Народные русские сказки

Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узяла відра да й пішла по воду до колодязя, набрала води да іде — коли горошина котиться по дорозі да й вскочила у відро, а вона і не бачила. Прийшла додому, виливає воду — коли дивиться: горошина у відрі; вона узяла да й із’їла, і од тієї горошини уродився син. Дали йому ім’я Покотигорошко; він росте не по часам, а по минутам. Посідали вечеряти, Покотигорошко питає: «Чи у вас, мамо, були іще діти?» — «Було у мене двоє синів і одна дочка». — «А де ж вони?» — «Змій украв дочку, так сини пішли її шукать; да нема ні синів, ні дочки».

Він повечеряв, обувся і одівся. «Піду ж і я тепер за ними». Просить коваля: «Ізроби мені велику булаву». Коваль ізробив йому булаву; Покотигорошко узяв булаву, заплатив да й пішов. Іде да іде — коли пасе чередник череду. Він із ним поздоровались; чередник його питає: «Куди ти ідеш?» — «Іду до змія — сестри одіймать». — «Із’їж у мене самого більшого вола, так одіймеш!» Він із’їв, подяковав да и пішов. Іде да іде — коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із ним поздоровались; пастух його питає: «Куди ти ідеш?» Він каже: «До змія — сестри одіймать». — «Із’їж у мене самого більшого барана, так одіймеш!» Він із’їв, подяковав да й пішов. Іде да іде — коли свинар пасе свині. Покотигорошко із ним поздоровались; свинар його питає: «Куди ти ідеш?» — «До змія — сестри одіймать». — «Із’їж у мене самого більшого кабана, так одіймеш!» Він из’їв, подяковав да й пішов.

Іде да іде — аж стоїть дом змія, і сестра бере коло колодязя воду: «Здрастуй, сестра!» — каже Покотигорошко. Вона йому: «Який ти мені брат?» Він каже: «Побачиш, який я тобі брат!» От виходить змій: «А, здрастуй!» — каже. «Здрастуй!» Змій його питає: «Чого ты прийшов?» — «За сестрою да за браттями». — «Із’їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів». Він узяв, всі поїв. Змій каже: «Молодец! Ну, тепер чи будем биться, чи мириться?» — «Будем биться! Я з тобою не хочу мириться». — «Дми [574] ток», — каже змій. «Дми ти, — каже Покотигорошко, — бо ти в своїм добрі хазяїн, а не я». От змій як дунув — ток у його став чавунний; а Покотигорошко як дунув — ток у його став мідний. От Покотигорошко як дав змію булавою, так змій став по коліна в землі; ударив другий раз — і убив змія. Тоді узяв змія, посік-порубав, на попіл перевіяв; братів з-під каменя ізвернув, забрав їх і сестру да й пішов додому. Батько і мати були раді!

574

Дуй (Ред.).

№134 [575]

Неўкаторам царстве і неўкаторам гасударстве, на моры-акіяні, на остраве на Буяні, стаіць дуб зелёны, а пад дубам бык печоны, і ў яго баку нож точоны: сейчас ножык добываецца — ізволь кушаць! І то яшчэ ні казка, толькі прыказка; а хто маю казку будзе слухаць, так таму собаль, і куніца, і прыкрасная дзевіца, сто рублёў на свадзьбу, а пяцьдзесят на прагулянье.

Быў сабе мужык і быў ў яго салам’яны язык ‹?›, і меў ён два сына і адну дочь, хоця яка стану [576] простага, але неопісанной красоты. Айцец і маць былі дастаточны; паработалі яны свае хлебопашество сваім парадком во времені, і іх айцец гаворыць сынам: «Дзеці! Не нада спадзевацца [577] на гэта, што есць, ні спадзевацца на гэта, што зроблена, а нада шчэ прызапасіцца: пущай будзе!»

575

Записано в Новогрудском уезде Гродненской губ. учителем М. А. Дмитриевым.AT 312 Д + 300 А (Бой со змеями на мосту). В варианте ярко проявляется социальная заостренность образов «сільна-магущых багатырей» как «защытнікаў города і ўсяго народа». Убежденный в своем призвании народного заступника юный Покатигорошек говорит родителям: «Мяне вы не ўдзержыце, мяне людзі даўно ждуць». Вместе с тем социально заостряется и образ змея как презирающего народ, наглого насильника-угнетателя. Он заявляет своему шурину-крестьянину: «Кагда ж ты этага не здзелаеш, полна цябе сюда дадзіць дураку-мужику, салам’янаму языку... Калі ты мне брат, то і свиня сястра!» Подробно разработаны и традиционные для сюжета эпизоды, в том числе и отсутствовавшие в предыдущем тексте, — например, расправы над незлобливым Покатигорошком неблагодарных братьев: привязывают его к дубу, а богатырь вырывает дерево с корнем и волочит за собой. Второй сюжет — о змееборстве на мосту, сведения о котором в AT недостаточны, представлен наиболее полными и многообразными вариантами, отличающимися вместе с тем характерными общими особенностями, в восточнославянском материале. Русских вариантов — 32, украинских — 23, белорусских — 15. Бытуют сказки о змееборстве на мосту у всех западнославянских, балтских, некоторых балканских (венгров, румын) народов и у ряда тюркских, финно-угорских и кавказских народов СССР — башкир, татар, чувашей, марийцев, удмуртов, мордвы, манси, осетин, грузин. Немецкая сказка типа 300 A (Plenzat K. Der Wundergarten. Berlin; Leipzig, 1922, S. 58—64) является искаженным, деформированным вариантом сюжета. Редкие и фрагментарные варианты в фольклоре народов, соседних с восточными славянами — например, поляков, башкир, — восходят, видимо, к восточнославянским устным источникам, так как связаны с восточнославянской сказочной формой, что отмечалось в научной литературе. Исследования: Гиппіус В. Ковали Кузьма-Дем’ян у фольклорі. — Етнографічний вісник. Київ, 1929, кн. 8, с. 3—51; Петров В. Кузьма-Дем’ян в украінському фольклорі. — Етнографічний Вісник. Київ, 1930, кн. 9, с. 197—238; Ranкe, № 114; Капелусь Е. Семь польских сказок русского происхождения. — Русский фольклор, VIII, 1963, с. 67—80; Krzyzanowski Sz., II, S. 258—259; Новиков, с. 56—67; Barag L. C. Drachenkampf auf der Br"uke. — Enzyklop"adie des M"archens. Berlin; New York (1980), Bd. III, S. 825—834; Бараг Л. Г. Сюжет о змееборстве на мосту в сказках восточнославянских и других народов. — Славянский и балканский фольклор. М., 1981, с. 160—188; Рыбаков Б. А. Язычество древних славян, с. 581—587. См. также: Афанасьев. Поэт. воззрения, II, с. 533—536 (мифологическое истолкование образов сказки о змееборстве на мосту). В большинстве восточнославянских вариантов сюжетного типа AT 300 А герой также сражается три ночи подряд с тремя разными змеями на калиновом мосту. Если в этом варианте спутниками героя-змееборца являются Вернигора и Вернидуб — персонажи, характерные для сюжета о трех царствах, то в большинстве других вариантов «Змееборства на мосту» спутниками являются братья главного героя, одновременно с ним чудесно родившиеся. Эпизоды сражений героя на мосту со змеями, подслушание им разговора жен убитых змеев, расправа его над змеей с помощью кузнецов трактуются в традиционном для восточнославянских сказок стиле. Присказка о некотором царстве, острове Буяне, зеленом дубе и быке печеном имеет целый ряд вариантов в русских волшебных сказках разных сюжетных типов.

576

Стан — порода, состояние.

577

Надеяться.

Адпраўляюцца яны ў чужое панство на хлебопашество і бяруць хлеба на тры дні. «Кагда вы тот хлеб з’ядзіце, вам сястра прынясець больш». А ім было ідці так, як бы цераз Горадзілоўскі лес. Сястра і гаворыць ім, што я не буду знаць, куда несці вам есці. Старшы брат гаворыць: «Мы будзем для цябе дарогу адзначаць, будзем салому трусіць [578] , — па гэтай дарозе просто к нам прыдзеш». І яны пашлі і дарогу адзначылі; а ў том лесе быў глаўны змей і тые разгаворы слыхаў и переслаў дарогу ў свой дварец.

578

Рассыпать, сорить.

Як вышло тры дні, адпраўляецца яна к ным з абедом; пашла яна і прыходзіць просто ў змеіны дварец, пацерала [579] пуць-дарогу і гаворыць: «Куды я зайшла?» Выходзіць к ёй сямігаловай змей і гаворыць: «Пайдзі, пайдзі сюда, умница! Я цябе даўно дажыдаў, я до цябе даўно дабіраўся; ну як ты харошага айца і мацяры, яны цябе трымалі [580] пад бальшым надзором, і я не мог до цябе дабіцца. Я бы не сматреў, што ты простага роду, я бы табою не брезгаваў, даўно была бы мая... а уж цяпер іменно мая! Забывай айца і маць, бо ты уже іх відзець не будзеш; а ў мяне будзеш ты ўсем давольна».

579

Потеряла.

580

Держали.

Брацця яё пахали тры дні, і не стало ім піщы; яны бросілі пахаць і прыходзяць дамой і з вяликаю гразою к айцу і мацяры: «Адчаго вы не прыслалі піщы?» Айцец гаворыць, што вам сястра панесла такого-то дні. Яны гавораць к айцу: «Кагда ёй ужо няма, то і не будзе!» — «Я пайду, — сказаў адзін, — сваю сястру шукаць [581] ; хоць жызнь сваю палажу, а пайду шукаць». Айцец гаворыць: «Не йдзі, сынок, бо сваю жызнь кончыш, а ёй ужо не увідзіш». А ён гаворыць: «Пайду!» І прыходзіць ён к гэтаму самаму змею і відзіць яну на дварэ. Яна яму гаворыць: «Зачім ты сюда прышоў? Ты сваю галаву паложыш. Я цяпер няшчасная, я цяпер не твая сястра, а ты не мой брат! Папалася я ў катаржны рукі». Брат гаворыць: «Пущай же я здзесь пагібну, абы [582] я на цябе насматреўся». Яна яму гаворыць: «Пастой ты здзесь; а я пайду спрашу, што ён скажэ, што ты прышоў ў госці».

581

Искать.

582

Только бы.

Прыходзіць яна к змею ў спальню: «Што бы ты, душенька, дзелаў, каб мой старшы брат ў госці прышоў?» Ён гаворыць: «За госця прыняў бы». Яна вышла і уводзіць яго ў горніцу; он устаёць із койкі сваей і зачаў годоваць [583] яго, як добрый чалавек. «Ступай, жонка, прынясі жалезного бобу і жалезного хлеба... Ну, кушай, швагер!» [584] Узяў яму урезаў хлеба; ён узяў хлеба і зёрнушко бобу, падзяржаў і палажыў. Змей гаворыць: «Верно ты, швагер, сыт, бо ты гардзыш [585] маім хлебом і солью. Пайдзем же цяпер пасмотрым: ці ты багачэ, ці я?»

583

Кормить, потчевать.

584

Шурин и зять (нем. Schwager)

585

Брезгаешь.

І павёў яго па ўсем харомам, і есць у яго ўсякого добра відімо і невідімо! Павёў яго ў конюшню к лошадзям, і стоіць у яго дванаццаць жарабцоў, і ўсякой жарабец на дванаццаць цяпоў прыкован. «Ну что, швагер, ты багачэ ілі я?» Ён яму атвечаець: «У мяне того трэцяй долі няма, што ў швагра». — «Ну, пайдзі же за мною; я цябе пакажу штуку». І прыводзіць яго к калодзі — чатыры сажні талщыны, а дванаццаць дліны. «Ці відзіш ты, швагре, тую калоду?» Ён яму гаворыць: «Віджу». — «Еслі ты яну без тапара парубаеш, а без агню спаліш, так пайдзеш дамой». А ён гаворыць: «Хоць сейчас ты мяне парубі, а я гэтаго не зраблю». — «Кагда ж ты гэтаго не здзелаеш, полно цябе сюда хадзіць дураку-мужыку, салам’яному языку; а ты за мною пабратаўся! Калі ты мне брат, то і свыня сястра! Ты не толькі за мною рэчі гаворыць, не доўжен на мяне глазом пасматрець; бо ты не достоін сюда хадзіць і мой дом пакасціць!» І ўбіў яго і глазы выняў, ўложыў ў чарапок, а яго ўзяў за воласы і павесіў на бельцы [586] .

586

На балке.

Цяпер і другой брат тоже пашоў шукаць сваей сястры і нашоў яну на дварэ ў змея. Яна яму гаворыць: «Ах, брат! Уб’ёць ён і цябе так, як першаго». — «Пущай уб’ёць, абы я з табою відзеўся!» — «Пастой же тут; я пайду запытаюся, што ён скажэ?» І прыходзіць яна к змею ў спальню. Ён устаёць із сваей койкі: «Што скажэшь, жонка? Віжу я твой усердный від і пакорнае ліцо». — «Ах, мілый мой муж! Што бы ты рабіў, каб втарой мой брат ў госці прышоў?» — «Што б я рабіў? За госця прыняў бы». Яна гаворыць: «Можэ прынялі б яго так, як першага?» — «Я першаго ўбіў, бо ён за мною грубіў, не ўмеў за мною честно абхадзіцца. Пущай прыходзіць, гэтаго я прыму»,

Яна выходзіць на двор і гаворыць брату: «Пакорно абхадзісь!» — «Давай, жонка, — гаворыць змей, — жалезного бобу і жалезного хлеба». Яна прыносіць поўхлеба і чашку бобу. «Бо старшы твой брат недаволен быў, то можэ мало было; возьмі гэта, а прынесі больш». А госць і ў рукі не ўзяў, гаворыць: «Пакорнейше благадару, швагер, бо я есць не хачу». — «Пайдзем же мы, швагре, пасмотрым на маё багацтва: ці ты багачэ, ці я?» І павёў яго по ўсем сваім харомам, і відзіць ён, што змей багат, багат незлічымо! [587] . Прыводзіць яго змей ў сваю багатырскую канюшню: стаіць дванаццаць жаробцоў, і каждая лошадзь на дванаццаць цяпоў прыкована. Ён гаворыць змею, што у мяне трэцяй долі таго няма. «Ну, пайдзі ж, я табе пакажу штуку!» І паказаў яму калоду чатыры сажені талщыны, а дванаццаць дліны, і гаворыць: «Відзішь ты тую калоду? Еслі ты без тапара яну парубаеш, без агня спаліш, то пайдзеш дадому, а не то — будзеш вісець з братом». Швагер яму сказаў: «Хоць сейчас убій, а не зраблю гэтага!» Тада змей яго убіў, вмесця воласы звязаў і цераз бельку перакінуў.

587

Несчетно (Ред.).