Нехай буде воля Твоя

10) Розсіяність, духовне нерадiння, пустомовство, суєтність

· “Проклятий, хто робить роботу Господню недбало” (Книга пророка Єремії, 48 розділ, 10 вірш).

· “Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, хай з любов’ю все робиться в вас!” (Перше послання святого апостола Павла до коринфян, 16 розділ, 13–14 вірші).

· “Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого” (Перше соборне послання святого апостола Петра, 5 розділ, 8 вірш).

· “Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!” (Псалом 41(42), 6 вірш).

· “Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і терпінням виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин (синодальний переклад: «действие») за доброю волею Своєю (моліться і про хотіння – і Бог дасть!)” (До фи­лип’ян, 2.12–13).

11) Життєві труднощі i випробування, переслідування, біда, потреба Божого захисту, криза, проблеми

· “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, – в Ісусі Христі” (Послання святого апостола Павла до филип’ян, 4 розділ, 11–13 вірші).

· “Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, – більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі” (Перше соборне послання святого апостола Івана Богослова, 4 розділ, 4 вірш).

· “Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!” (Євангеліє від Івана, 16 розділ, 33 вірш).

· “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода-бо ваша велика на небесах! Бо так гнали пророків, що були перед вами” (Від Матвія, 5.11–12).

· “Покладіть на Нього всю вашу журбу (синодальний переклад: – «заботы»), бо Він опікується вами!” (Перше Петра, 5.7).

· “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому хай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі” (До филип’ян, 4.6–7).

· “А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся їхніх слів, хоч вони для тебе будяччя та тернина, і ти сидиш між скорпіонами. Слів їхніх не бійся, а їхнього вигляду не лякайся, бо вони дім ворохобний. І будеш говорити до них Мої слова, – чи вони послухаються, чи занехають, бо вони ворохобні” (Книга пророка Єзекіїля, 2 розділ, 6–7 вірші).

· “Господь буде воювати за вас” (Вихід, 14 розділ, 14 вірш).

· “Господь сильний й могутній, Господь потужний в бою!” (Псалом 23(24), 8 вірш).

· “Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною; воюй з тими, хто зо мною воює, візьми малого й великого щита, – і встань мені на допомогу! Дістань списа і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: «Я – спасіння твоє»! Хай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою, хай відступлять назад і хай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє. Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангел Господній хай їх жене…” (Псалом 34(35).1–5).

· “Тобою поб’ємо своїх ворогів, Ім’ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас, бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені, але Ти нас спасеш від противників наших і наших ненависників засоромиш! Ми хвалимося Богом щодня і повіки Ім’я Твоє славимо…” (Псалом 43(44).6–9).

· “Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає…” (Псалом 90(91)).

· “Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога…” (Псалом 120(121)).

· “Хорони мене, Боже, – я бо до тебе вдаюся!..” (Псалом 15(16)).

· “На Тебе надіюсь я, Господи…” (Псалом 30(31)).

· “Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога і в Мене віруйте!” (Від Івана, 14.1).

· “Але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (До євреїв, 7.24–25).

· “Господь моє світло й спасіння моє, – кого буду боятись?..” (Псалом 26(27)).

· “А мій Бог хай надолужить (синодальний переклад: «восполнит») вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі” (До филип’ян, 4.19).

· “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо і хвалимось надією слави Божої. І не тільки, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам” (До римлян, 5.1–5).

· “І сказав Він мені: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі». Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. Тому любо мені в недугах (синодальний переклад: «я благодушествую в немощах»), у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли– бо я слабий, тоді я сильний” (Друге до коринфян, 12.9–10).

· “Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на ви­пробовування, немовби чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись. Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий… Тому й ті, хто з Божої волі страждає, хай душі свої віддадуть в доброчинстві, як Сотворителю вірному” (Перше Петра, 4.12–19).

· “Через те вам кажу: Не журіться про життя своє – що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, – у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?.. Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь?..

Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що ми будемо пити, або: У що ми зодягнемося?.. Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, – бо завтра за себе само поклопочеться…” (Від Матвія, 6.25–34).

· “Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!” (Перше Петра, 5.6–7).