Твори в п'яти томах. Том V

— Пробачте, а д’Арсонваль? — втрутилася Люка, що давно вже незадоволено стежила за поглядами поважного лектора і невідомої чорноокої дівчини.

— Що ж д’Арсонваль? — знизав плечима Олд-Бой. — Звісно, д’Арсонваль ще наприкінці минулого століття оголосив наслідки своїх дослідів щодо впливу високочастотних струмів на організм людини. Проте — які то були хвилі? Так само можна було б згадати й про діатермію. Ні, шановна товаришко, це не були УКХ! Ми повинні підкреслити, що вперше вплив УКХ на живі організми було помічено тоді, коли генератори ультракоротких хвиль стояли вже в лабораторіях радіотехніків-зв’язківців. І д’Арсонваля нема чого тут згадувати!

Розбивши у такий спосіб спробу втрутитися в сферу, яка була зараз виключно в його компетенції, Олд-Бой кинув задоволений погляд на Ганну й вів далі:

— Саме в лабораторіях зв’язківців це й почалося. У людей, що працювали коло генераторів УКХ, систематично боліла голова, з невідомих причин підвищувалася температура. Це були перші ознаки тривалого впливу ультракоротких хвиль на людський організм. Потім помітили інше: підвищену сонливість або, навпаки, стан підвищеної збудженості. Все це примусило біологів зацікавитись ультракороткими хвилями — вивчити безпосередній вплив УКХ на живі організми!

Всі зосереджено слухали, — особливо Данило Якович, Тетяна Гарбузенкова й кілька техніків. Товаришів Петра не дуже цікавили подробиці.

— Потужність першого такого генератора УКХ була невелика. Але наслідків учені досягли, як на той час, надзвичайних, — вів далі Олд-Бой. — Скажімо, мухи, які попадали в поле конденсатора коливального контура, відразу, тільки-но вмикали генератор, гинули. Миші гинули через кілька секунд, а пацюки — за чотири-п’ять хвилин…

— От би наших пацюків так! — вигукнув Данило Якович. — Може, ти б і у нас таке зробив?

— Охоче, — всміхнувся Олд-Бой. — Для цього потрібно лише таке: приносьте мені пацюків — і я їх вбиватиму за допомогою генератора швидше, ніж це робили ті дослідники!

— Спіймавши пацюка, я вже й сам як-небудь впораюся з ним, — не вгавав Данило Якович. — Ти так, щоб їх не ловити.

Петро трохи задумався: видно було, що в нього майнула якась нова думка. Богдан зацікавлено глянув на нього: він не раз був свідком того, як у такі хвилини паузи в розмові у Петра з’являлися несподівані, нові ідеї. Ну, що ти надумав тепер, міркував він, скажи вже, бо це страшенно цікаво — бути свідком народження в твоєму мозку невідомих досі відкриттів…

Але Олд-Бой не сказав нічого. Він хитнув головою, наче відганяючи думку, що заважала йому, і продовжував свою лекцію.

— Незабаром радянські вчені Шерешевський і Плотников провели дальші дослідження. Вони працювали з хвилями від 12,5 до 50 метрів завдовжки. Опромінені такими хвилями клопи й носаї… чи як їх називають?..

— Довгоносики, — відгукнувся Данило Якович.

— Так, так, довгоносики… Вони гинули залежно від довжини хвилі за час од кількох секунд до однієї хвилини. Таких же наслідків досягли й інші радянські вчені, Церветинов і Гільдебранц. Тепер я перерву трохи цей виклад і дам на кілька хвилин слово товаришеві Богданові, щоб він розповів про вплив УКХ на різні речовини. Це — його галузь. Прошу, Богдане!

Богдан підвівся на весь свій великий зріст і заклав руки за спину, щоб часом не розмахувати ними за звичкою. Він відчув, що всі присутні дивляться на нього, і йому захотілося хоч на мить заволодіти їхньою увагою так, як робив це Петро! Але рудий Богдан не вмів прибирати ефектні пози, він добре знав це. І почав дуже просто:

— Я н-не затримаю вас довго, товариші. Дослідження багатьох учених довели, що УКХ діють на різні речовини не однаково. Н-наприклад, дистильована вода не нагрівається. Але якщо до неї додати трохи солі, зробити розчин, то така солона вода нагрівається досить швидко.

— Чому? — спитав Данило Якович.

— На жаль, цього ми ще не знаємо, — чистосердно визнав Богдан. — Д-далі, грудки вугілля або інших таких речовин майже не нагріваються. Але якщо розтерти вугілля на порошок — воно нагрівається залежно від довжини хвилі. Над цим ми зараз і працюємо. Змінюючи довжину хвилі, ми, поклавши на стіл різні речовини, розкладали потрібні нам, лишаючи незмінними інші. На цьому й побудовано наші дослідження щодо консервування продуктів, і ці дослідження можуть привести до повної революції в консервній промисловості…

— Досить, — мовив Петро. — Бо далі це вже спеціальні міркування. Тепер ми попросимо товаришку Люку розповісти нам про особливий вплив УКХ на живі організми. Це — її галузь.

І він ввічливо вклонився Люці, що трохи зашарілася, коли на ній зосередилися всі погляди. Проте Люка дуже добре знала свою справу і почала з найголовнішого, найцікавішого, з її погляду, для слухачів.

— Починали дослідження, опромінюючи мишей дуже слабкими дозами УКХ. Від таких доз миші не гинули, навпаки: шерсть опромінених мишей ставала краща, густіша й довша. Те саме було і з кролями. Навіть у тому разі, коли в них були лисини, шерсть густішала й закривала голі місця…

Андрій Антонович непомітно доторкнувся до своєї голови. Шкіра, правда, трохи боліла, але пальці відчули приємне м’яке, ніжне волосся. І він задоволено всміхнувся: що там, мовляв, миші або кролі, от у мене яка історія виходить! Але Андрій Антонович не промовив жодного слова. А помітивши, що й Богдан уважно поглянув на нього, старий швидко сховав усмішку, вдаючи, що він уважно слухає.

— Опромінені миші й кролі, — вела далі Люка, — росли значно швидше від контрольних, неопромінених. Вони набирали вагу процентів на двадцять швидше. А з опромінених яєць значно швидше вилуплювалися курчата…

— Чуєте, Ганно? — впав їй у мову Олд-Бой. — А ви ще сумнівалися щодо ваших курей!

Ганна трохи повела плечем і відповіла йому легкою гримаскою:

— Побачимо!

Люка, закусивши губи, зачекала, поки закінчився цей обмін репліками, і спокійно, хоч і дещо іронічно спитала Петра:

— Дозвольте розповідати далі? Певна річ, якщо це не завадить вашій розмові…

Олд-Бой нахмурився, але не знайшов, що відповісти. ни хвилі. Над цим ми зараз і працюємо. Змінюючи довжину хвилі, ми, поклавши на стіл різні речовини, розкладали потрібні нам, лишаючи незмінними інші. На цьому й побудовано наші дослідження щодо консервування продуктів, і ці дослідження можуть привести до повної революції в консервній промисловості…

— Досить, — мовив Петро. — Бо далі це вже спеціальні міркування. Тепер ми попросимо товаришку Люку розповісти нам про особливий вплив УКХ на живі організми. Це — її галузь.

І він ввічливо вклонився Люці, що трохи зашарілася, коли на ній зосередилися всі погляди. Проте Люка дуже добре знала свою справу і почала з найголовнішого, найцікавішого, з її погляду, для слухачів.

— Починали дослідження, опромінюючи мишей дуже слабкими дозами УКХ. Від таких доз миші не гинули, навпаки: шерсть опромінених мишей ставала краща, густіша й довша. Те саме було і з кролями. Навіть у тому разі, коли в них були лисини, шерсть густішала й закривала голі місця…