Твори

³Франц-Йосиф І (1830—1916)—імператор Австро-Угорщини (1848—1916 рр.) із династії Габсбургів.

ІЗ ВАРИНОЇ БІОГРАФІЇ

Вперше надруковано в журн. Літературний ярмарок (1928.— № 1.— С. 9—39). 1930 р. опубліковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ.— Т. З, та 1932 р.— у Вибраних творах (Т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.— Т. 1.— С. 40—77.

Оповіданню передував автокоментар: «В перший раз оповідання «Із Вариної біографії» надруковано 1928 року в книзі першій альманаху «Літературний ярмарок». Прочитавши це оповідання, критики заметушилися: один

із авторитетних на той час демосфенів дуже жалкував, що автор зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», другий скаржився, що автор зацікавився такою собі зовсім непотрібною Варею. Третій навіть обвинувачував мене у великій прихильності до грубого натуралізму. Подивімось, чи мали вони рацію. Коротко.

В образі Варі, як це видно й без окулярів, автор подає читачеві збірний тип масовика дрібної буржуазії. Словом, щодо натуралізму, то це оповідання є типовий романтичний етюд («щодо вина, то він пив воду», як говорив колись, здається, Віктор Гюго). Гіперболи, узагальнення — це супутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моє оповідання. Чи, може, без окулярів не видно, що богодухівська Варя — не одна Варя, що це тисячі Вар, і не лише богодухівських?

Другому критикові відповідь коротенька. Вірно: вульгаризатори пролетарської літератури ніколи не цікавились перевихованням дрібнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цікавився, саме тому я й звернув увагу на таку собі нікому не потрібну Варю.

Але перед третім демосфеном я схиляю своє непокірне чоло й роблю йому елегантний кніксен. Він мав рацію жалкувати, що я зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», бо... з неї я справді нічого іншого й не міг зробити.

Яка основна ідея твору? Життя дрібної буржуазії завжди йде під контролем «чужої волі», себто під контролем волі якогось класу — чи то буржуазії, чи то пролетаріату — в залежності від обставин. За часів великої громадянської війни пролетаріат, тягнучи за собою вищезгаданий соціальний прошарок, не міг не запліднити його своїми ідеями, і він його, як відомо, запліднив.

Великі маси дрібної буржуазії побігли туди, куди з боями «підступили загони червоних полків», бо запліднена ідеями революційного класу дрібна буржуазія відчула «щось таке, що з його влади їй уже ніколи не вирватись». І коли дрібнобуржуазна Варя з Монастирської, народивши сина, не знайшла світліших порівнянь, як порівняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з неї щось інше?»

¹Щоголів (Щоголев) Яків Іванович (1823—1898) —український поет.

²«Огонек»—російський щотижневий ілюстрований журнал, виходив у Петербурзі в 1899—1918 рр.

³Красний Кут — містечко на Богодухівщині, на р. Мерлі.

ІВАН ІВАНОВИЧ

Вперше надруковано в журн. Літературний ярмарок (1929.— № 7.— С. 5—56). 1930 р. опубліковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ.— Т. 3.— С. 24—96. Подається за цим виданням.

¹«Зачем же изображать бедность» — вступний абзац другого тому поеми М. Гоголя «Мертві душі» (том, знищений автором, частково опублікований 1855 р.).

²Теккерей Уїльям Мейкпіс (1811 —1863) —англійський письменник.

³Рабле Франсуа (1483 або 1494—1553) —французький письменник, автор роману «Гаргантюа і Пантагрюель» (1532—1564).

‘Мор Томас (1478—1535) — англійський мислитель-гуманіст, один

з основоположників утопічного соціалізму.

⁵Мопассан Гіде (1850—1893) —французький письменник.

⁶Монументально-реалістична теорія — догматична теорія звеличувального «монументального реалізму», пропагована вусппівцями як єдино пролетарська й революційна, а отже, й така, що єдина має право на існування.

⁷Бухарін Микола Іванович (1888—1938)—радянський партійний і державний діяч.

⁸«X у л і о X у р е н і т о», «Любов Ж а н н и Ней» — романи російського письменника Іллі Григоровича Еренбурга (1891—1967). Перший з названих романів (повна його назва «Надзвичайні пригоди Хуліо Хуреніто та його учнів» (1922) набув популярності у'20-х роках завдяки схвальному відгуку М. Бухаріна. «Любов Жанни Ней» написана 1924 р.

^уР С І — Робітничо-селянська інспекція, контрольний орган, завданням якого була перевірка виконання законів і розпоряджень.

¹⁰Ка - Ка — Контрольна комісія ВКП(б) для перевірки діяльності членів партії, партійних організацій.

¹¹«Друг дітей», «П о в і т р о ф л о т», «Д о б р о х і м» — добровільні громадські організації, в які входили радянські службовці, робітники для опіки над безпритульними, сприяння розвиткові авіації та хімічної промисловості .

¹²Комінтерн (Комуністичний Інтернаціонал, 3-ій Інтернаціонал) — міжнародна революційна пролетарська організація, що в 1919 — 1943 рр. об’єднувала комуністичні партії різних країн і керувала міжнародним комуністичним рухом.

¹³Профінтерн (Червоний Інтернаціонал профспілок) — міжнародне об’єднання революційних профспілок, існувало в 1921 — 1937 рр.

Стендаль (справжнє ім’я Анрі Марі Бейль; 1783—1842) —французький романіст.

' Діло Б е й л і с а — судовий процес у Києві 1913 р. над євреєм М. Бей-лісом по несправедливому звинуваченню у ритуальному вбивстві російського хлопчика. Організований царським урядом і чорносотенцями. Викликав протест передової громадськості. Суд присяжних виправдав Бейліса.

^{1 ь}Лейденська банка — електричний конденсатор, у якому ізолятором виступає скляна стінка банки, а роль обкладок відіграє металева фольга, якою банка обклеєна з обох сторін. Зараз застосовується головним чином для демонстрацій у фізичних кабінетах.

¹⁷Франклінове колес о.— Йдеться про дослідження американським фізиком Бенджаміном Франкліном (1706—1790) проблем атмосферної електрики. Його теорія електричних явищ була застосована для пояснення дії лейденської банки.

^1йФальвані Луїджі (1737—1798) —італійський фізіолог, один із засновників вчення про електрику.

^|уСталін (Джугашвілі) Йосиф Віссаріонович (1879—1953) —радянський партійний і державний діяч, з 1922 р.— Генеральний секретар ЦК більшовицької партії. Відповідальний за непрощенні злочини проти людства, масові беззаконня і репресії, що мали трагічні наслідки для народів СРСР.

^2и«В і с т і В У Ц В К» — українська республіканська газета. Виходила в Києві в березні — серпні 1919, 1934—1941 рр. і Харкові в 1920—1934 рр.