Сердце генерала Гурова. Истории из жизни репортёра
Шрифт:
справа Григорія Заболотного з села Ново-Михайлівки, який з метою пограбування односільчанки гр-ки Донець убив її. Суд присудив його до страти на смерть;
справа Олександра Подлецького, який в селі Кіршвальд працював мірошником, обвинувачується в тому, що в листопаді минулого року, завдяки необережності, викликав пожежу млина. Суд останнього виправдав.
Уїздний комісар ГЕРНЕР»
/«Нове життя», 10 апреля 1943 года/
***
«Настав час знищення радянського раю — цього пекельного життя. Великий німецький народ прийшов до нас і вирвав нас з казанів киплячої смоли, щоб ми на руїнах пекла збудували рай. Німецьке командування оцінило нашу щирість на трудовому фронті й довіряє кожному українцеві стати в ряди німецької армії і спільно знищити більшовизм — будівника
/П. Корж, «Наземно пекло». «Нове життя», 19 мая 1943 года/
***
«Я влаштувалась добре
Подаємо нижче дослівну копію листа Марії Василівни Шендрик, яка проживала в м. Пологи по вул. Запоріжській, 6 і 5 мая виїхала на роботу до Німеччини.
Добрий день дорога мамо! На першій строчці мого листа я тобі повідомляю, що я пока жива і здорова того і вам бажаю у вашому сімейному житті. Мамо, я доїхала до місця благополучно тільки одне погано, що я не разом з Марусею, тобто не в одного хазяїна, їхали ми 10 днів, а на одинадцятий день приїхали до міста Галле. В суботу 15 травня мене привезли до хазяїна. У нього корів немає, але молока п'ємо досхочу. їсти, пити що вгодно. Як тільки приїхала, зараз хазяйка пішла і взяла пива, ковбаси, масла та посадила мене їсти. Хазяйка дала мені окрему кімнату на верхньому поверсі, будинок двохповерховий, ліжко, пирину, простінь, подушку. Дала мені два халати, чулки шовкові, туфлі і я ходила гуляти у неділю 16 травня з дівчатами, які живуть поблизу мене».
/«Нове життя», 2 июня 1943 года/
***
«В Пологівському районі один за одним розпускаються бувші колгоспи — це залишене потомство більшовиків. 30 травня 1943 року на розпуску бувшого колгоспу «Ударник», Ново-Карлівської сільуправи, були присутні уїздний комісар п. Гернер, районний керівник сільського господарства п. Роперс, дільничий керівник сільського господарства п. Поль та багато представників громадських установ. Мешканці села Ново-Карлівки з почуттям глибокої радості прийняли гостей, в яких вони бачать своїх визволителів. На мітинзі, влаштованому в честь розпуску бувшого колгоспу «Ударник», уїздний комісар п. Гернер сказав: «Колгоспній системі прийшов кінець, могутня зацікавленість в роботі перевищує все — кожному селянинові своя земля. Чесно трудитись і таким чином допомагати німецькій армії остаточно звільнитись від більшовиків — обов'язок кожного селянина».
/«Свято в с. Ново-Карлівка», «Нове життя», 2 июня 1943 года/
***
«Як і німецький солдат, доброволець одержує те ж саме харчування та приміщення. Час від часу доброволець також одержує горілку і щоденно свою норму тютюну. Хто бажав стати на захист безпечності та порядку своєї батьківщини — стане добровільнім. Борись разом з Німеччиною за перемогу своєї батьківщини і стань в ряди добровільців!»
/«Нове життя», 9 июня 1943/
***
«Сьогодні радісний день, тому що перший солдат одержує зарплату. Зарплата, яка належить дабровільцям, виплачується 3 рази на місяць після кожних 10 днів. Щомісяця одержують: стрілець — 325 крб., заступник ком. Видділу — 450 крб., командир відділу — 525 крб. Служити в частинах добровільців є пошана для твоєї батьківщини. Перемога Німеччини вирве вас назавжди з кігтів Сталіна та його більшовицької зграї. Тому служи своїй батьківщині! Стань добровільцем!»
/«Нове життя», 12 июня 1943 года/
***
«Село стало великою дружнього сім'єю, яка себе почуває спокійно під захистом німців, при них зростає і квітне. Це була нагорода за щиру працю, бо всі знали, що без праці ніщо не дається. І коли веселими ночами вдалені лунали пісні і веселий сміх лунав у такт з гопаком, всі почували, що вони живуть в новий, щасливий час, якому вони із вдячністю віддають всі свої сили, щоб своєю працею допомагати знищити більшовизм, а після його знищення закріпи ти те, що вже тепер, хоч і частково, досягнуто їхньою громадою».
/Гайо, «Радість в українському селі». «Нове життя», 18 июня 1943 года/
***
«9 червня ц. р. на зборах посадників сільських управ Куйбишевського району, де було присутнє і місцеве населення, з доповіддю виступив
добродій Горбачов, який був відряджений у Німеччину для ознайомлення з життям українських робітників. Добродій Горбачов відвідав українських робітників, які працюють на заводах і фабриках у Кенігсберзі і Нюрнберзі. Українські робітники йому розповіли і показали, де й при яких умовах вони живуть та працюють.«Я переконався, — говорить Горбачов, — що їхні житла чисті, світлі, теплі, мебльовані і особливо, що мене вразило, це повне забезпечення та чистота постільної білизни. Харчування набагато покращало, їм навіть готують українські страви, а крім цього, вони ще можуть додатково купувати печива та солодкості, як наприклад: цукерки, шоколад і т д. Кожен робітник одержує спецовку, крім того картку, по якій вони можуть собі купити одяг, взуття. Щоденно українські робітники працюють 8—9 годин».
Ми переконані в тому, що українські робітники живуть щасливо і радісно в Німеччині, що наш фюрер Адольф Гітлер веде нас до перемоги над ворогом. Всі свої сили ми віддамо для німецької армії, для перемоги над більшовизмом».
/Брехт, голова Куйбишевського району, «Подорож до Німеччини». «Нове життя», 18 июня 1943 года/
***
«Мне живется хорошо
Из Германии от В. Батрака в город Пологи, ул. Запорожская, 32
Добрий день мої рідні папа, мама, Жора і Алунчикі! Повідомляю вас, що я живий і здоровий, чого і вам бажаю. Я вам уже писав, що нам була в м. Перемишлі комісія. Комісію пройшли майже всі з Полог. 10 травня нас привезли в м. Галле. Тут нас розподілили. Моїх товаришів — Костю Куртева, Калітенка Льоню, Іншакова і його друга призначили працювати на фабрику чи завод у велике місто. Я зараз працюю у одного багатого господаря, що має 3 коней, 7 корів, З телят, 6 великих свиней, овець, курей та гусей. Господарство велике, багато різних машин. Їмо дуже добре, я й дома того не бачив, шо тут їм. На сніданок завжди різноманітні солодкі пиріжки, у 12 го дин обід — сало, ковбаса, жарена картопля і інше. У 3 години кофе з солодкими пиріжками у 7 — 8 годин добра вечеря. Господар і господарка дуже хороші… Передавайте вітання всім сусідам. Кріпко тисну руку і міцно цілую. Володя».
/«Нове життя», 30 июня 1943 года/
***
«Помогли нам визволятись
Люди із орлами —
Отож фюрер Адольф Гітлер
3 своїми синами.
Вставай, Тарас, подивися,
Як б'ються з жидами
Українці й німці, заповіт твій
Не пролунав дарма.
Твоя слава не пропала,
Наша слава й воля.
Для Вкраїни усміхнулась
Щасливая доля.
/С. Коваленко, «Розійшлася чорна хмара», с. Куйбишево. «Нове життя», 30 июня 1943 года /
«Не будемо говорити про жертви, будемо дивитися на Захід! Там жертви приносяться народом, на боці якого ми хочемо стояти. Доля нашої любимої України перебуває в руці Адольфа Гітлера, йому ми даруємо своє довір'я, тому що ми віримо в його перемогу!»
/Д. Е. Ш., Пологи. «Наше життя», 7 июля 1943 года/
***
«Посадники, старости мов батьки очолюють життя села. Ніщо не забувається. Школу вважається не менш важливою нивою, де виховуються квіти нового життя без більшовицького дурману. Вона виглядить мов квітка в центрі села, забезпечена паливом, вчителями. Вчитель зайняв своє почесне місце, йому не доводиться принижено випрошувати палива для себе. Всі недоліки, що залишились від рад, викорінюються. Господарство збагачується і збагачується, і щоб можна було самостійно господарювати».
/П. Корж, «Українське село», с. Сисикулак. «Нове життя», 10 июля 1943 года/
***
«Пологівським драматичним театром була поставлена музична оперета «Гейша». Художнім оформленням п. Фостов дав вірне поняття глядачеві про красиві японські чайні. Особливо чудове було оформлення над авансценою листя, що звисало з дерев мов живе. Роль Маркиза — губернатора грав артист Чіча. Пан Чіча серйозно віднісся до своєї ролі і дуже гарно виконав її (починаючи з гриму і кінчаючи ходою). Капітана корабля грав режисер п. Шенгір, який забував про роль і весь час намагався слідкувати за грою артистів, почуваючи відповідальність за постанову. Тому роль капітана не досить яскраво виражена…