Побачити Алькор

— Я бачила лише жертвопринесення тварин. Баранів.

— Значить, ти могла чогось не бачити?

Дівчина знову притиснулась до Пітера. Йому здалося, що вона плаче.

— Гаразд, — вирішив він. — Ми їдемо звідси. Чи ти ще щось хотіла мені показати?

Руна заперечно похитала головою.

Уже за півгодини вони сиділи в окремій кабінці нічного клубу. Руна замовила морозиво і лікер, а Пітер — віскі.

— Тобі вже краще? — запитав він у дівчини.

— Мені добре, пане раднику. Дуже добре, — Руна грайливо відкинулась на диванчику, і Костиганов відчув, як вона оголеною ступнею пестить його ногу вище коліна.

— Постривай, нам ще треба скласти доповідь міністрові.

— Розкажеш йому про жертовник.

— Цього мало. Його цікавитиме структура вашого клану, характеристики його керівників. Наприклад, хто такий Дрон?

— Я його лише двічі бачила. Товстенький такий дядька. В окулярах.

— Він коханець Олесі-Карни?

— Вони — старша пара молодшої гілки. Вони мусять бути коханцями.

— Сексуальні ритуали?

— Це не головне. Вони є ключовою парою клану. Ключовим сектором Кола. Головною ланкою енергетичного ланцюга. Для того, щоби ланцюг працював, старша пара має перебувати в найтіснішому контакті. Такий контакт називається «йау». Всі інші жрецькі пари також перебувають у йау. Ми ніби зливаємось в одне нероздільне ціле. Відчуваємо одне одного як своє продовження. Це особливе відчуття. Його не передати словами. В служінні жриці є багато такого, про що неможливо розповісти. Ти бачив зображення жриці над нашим жертовником? Це зображення священної цариці ритуалу. Я лише тричі була царицею на літньому ритуалі. Виходила до Кола з серпом і гілкою. Коли ти керуєш ритуалом, крізь тебе ніби проходить електричний струм. Навіть не струм, а щось таке подібне до блискавки. Тільки блискавка миттєва, а це триває годинами. Триває і триває. Ти ніби світишся зсередини. Таке відчуття, що ти є тою струною, на якій тримається увесь Всесвіт. Це — божественне відчуття. Його немає із чим порівняти. Це приємніше, аніж оргазм. Це і є істинне йау.

— Класно ви претесь у тому вашому клані.

— Ми не «премось», пане раднику, ми служимо Богині.

— А яке в Дрона цивільне ім'я?

— Я не знаю. Я ж кажу тобі: він з'являвся у нас рідко. Вони з Карною живуть у місті. Вони багаті, в них будинки, машини.

— А до Трани хто був у парі з Еріканом?

— Так Карна й була. А до неї Омела.

— А де Омела тепер?

— Про таке у нас не запитують.

— Залишила вас?

— Так.

— А чому?

— Не знаю.

— А Карну, виходить, старий віддав Дронові.

— Він їх благословив ім'ям Богині. Вони згодом мали очолити новий клан.

— А собі він узяв Трану.

— Вона його вибрала. Жриця обирає собі пару.

— Навіть Вчителя?

— Завжди обирає жриця. Такою є воля Богині.

— Так Трані ж було років вісімнадцять, а йому вже йшов восьмий десяток.

— Це не важливо, — посміхнулась Руна. — Головне, що через нього у світ приходила сила Акуна. Щедрий гарячий потік сили. Що таке прагнення плоті порівняно із джерелом Акуна!

— Ти теж спала з Еріканом?

— Звісно. Я ж була жрицею його гілки.

— І як?

— Що «і як»?

— Яким він був у ліжку?

— Могутнім.

— Чудеса без віагри! — розсміявся Пітер. — Незламна сила старечої плоті.

— Сила Акуна, — виправила Пітера Руна. — Вона все може. Вона навіть може зробити людину безсмертною.

— Акуна — це богиня така?

— Акун — це хранитель джерела. Він слуга Богині. На Заході його ще називають Міміром. Голос крові підказує жриці, хто з чоловіків може стати достойним руслом для потоку сили. Тому обирає не жрець, а жриця.

— А про мене твій голос крові нічого не каже?

— Каже, — посміхнулась Руна. — Я відразу відчула в тобі потенційного жерця. Як тільки ти наблизився до мене там, у Домі Вчителя.

— Ти мені теж відразу сподобалась. У тебе дуже гарні очі.

— З нас би вийшла сильна жрецька пара, — заявила Руна, і Пітер не відчув в її голосі ані фальші, ані іронії.

Розділ 48

Лавр прокинувся далеко після полудня. Вперше за останні дні він відчув, що виспався. На оперативному стільниковому він знайшов виклики — один від Кабарди і аж три від Костиганова. Пітерові виклики були зовсім свіжими — останній з них було зафіксовано за двадцять хвилин до пробудження старшого оперативника.

«Пітер щось накопав», — зрозумів Лавр і передзвонив Костиганову.

— Подивися свою скриньку, — порадив той і відключився. Лавру здалось, що Пітер не сам. Що якась дівчина поряд з масоном щебече в мобільник.

Лавр активував лептоп і подивився отриману пошту. Лист від Костиганова містив прикріплений файл. Там знайшлась табличка:

«Bay! — оцінив Лавр. — Пітер накопав крутої інфи! Тепер уже можна робити системний аналіз подій, які відбувались у ковені в останні дні».

Але перш ніж нести табличку до шефа, він зв'язався з Кабардою.

— Не забувай про Наталку, — нагадав йому Микола Семенович. — Ти сьогодні з нею вже був?

— Три хвилини як прокинувся.

— Зайди до неї обов'язково. З нею вчора шеф спілкувався.

— Шеф?

— Так. І вийшов від неї у глибокій задумі. Це тобі, Лавре Станіславовичу, інформація для роздумів.

Лавр подякував, одягнувся, прийняв душ і рушив у напрямі кімнати відпочинку. Там він застав Мармуру з Беконті. Його поява, судячи з усього, завадила дівчатам закінчити емоційну розмову. Зашмаркана розчервоніла Беконті вибігла з кімнати.

— Відбувся процес розлучення? — спитав Лавр після вітального поцілунку.

— То не твоя справа, — відрізала Мармура. — Ми собі розберемось, що відбулось, а що не відбулось. Беконті — моя найкраща корєфанка, і крапка. Ясно? їй тут дуже самотньо й тоскно, ваші мордовороти її навіть у двір не випускають.

— Це ж заради безпеки.

— Хочете, щоби в неї дах поїхав?

— Шеф обіцяв її батькові, що його доньці тут нічого не загрожуватиме. Війна ще триває.

— Ага, знаю. Джерело зла ще не знайдено.

— Джерело зла?

— Мені тут наснився такий прикольний песик. Він умів розмовляти і сказав мені, щоб я усім повідомила, що джерело зла не знайдено. А ще він сказав, що десь у мені спить-хропить непробуджена жриця. Отак.

— Це тобі після гіпнозу кошмари сняться.

— А воно справді не знайдено?

— Справді.

— Значить, не кошмар. Песик правильний. І, між іншим, твій шеф сприйняв цю шнягу дуже серйозно.