Туманність Андромеди

На думку екіпажу “Тантри”, Хеб Ур повторює однобічне міркування стародавніх астрономів, які не зрозуміли динаміки розвитку планет. Кожна планета втрачає свої легкі речовини, що летять у простір і розсіюються. Особливо швидка втрата легких елементів відбувається при сильному нагріванні та променевому тиску синіх сонць.

“Тантра” наводила перелік прикладів і закінчувала твердженням, що процес “обважніння” планет біля голубих зірок не припускає утворення життєвих форм.

Супутник 57 передав заперечення вчених зорельота безпосередньо в обсерваторію Ради.

Нарешті настала хвилина, якої з таким нетерпінням чекали Інгрід Дітра і Кей Бер, та, зрештою, і всі без винятку члени експедиції. “Тантра” почала сповільнювати субсвіто-ву швидкість польоту й проминула льодовий пояс Сонячної системи, наближаючись до станції зорельотів на Тритоні. Така швидкість не була більше потрібна — звідси, з супутника Нептуна, “Тантра”, що летіла з швидкістю дев’ятсот мільйонів кілометрів на годину, досягла б Землі швидше, ніж за п’ять годин. Але для розгону зорельота потрібно було стільки часу, що корабель, почавши політ з Тритона, проминув би Сонце і віддалився б од нього на величезну відстань.

Щоб не витрачати дорогоцінного анамезону і не перевантажувати кораблі громіздким устаткуванням, всередині системи літали на іонних планетольотах. Швидкість їх не перевищувала восьмисот тисяч кілометрів на годину для внутрішніх планет і двох з половиною мільйонів для найбільш віддалених зовнішніх. Звичайний політ від Нептуна до Землі тривав два з половиною — три місяці.

Тритон — дуже великий супутник, який тільки трохи поступався розміром гігантським третьому й четвертому супутникам Юпітера — Ганімеду та Каллісто й планеті Меркурію. Тому він мав тонку атмосферу, головним чином з азоту й вуглецю.

Ерг Ноор посадив зореліт на полюсі Тритона у визначеному місці, віддалік од широких куполів будівлі станції. На виступі плоскогір’я, біля урвища, пронизаного підземними приміщеннями, виблискував шибками будинок карантинного санаторію. Тут, зовсім ізольовано від інших людей, мандрівникам треба було провести п’ятитижневий карантин. За цей строк досвідчені лікарі ретельно перевірять стан їхніх організмів, де могла б гніздитися якась нова інфекція. Небезпека була надто велика, щоб нехтувати нею. Тому всі, хто сідав на інші, хоч і ненаселені планети, неминуче підлягали цій процедурі, яким би тривалим не було їх перебування на зорельоті. Сам корабель всередині теж обслідували вчені санаторію, раніше ніж станція давала дозвіл на виліт до Землі. Вилітаючи з давно освоєних планет, як Венера, Марс і деякі астероїди, люди проходили карантин на їхніх станціях.

Перебування в санаторії було не таким тяжким, як у зорельоті. Лабораторія для занять, концертні зали, комбіновані ванни з електрики, музики, води та хвильових коливань, щоденні прогулянки в легких скафандрах по горах і околицях санаторію. І, нарешті, зв’язок з рідною планетою, не завжди регулярний, але ж тільки п’ять годин потрібно було, щоб повідомлення звідси досягло Землі!

Силіколовий саркофаг Нізи дуже обережно перевезли в санаторій. Ерг Ноор і біолог Еон Тал залишали “Тантру” останніми. Вони ступали легко навіть з надітими обважнювачами, щоб не робити раптових стрибків внаслідок малої сили тяжіння на цій планеті.

Погасли освітлювачі, що горіли навколо посадочного поля. Тритон виходив на освітлений Сонцем бік Нептуна. Хоч яке тьмяне було сірувате світло, відбите Нептуном, велетенське дзеркало здоровенної планети, що знаходилось усього на відстані трьохсот п’ятдесяти тисяч кілометрів від Тритона, розсіювало темряву, утворюючи на супутнику ясні сутінки, схожі на весняні сутінки високих широт Землі. Тритон облітав навколо Нептуна назустріч обертанню своєї планети із сходу на захід майже за шість земних діб, і його “денні” періоди тривали близько сімдесяти годин. За цей час Нептун встигав чотири рази обернутися навколо осі, і теперь тінь супутника помітно бігла по туманному диску.

Майже одночасно начальник і біолог побачили невеликий корабель, який стояв далеко від краю плато. Це не був зореліт із випнутою задньою половиною й високими гребенями рівноваги. Судячи з дуже гострого носа і вузького корпусу, корабель мав бути планетольотом, але відрізнявся од знайомих контурів цих кораблів товстим кінцем на кормі й довгим веретеноподібним пристроєм нагорі.

— Тут, на карантині, ще корабель? — напівзапитливо сказав Еон. — Хіба Рада порушила звичай?..

— Не посилати нових зоряних експедицій до повернення попередніх? — обізвався Ерг Ноор. — Справді, ми витримали свої строки, але повідомлення, яке ми повинні були надіслати із Зірди, запізнилося на два роки.

— Може, це експедиція на Нептун? — висловив припущення біолог.

Вони пройшли кілометрів зо два до санаторію і піднялися на широку терасу, оздоблену червоним базальтом. У чорному небі яскравіше від інших зірок сяяв крихітний диск Сонця, який було добре видно звідси, з полюса нерухомого супутника. Лютий стосімдесятиградусний мороз дошкуляв крізь обігрівальний скафандр, як звичайний холод земної полярної зими. Лапатий сніг із замерзлого аміаку або вуглекислоти повільно падав згори в нерухомій атмосфері, надаючи всій навколишній місцевості тихого спокою земного снігопаду.

Ерг Ноор і Еон Тал, наче загіпнотизовані, дивились на падіння сніжинок, наче далекі предки, які жили в помірних широтах і для яких поява снігу означала кінець праці землероба. І цей незвичайний сніг теж провіщав закінчення їхньої праці й мандрівки.

Біолог, відповідаючи на свої підсвідомі почуття, простиг руки начальникові.

— Скінчилися наші пригоди, і ми живі й здорові завдяки вам!

Ерг Ноор зробив різкий, заперечний жест.

— Хіба всі живі й здорові? А я живий завдяки кому?

Еон Тал не збентежився.

— Я певен — Нізу буде врятовано! Тутешні лікарі хочуть негайно почати лікування. Одержано інструкцію від самого Гріма Шара — керівника лабораторії загальних паралічів.

— Відомо, що це?

— Поки що ні. Але ясно, що Ніза вражена видом струму, який змінює хімізм нервових вузлів автономних систем. Зрозуміти, як знешкодити його надзвичайно тривалий вплив, — це означає вилікувати дівчину. Розкрили ж ми механізм стійких психічних паралічів, що стільки століть вважалися невиліковними. Тут щось подібне, але викликане зовнішнім збудником. Коли проведуть досліди над моїми полоненими — все одно, живі вони чи мертві — тоді й моя рука знову діятиме!

Почуття сорому змусило начальника експедиції насупитися. У своєму горі він забув, як багато зробив для нього біолог. Непристойно для дорослої людини! Він узяв руку біолога, і обидва вчених висловили взаємну симпатію в старовинному чоловічому жесті.

— Ви гадаєте, що вбивчі органи в чорних медуз і в цієї хрестоподібної гидоти одного виду? — спитав Ерг Ноор,

— Не сумніваюсь. Запорукою цьому моя рука… — біолог не помітив випадкового каламбуру. — В накопиченні і видозміні електричної енергії виявилось загальне життєве пристосування чорних істот — мешканців багатої на електрику планети. Вони — явні хижаки, а тих, хто є їхніми жертвами, ми поки що не знаємо.