Патетична соната
Шрифт:
10
Оврам(повзе). От мені б тепер ноги…
Пробігає кілька червоногвардійців. Один кричить: "Хтось у тил нам б'є! Тікай!"
Далі смерті не втечеш! Стійте!
Набігають контрповстанці. Оврам сидить. Біля нього спиняється Андре.
Андре (гукає).Заберіть! (Показує на Оврама).Контрповстанець (на
Оврам.Не діждете, щоб я встав…
11
З ґанку Пероцьких тихо падає додолу червоний прапор. Хто його скинув — не видно. Натомість звисає жовто-блакитний. Хто його чіпляє — не видно.
12
Назустріч Андре виходить Марина з букетом квітів. Почувши дзвона:
— Ніби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрів монастир, ви там виголосили: "Хай живе Іванова дзвіниця, а над нею Північна зоря". Це значить Росія?
Андре (серйозно і твердо).Так.
Марина.Ну, а за Україну чом лицар промовчав?
Андре.Обминемо!
Марина (іде і гостро, допитливо дивиться йому в очі — жартує чи ні).Україну?…
13
З ґанку Пероцьких падає додолу жовто-блакитний. Хто його скинув — не видно. Натомість має трикольоровий. Хто його чіпляє — не видно.
VI
1
На вулиці Пероцьких рух. Біля дому збирається публіка. Святочний гомін, вітання — найбільше дами. Цвітуть парасольки. Од церков пливуть урочисті дзвони.
Дама.Варваро Михайлівно! Здрастуйте, милая!
Друга.Не здрастуйте, а Христос воскрес!
Перша.Аж тепер я зрозуміла, як він, бідненький, зрадів, коли воскрес!
Чоловік другої (Зіньчин гість).І все ж таки, рівняючи до більшовиків, його мучили люди!
Перша.Ах, не кажіть! Я сама була ці три дні немов у домовині.
Друга.Милая! Я була труп!
Чоловік першої (теж Зіньчин гість).Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотіли зробити з нас трупи, а з наших домів — домовини, але дуже дивно, що їх за це думають судити, як людей!
Друга.Хіба ще мають судити?
Зіньчин гість.Уявіть собі — перед тим, як розстріляти, думають іще судити.
Професор.Знов лібералізм! Знов реформи!
2
Четверо несуть на носилках Оврама. Побачивши натовп, він командує на носіїв:
— Ножку, носії! Мене зустрічають парадом. Ать-два! Лєвой! Запевай пєсню!.. Не хочете? Ну так я сам… (Співає приспів з відомої солдатської пісні).
Ой, люлі, ой, люлі да — Я вам песєнку спою.Смир-но! Одвічай, як пролетаріатові! Здорово, буржуазія! Дякую за царську зустріч!
Вигуки.Який цинізм! Яке нахабство!
Оврам.А тепер виносьте мене на престол!
Вигуки.Як він сміє!
— Заткніть йому рота!
Одна дама хоче штрикнути його в очі парасолькою. Не попадає.
Оврам.Ах ти ж… Какєтка!
Друга намагається.
Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складіть ваші парасольки. Чи, може, думаєте ревбурю під ними перестояти?
3
Несуть його в зал. Там жде на нього суд.
Голова каже до публіки промову.
— Панове! Сьогодні ми судимо тайного чекіста. Він нас судив по підвалах, здебільшого вночі, без свідків, ми його виносимо на денне світло і на ваші очі. Цей суд ми робимо публічним, навіть широко народним. Більше — ми, позвавши сьогодні на суд більшовизм, даємо йому можливість захищати свої криваві доктрини публічно. Ще більше — ми даємо кожному в цім залі право сказати своє слово за чи проти злочинця. Статую Феміди, символ загальнолюдського суду, що її закопав був більшовизм, ми знову одкопуємо і ставимо на цей стіл. (До Оврама).Підсудний! Ваше ім'я?
Оврам.Оврам чи Яків — не все одно? Вам же не ім'я розстрілювати!
Голова.Ваша професія до ЧК?
Оврам.Лазив по тій землі, по якій ви їздили.
Голова.А в ЧК?
Оврам.Та, яку ви визначите.
Голова.Скільки вам років?
Оврам.Від народження тридцять, до смерті — ви краще знаєте, хоча й я не гірше знаю.
Голова.Ви більшовик?
Оврам.Половина.
Голова.Себто?
Оврам показує на себе.
Ноги не мають значення. Ви більшовик. Тепер скажіть, чому ви не відступили разом з більшовиками, а залишились тут?
Оврам.Раз ноги не мають значення, то й питання не має значення.
Голова.Ви хочете скласти провину на ноги!
Оврам.Навіщо, коли винні ваші голови.
Голова (шляхетно розводить руками).Ми?
Оврам.Якби не заварили війни, де одбито мені ноги, я б оце одступив з більшовиками.
Гомін.Яке нахабство!
— Цинізм!
Голова.А от нам відомо, що ви зостались тут на тайні вивідки, за шпигуна. Що ви на це скажете?
Оврам.А яку ще можна найти роботу за вашого панування? Не стану ж я вішати або вішатися!
Голова.Але ви не від того, щоб вішати нас… (Викликає).Свідок генерал Пероцький!