Планета Х

Бо більше всіх – себе любив,

Ну, а на честь тобі – начхати.

4.8.2013 р.

Я ВСЕ ТОБІ ПРОЩУ

За поцілунки все тобі прощу,

І тут вже нічого судачить,

Й коли веселий день прийде,

Тоді за все тобі віддячить.

28.7.2013 р.

ПУХНАСТІ

Куди ж це все воно годиться?

Куди ж ідемо ми, куди?

І скільки ж можна вже свариться

Із-за якоїсь вже… біди?

Куди ж ведуть нас всі ці Мойші? –

Ці дипломовані уроди,

Що їм на кожного з нас чхати,

Вже незалежно від погоди.

А з виду всі такі пухнасті,

Що хочеться аж в руки взять,

А як придивися гарненько,

То кожний рвач з них, або – кат.

Якби з них думав хто про завтра,

Або хоч трохи про народ,

Я б їм писав би дифірамби,

Щоб все собі не пхали в рот.

4.8.2013 р.

ТРУДОВИКИ

Я знаю, що про нас говорить

Той Богом вибраний народ,

Їх не цікавить наше горе,

Їм би жінки та бутерброд.

Я знаю, як нас називають

Ті Богом вибрані сини,

Й чому до нитки роздягають

Нас всіх ті «праведні» пани.

Й, видно, що люблять ЦЮ роботу,

Бо ж ходять в офіс і в суботу.

4.8.2013 р.

ТИ ВЖЕ НЕ ТОЙ

К.В.Є.

Ти вже давно не той, Володя,

Якого я колись любив,

Бо ту любов, що мав до тебе,

То ти її давно вже вбив.

5.8.2013 р.

ДУРЕНЬ

Якщо думаєш, я – дурень,

Помиляєшся, браток,

Бо, де бачив ти щоб дурень

Стільки мав в житті думок?

Що я їм в житті довіривсь,

Що люблю їх більше всіх?

А, можливо, і правий ти,

Що від них не маю втіх?

14.7.2013 р.

ДУМКА, ЦЕ – МИТЬ!

Думка, це – мить.

Лише зумій на всім лету її схопить,

І зупинить!

І стане вічністю вона,

Як буде розуму повна.

А, якщо схопиш ти ту мить,

То з нею будеш й сам ти жить.

5.9.1991 р.

НУ ЩО ТОБІ СКАЗАТИ

Ну що тобі я можу й ще сказати,

Якщо тебе учили красти і стріляти,

Ще й брехати?

3.8.2013 р.

ПРО СВІЙ НАРОД

Мені байдуже, що про мене скажуть

Оті святі, що гноблять мій народ,

Але за кожного я українця ляжу –

Якщо, звичайно, він не ідіот.

І чхать хотів на всякі пересуди,

І як вони, їх буду теж пороть,

Щоб всі бандити те відчули,

Що українці, теж – народ.

4.8.2013 р.

УНІТАЗ

Ой, до чого, добрі люди,

Ми сьогодні дожились,

В кожнім офісі три ... леді,

Чи було таке колись?

Кожну сукню, як одягнеш –

Носиш поки не протреш,

А сьогодні одягла раз

І під ніж, або під прес.

Навіть цар колись Микола

Золота не одягав,

І ходив як всі довкола

Й іншим теж не дозволяв.

Ну, а зараз подивіться

На сучасних ви нікчем:

З голови до ніг прикраси,

А в роботі тільки член.

Діаманти – де не глянеш,

Аж від носа до пупка,

Навіть й там, де сором глянуть,–

Біля самого лобка.

Ой, ти поле моє поле,

От який настав вже час,

Навіть й в шефа, що в столиці –

Золотий вже унітаз.

От цікаво б там на ньому

Хоч разочок посидіть,

Але ж там, напевно, треба –

Діамантами свистіть?

1.8.2013 р.

УЗНАЮ Я УКРАЇНУ

Наші верби і тополі,

Де не глянеш – скрізь у полі

Наші села бережуть,

Й прокладають далі путь.

По калині і жасмину

Узнавав я Україну,

Й раптом в нас переворот,

Вже не той, що був, народ.

2.8.2013 р.

Я ХОЧУ БУТЬ ТАКИМ, ЯК ВСІ

Я хочу буть таким як всі –

Трохи дурненьким і лукавим,

Похожим буть на тих що п’ють,

І тих – що вічно хочуть слави.

Я хочу буть як весь народ,

Якого з квітами стрічають,

Бо всіх розумних у нас б’ють,

А дурнів всіх в нас величають.

Дивуюсь мудрості вождів,

І чи судить вже їх? – не знаю,

О, як би зараз я хотів

Послухать, як дрозди співають,

Й забуть про все і випить кави.

2.8.2013 р.

НЕ ПРИНЯТО ПИСАТЬ

Про це не прийнято писать,

Кому потрібний крик стабільний?

Але не можна вже мовчать,

Коли над вами дух – дебільний.

2.8.2013 р.

ЇМ НЕ ДО НАШОЇ БІДИ

Ось спробуй довідку візьми,

Як скрізь при владі в нас жиди,

То з вас такий податок стягнуть,

Що вам прийдеться тільки ахнуть.

Їм не до нашої біди,

Бо не були б вони – жиди!

4.8.2013 р.

ПІДУ ПОГУЛЯЮ

Піду я краще погуляю,

І десь пройдуся по межі,

Може кохану там зустріну,

І почитаю їй вірші.

2.8.2013 р.

АБО РОЗДЯГАЙСЯ…

Поки дивився на твої кільця,