Сліди СС

Як це не парадоксально, найбільше Грейтові сподобався його головний опонент, прокурор (він же людина в сурдуті) — сатана. І знову полковник пошкодував, що в судовому залі не можна носити капелюха, — лисий череп псував усю прокурорську респектабельність.

Звичайно, найприязніше ставилася до нього людина з крильцями — адвокат, та полковникові він зовсім не сподобався: нагадував гомосексуаліста і був бридкий.

Бог почав звичайну процедуру:

— Полковник Кларенс Грейт?

Грейт підвівся. Крім того, що це вимагалося процедурними правилами всіх судів на світі, ввічливість завжди справляє непогане враження. Відповідав чітко й з готовністю, дивився богові просто у вічі, як і належить військовому дивитися у вічі начальству. Але бог раптом перервав офіційну процедуру — видно, не був формалістом, — запитав зовсім по-людськи, співчутливо:

— Ви знаєте, у чому звинувачуєтесь?

Полковник на секунду завагався: звичайно, знав, та чи варто зізнаватись у цьому? Може, розіграти таку собі блудну овечку? Бог посміхнувся.

«Він читає мої думки!» — жахнувся Грейт і відповів твердо:

— Знаю!

— То розкажіть нам про ваші злочини!

Полковник обтер піт з лиця. Він догадувався, що бог вимагає від нього щиросердного каяття — тоді не потрібні будуть ні прокурор, ні адвокат; Грейт міг би покаятись, не так уже важко знайти для цього красномовні слова, але він може покаятися лише на словах, бо, повернувшись на землю, продовжував би жити так само — бог відразу відчує його нещирість, бажання обманути суд, а це призведе до ще більшого покарання. Тому попросив:

— Я хотів би почути обвинувальний висновок.

Бог не здивувався такому нахабству (він взагалі нічому не дивувався), бачив усе, починаючи від істерик і кінчаючи дрібним хуліганством. Кивнув прокуророві.

Чорт підвівся і вийшов з-за свого столика. Не взяв жодного папірця («Як же він говоритиме?» — здивувався Грейт, згадавши, що навіть президенти й прем'єр-міністри читають з папірця кілька слів на аеродромах і вокзалах), театральним жестом розгладив бакенбарди і тицьнув пальцем у Грейта: дивіться, мовляв, яка жалюгідна істота.

І почав так:

— Дивіться, панове, на одну з багатьох мільйонів істот, що не піддаються регулюванню й хаотично розмножуються, на яких, панове, навіть ми останнім часом втратили вплив. Я не буду зупинятися на причинах такого становища, хоча не можу не відзначити деякого послаблення керівництва з боку нашого Владики, — вклонився богові. — Це, в свою чергу, призвело до посилення антагонізму між цеховими колективами нашого суспільства, зокрема, пекельним і ангельським, в результаті чого виникли чвари, що проявилося навіть в анонімних листах на Вашу адресу, — знову вклонився богові. — Я вважаю, панове, що на найближчому засіданні конгресу чи на загальних міжцехових зборах ми повинні з усією принциповістю обговорити це питання й прийняти поширену резолюцію, спрямовану на викорінення недоліків. Якщо нема заперечень, панове, то я, — витяг з кишені клаптик паперу — хотів би одразу рекомендувати складений мною проект резолюції…

Бог перервав його коротким жестом:

— Ми приймемо її згодом. Сподіваюсь, у апостолів нема заперечень?

Апостоли, як по команді, підняли руки.

— Одноголосно! — зрадів чорт.

— Ваша резолюція прийнята за основу, — ствердив бог. — Але я просив би не відволікатись і звернути увагу, в межах можливого, звичайного, на справу підсудного.

— Ви маєте рацію, як завжди, — підлестив чорт. — Отже, перед нами звичайна людська подоба, яка порушила всі десять заповідей, сформульованих Мойсеєм за Вашою вказівкою, я б сказав, персональним розпорядженням, — знов уклонився богові. — Ці заповіді передруковані в біблії і розповсюджені мало не серед усього роду людського, тож у підсудного нема підстав посилатися на незнання вищезгаданих заповідей. До речі, панове, повинен відзначити, що ми досягли деяких успіхів у популяризації біблії і в антиклерикальних країнах. Маю на увазі, зокрема, популяризаторське видання Зенова Косідовського — я не буду зупинятися на статистичних даних про тираж — наша канцелярія під готувала їх і розіслала вам, панове. Сподіваюсь, ви вже встигли одержати їх?

Апостол Петро поважно кректонув, і чорт фамільярно посміхнувся йому.

— Так от, — продовжував, — підсудний вбивав. Тут, правда, є обставини, які пом'якшують його провину нагадую, панове, що вбивство на війні, згідно статі сьомої, параграф третій, вважається вбивством несвідомим і карається…

Бог перебив його:

— Ми пам'ятаємо цей параграф.

— І не тільки вбивав, — продовжував чорт, — а й прелюбствував, обманював і т. д., і т. п., панове. Тобто маємо вульгарний випадок без особливих відхилень, і я вважаю, що в зв'язку з тим, що ми вже розглянули понад десять мільярдів таких справ і знаємо, що вони майже не відрізняються одна від одної, я можу роздати вам стандартний обвинувальний висновок, з яким підсудний може ознайомитися в ході процесу. Зі свого боку мушу додати: вину Грейта посилює те, що він увійшов у злочинну змову з одним з найбільших убивць сучасного світу, якого ми давно чекаємо тут і на якого заведено, як виняток, спеціальне досьє. Я маю на увазі відомого вам усім Франца Ангеля. Отже, панове, полковник Грейт продавав молодих дівчат до гаремів Близького Сходу та до домів розпусти, я прошу вибачення у панів апостолів за це слово, але, сподіваюсь, воно знайоме їм. Коли ж ні, то я коротко поясню, в чому полягає суть справи.

— Дуже просимо… — почулося з крісел, та бог суворо глянув на апостолів і наказав чортові:

— Не треба. І заокруглюйтеся. У вас залишилось, згідно регламенту, сорок з половиною секунд.

— О-о! Я вкладуся, — відповів чорт догідливо. — Таким чином, панове, прокуратура вимагає від суду покарати підсудного двомастами тисячами років одиночного ув'язнення з майбутнім позбавленням права відвідувати клуби та інші розважальні установи ще сто тисяч років. Можна було б, звичайно, засудити його на підсмажування на повільному вогні, та наш будівельний трест, панове, зволікає справу реконструкції пекла, і ми маємо сигнали, що в тресті засіли шкідники, якщо не сказати більше, панове. Та це — тема окремої розмови у вузькому колі, яке мусить зібратись найближчим часом. Прошу занести цю вимогу до протоколу. Я скінчив, панове. Дякую за увагу.

Чорт сів і переможно подивився на присутніх.

Апостоли кволо поплескали, і Грейт вирішив використати цей факт у своїй промові: відразу видно упередженість присяжних.

— Тепер ми вислухаємо аргументи протилежної сторони, — сказав бог.

Ангел замахав крильцями й підвівся, не спираючись руками на підлокітники крісла.

«Зручно», — подумав Грейт. Задивившись на адвоката, він не помітив, як один з архангелів поклав йому на коліна невеличкий клаптик паперу, на якому великими літерами було написано, що він, полковник Кларенс Грейт, звинувачується у порушенні десяти заповідей, встановлених Владикою. Грейт ледь встиг пробігти лише одне речення цього обвинувачення, як ангел-адвокат заговорив тонким і співучим голосом, яким полюбляють говорити проповідники у провінційних церквах.

— Мій шановний опонент пан чорт зарахував цю справу до числа стандартних і (дозвольте мені подивуватися його безвідповідальності) насмілився навіть роздати усім стандартний обвинувальний висновок. Хоча і не озброєним оком видно цілий ряд пом'якшувальних обставин, які переводять справу мого підзахисного в розряд не стандартних, а таких, які підлягають уважному розглядові й караються, в крайньому випадку, позбавленням волі до п'ятдесяти тисяч років з відбуттям покарання не в одиночній, а загальній камері з усіма вигодами і триразовим харчуванням. Насмілюсь звернути вашу увагу, панове, на ці пом'якшувальні обставини…

Ангел ефектно помахав крилом, наче віялом, і продовжував по паузі:

— Пан чорт уже казав, що підсудний заробляв гроші, продаючи дівчат до гаремів і, я не цураюсь цього слова, борделів. Але що таке сучасна молода дівчина там, — ангел вказав на підлогу, — на землі. І чи варто нам взагалі захищати цих зіпсованих істот, які дійшли до того, що вигадали міні-спідниці?

«Точно, гомосексуаліст!» — вирішив Грейт.

— Зазирніть у душу мого підзахисного, — ангел тицьнув пальцем у полковника, — і ви побачите, що він щиро бажав добра цим нещасним зіпсованим істотам — адже в гаремах вони одержували все, чого прагне сучасна жінка: чоловіка, їжу і одяг. До речі, я хотів звернути увагу шановних панів апостолів на те, що мій підзахисний вивозив дівчат на колишню батьківщину панів присяжних, у район Дворіччя і Близького Сходу, і апостоли, які курирують цей шматок земної поверхні, повинні враховувати, що цим він робив приємнішим існування повноважних представників наших на землі шановних шейхів, султанів та інших малих владик. Але все це між іншим, і я переходжу до головної пом'якшувальної обставини, яка, на жаль, пройшла повз очі шановного пана прокурора чорта.