тисячах цілунків опаливОдин – прощальний.Віддалились кроки.А як страждання втишилось глибоке,Той
берег з горами й латками нив,Що я відплив од нього, дивом дивІ щастя джерелом здававсь, допокиЙого блакиттю потойбіч затокиОд мого зору вечір не закрив.А вже коли пейзаж за далиноюСховало море, в серця глибині
