Дурниці ти варнякаєш, Грандо. Дурниці! Як це не почути, коли тут он скільки навергано.

– Але…

– Просто вночі ти залишав свій пост, ось і все.

– Де ж я міг бути?

– Не знаю! Може, знову бігав лічити листя на деревах міського парку чи кількість шпиць у колесах велосипедів, що проїздять повз тебе.

– Клянуся Головною Машиною, містере Мельдерлінг! Я нікуди не відходив ані на хвилину. Цілу ніч чатував.

– Чатував і не почув, як автогеном розрізають сейф?!

– Автоген був безшумний, пане…

– Безшумний! А двері в банк зламали теж безшумно?

Грандо винувато мовчав, похнюпивши голову.