Твори

²⁴– Меженко Юрій Олексійович (1892—1969) —український літературознавець і бібліограф. Теоретик символізму, одигі із авторів -«Музагету» (1919). Його промова на диспуті 24 травня 1925 р. та доповідь про занепад опери дала підстави Хвильовому вважати його прихильником напостівських-теорій. Однак це були лише випадкові епізоди в творчій еволюції Меженка. Впродовж 1922—1931 рр. був директором Інституту книгознавства. Тікаючи від переслідувань, переїхав у 30-ті роки до Ленінграда, працював у Державній публічній бібліотеці. 1945 р. повернувся на Україну, був директором Бібліотеки АН УРСР. Зібрав унікальну колекцію Шевченкіани, яку передав у дар Інституту літератури АН УРСР.

^2;>Дорошкевич Олександр Костьович (1889— 1946) — українськи й літературознавець і критик, автор літературознавчих праць, підручників, хрестоматій. У ході літературної дискусії критикував позицію Хвильового.

²⁶Щупак и—це прозивне слово М. Хвильовий утворив від прізвища Самійла Борисовича Щупака (1895—1938), критика, журналіста, в різний час редактора журналу «Критика», газет «Більшовик», «Пролетарська правда», «Літературна газета». Був одним з активних опонентів Хвильового, стояв на позиціях вульгарного соціологізму.

²⁷«Услужливый медведь опаснее врага» — неточна цитата

з байки I. А. Крилова «Пустынник и медведь» («Услужливый дурак опаснее врага» (1808)).

²⁸Відповідна резолюція ЦК РКП у третьому пункті...— У третьому пункті резолюції ЦК РКП (б) від 18 червня 1925 р. після відзначення, що відбувається зростання нової літератури, насамперед пролетарської й селянської, сказано: «З другого боку, складність господарського процесу, одночасне зростання суперечливих і навіть прямо одна одній ворожих господарських форм, викликаний цим розвитком процес народження і зміцнення нової буржуазії, неминуча, хоч на Перших порах не завжди усвідомлена тяга до неї частини старої і нової інтелігенції; хімічне виділення з громадських глибин нових і нових ідеологічних агентів цієї буржуазії,— все це повинно неминуче відбиватись і на літературній поверхні громадського життя» (Див.: Матеріали до вивчення історії української літератури.— К., 1961.— Т. 5.— С. 42—43).

²⁹...каже та ж резолюція ЦК РКП.— Йдеться про четвертий пункт: «Таким чином, як не припиняється у нас класова боротьба взагалі, так само вона не припиняється і на літературному фронті. В класовому суспільстві і не може бути нейтрального мистецтва, хоч класова природа мистецтва взагалі і літератури зокрема відображається у формах _гнескінченно більш різноманітних, ніж, наприклад, в політиці» (Див.: Там же.— С. 42—43).

^аоБ л а г б а з — Благовіщенський базар у Харкові.

³¹От чому й відповідна резолюція ЦК К П (б) У...— Йдеться про постанову Політбюро ЦК КП(б)У від 10 квітня 1925 р., де зазначено:

«Існуюча організація селянських письменників «Плуг» провадить велику і важливу роботу, яку партії' слід всебічно підтримувати, але з тим, щоб місцеві групи «Плугу» не набирали масового характеру і не зливалися з організаціями сількорів» (Див.: Там же.— С. 41—42).

' ^у~У - П е й - Ф у (1878—1939) — китайський генерал, фактичний керівник чжилійських мілітаристів. Під час так званого Північного походу 1926—

1927 рр. його війська були розгромлені національно-революційною армією.

^лл ...Дорошкевич у своїй прекрасній статті «На день Жовтневої р і ч н и ц і»...— Йдеться про статтю «Проблеми української культури на день Жовтневої річниці» (Пролетарська правда.— 1925.—

7 листоп.) О. Дорошкевич не погоджується з тезою лекції А. Луначарського «Судьбы современной интеллигенции».

³⁴«Г а р т» , «М о л о т», «Ж о в т е н ь», «П л у г», «Ланка» — літературні організації, що існували на Україні в 20-ті роки.

...п ише він у журналі «Ж иття й революці я».— Мається на увазі стаття П. Кияниці «Замість рецензії» (Життя й революція.— 1925.— № 9.—С. 59—63).

³⁰Сінклер Ептон Білл (1878—1968) —американський письменник, відомий своїми соціалістичними, комуністичними симпатіями.

^ Бехер Йоганнес Роберт (1891 — 1958) —німецький письменник-комуніст.

^м ...п осилаємо читачів до його статті у газеті «Пролетарська правда».— Йдеться про статтю С. Щупака «На літературні теми...», надруковану у «Пролетарській правді» (1925.— 25 жовт.). Цей один

з найортодоксальніших і найнепримиренніших вульгарно-соціологічних критиків висловив обурення «шкідливим» виступом Миколи Хвильового на з’їзді «Гарту» Письменник пропонував розпустити «Гарт» і «Плуг», а натомість створити незалежні, децентралізовані письменницькі клуби чи студії. «Дехто

з товаришів Хвильового,— як писав С. Щупак,— намагалися намацати грунт для утворення у Києві групи своїх симпатиків до нової асоціації» (С. Щупак мав на увазі, очевидно, київських неокласиків — ще одну групу послідовно

і нещадно цькованих літераторів, яких Щупак і його ортодоксальні колеги — ревнителі пролетарської літератури вважали гальмом на шляху розвитку прогресивного, революційного мистецтва.) «Той, хто стає на новий організаційний шлях Хвильового, той мусить підписатися й під «Камо грядеши»,— стверджував керівник київської філії «Плугу».

^,3уВор омський Олександр Костянтинович (1884—1943) —російський радянський критик, письменник. Був головним редактором журналу «Красная новь» у 1921 —1927 рр. У своїх статтях відстоював вірність реалізмові.

⁴⁰«Ах, что вы говорите, София Ивановн а...» — цитата

з поеми М. Гоголя «Мертві душі» (Див.: Гоголь М.Твори: У 3-х т.— К., 1952.— Т. 3.— С. 187). «Дама, приятная во всех отношениях» — Анна Григорівна, персонаж «Мертвих душ», співбесідниця Софії Іванівни, яка розгадала «таємницю» Чичикова.

⁴¹Луначарськ а.— Йдеться, очевидно, про Луначарську-Розенель Наталію Миколаївну (1902—1962), російську радянську актрису, дружину

А. В. Луначарського.

⁴²Б є д н и й Дем’ян (справжнє ім’я й прізвище Юхим Олександрович Придворов; 1883—1945) —російський радянський поет, сатирик, байкар.

⁴³...якийсь Ф. Я. з газети «Пролетарська правда»...— Мається на увазі рецензія Ф. Я. на книжку О. Копиленка «Весела історія» (Харків, 1925), вміщену в «Пролетарській правді» (1925.— 11 верес.).

“ Шмигельський Антон Іванович (1901 — 1972) —український поет, виступив у «Пролетарській правді» 23 вересня 1925 р. зі статтею «Учора — сьогодні — завтра».