Не вбивай

обої(рос.) — шпалери

обой— гобой, дерев'яний музичний інструмент, за висотою звучання середній між флейтою і кларнетом

оболонь— заливні луки

образований(рос.) — освічений

обшивка— комір

одаліска— служниця або наложниця в гаремі (слово вживається і в переносному значенні)

одідичити— успадкувати

окервавлений(діал.) — скривавлений

околічності(полськ.) — обставини

околювати— оточувати колом

окульбачити— осідлати

олуво— олово

омшаник— утеплене приміщення для зимування бджіл

опаска— тут: перев'яз, перекинута через шию пов'язка для підтримування пораненої чи хворої руки

опир— упир

опресія— важке становище; утруднення

оприщений— прищуватий

ордер— орден

ордонанс— ординарець

ордр де батай(франц. ordre de bataille) — розміщення сил перед боєм; бойовий розклад

оревоар! (фр.) — до побачення!

ОрликПилип Степанович (1672–1742). Народився у селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині, у шляхетській родині чеського походження. Батько загинув під Хотином. Учився у Києво-Могилянській колегії. Був одружений з Ганною Герцик. Знав п'ять мов, був віртуозним панегіристом. В одному з панегіриків оспівав І. Мазепу як організатора взяття Казикермена, Асламмістечка та ін. кримських фортець. Захоплювався теологією, філософією, літературою, що сприяло його наближення до І. Мазепи. Служив консисторським писарем Київської митрополії, потім у Батурині канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії. 1708 р. став генеральним писарем і найближчим потаємним помічником І. Мазепи. У жовтні 1708 р. гетьман доручив П. Орликові скласти латинську інструкцію І. Бистрицькому, якого послали до Карла XII з пропозицією взяти Україну під його протекторат. П. Орлик з генеральним обозним І. Ломиковським першими виїхали на зустріч із шведськими представниками. Після смерті І. Мазепи П. Орлик був обраний гетьманом. Майже 30 наступних років присвятив відстоюванню інтересів України, провадив переговори з урядовцями європейських країн, залучаючи їх до антиросійської коаліції.

осмотрювати— перев'язувати (рани)

осотувати— покривати, огортати

останній круг пекла— останнє коло пекла. У творі «Божественна комедія» Данте Аліґ'єрі (частина 1-ша «Пекло») описане пекло, як прірва, що звужуючись, творить дев'ять концентричних кіл, у кожному з яких мучаться різні категорії грішників. У дев'ятому колі, на самому дні пекла, утвореному льодовим озером Коцит, у самому центрі вмерзлий у лід Люцифер мордує у трьох пащах головних грішників-«зрадників величі земної і небесної».

остаток— завершення

осторожно(рос.) — обережно

Остряниця[Острянин] Яків (?
– 1641) — гетьман реєстрового козацтва. 163334 брав участь у війні Польщі з Московським царством. Керівник повстання (1638) проти польської влади, але зазнав поразки. Відступив на Слобідську Україну, де заснував м. Чугуїв (Харківська обл.). 1641 загинув під час козацьких заворушень.

офензива— наступ; атака

очодоли— очні ями, орбіти

ошпечений— зогиджений

п'ястук— кулак

павук— тут: люстра

пакати— палити люльку

пали! (рос.) — стріляй!

палик— кілок

ПалійСемен Павлович (?
– 1710). Родом з Борзни. Вибився у кошові старшини на Січі. 1683 командував загоном запорожців, які допомагали полякам розгромити турецьке військо. Був Фастівським полковником. Як І. Мазепа, прагнув об'єднати Правобережжя з Лівобережжям і ліквідувати несправедливі щодо України статті договору між Московією і Польщею. Контролюючи велику порубіжну територію з центром у Фастові, грав на інтересах короля, царя і гетьмана, діяв як незалежний отаман-володар. 1702 р. з допомогою наказного гетьмана С. Самуся захопив Білу Церкву і переніс туди свою резиденцію. Прагнув стати гетьманом, але С. Самусь відмовився передати йому клейноди. З приходом козацьких полків під проводом І. Мазепи на Правобережжя, свавільний С. Палій був заарештований і, за рішенням Петра I, засланий у Сибір. Повернувшись 1709 із Тобольська, очолив полк і проживав у Фастові. палісад — оборонна споруда у вигляді частоколу з товстих, загострених угорі колод

палуба— накриття від дощу; великий воловий віз

Пандора— у давногрецькій міфології чарівна, але цікава, хитра і підступна жінка, яку Зевс послав на Землю зі скринькою, наповненою лихом.

панта рей(гр.) — все тече (все міняється)

паполома— попона

параван— ширма

параліж— параліч

Пароцельз[Парацельс] (1493–1541) — швейцарський алхімік і лікар патер (лат.) — отець (духовний)

патина— зеленувато-коричневий наліт на поверхні виробів із міді, бронзи, латуні або біляста плівка на поверхні крем'яних знарядь

пахолок— слуга; хлопчик, підліток

пейси— довгі непідстрижені пасма волосся на скронях у патріархальних євреїв

пенязь— гріш

перечислитися— прорахуватися

перзона— персона

пертурбація— несподівана зміна нормального, звичного стану, порядку тощо, що вносить ускладнення, безлад

перше— раніше

Петрик— Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом «Ханської України». Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.

Петро IРоманов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.

пилипівка— передріздвяний піст

писок— рот; обличчя

питати з пристрастієм(рос.) — допитувати з тортурами

півкопи— 30 штук (снопів, яєць і т. ін.)

піддячий— помічник дяка — високого урядовця в Московській державі ХV-ХVII ст.

підзор— підозріння

пільний— польовий

пініє(рос.) — спів

піонір[піонер] — піонер; до 80-их років XIX ст. вояк саперної частини інженерних військ

Піпер Карл(1647–1716 р.) — граф, з 1705 р. глава шведського кабінету (перший міністр Карла XII) і верховний маршал королівського двору