому коня. Він сіда і робить рукою прощальний знак.

Маруся (знов кидається, хапа за стремена)

Стій, постривай! Погляну ще хоч раз,

Щоб на весь час в душі відбились риси

Прекрасного та любого лиця...

Гірей

Марусенько! Та що з тобою, пробі?

Лякаєш ти... Чи часом не слаба?

Чи чується тобі нависле лихо?

Маруся

Ні-ні! Не те...

Гірей

Так заспокойсь!

Маруся

Ще раз

Дай обніму!

Паша цілує.

Ну, а тепер доволі!

Хай криє бог тебе від всяких бід!

Паша поїхав.

Прощай навік, мій соколе, мій раю!

Марусі вже тобі не пригортать

І не почуть навік її воркоти...

Ох, занімій же, серце! Чую я,

Що вже тобі не довго тріпотатись,-

Натішилось - ну радості й кінець:

Вона й зліта до нас тільки на хвилю...

Ох, а проте... як тут пече! Вогнем