Ярослав Мудрий

Його сьогоднi в грека я купив,

Лиш двадцять гривен хитрому сплатив.

П а р ф е н i й

(наближається),

Задурно зовсiм! Чистая утрата!

Я р о с л а в

(цiлує Сильвестра).

Спасибi, отче! Та не гоже нам

Скарби словеснi дешево цiнити.

За книгу цю звели твоїм ченцям

Ще вiсiмдесят гривен заплатити.

П а р ф е н i й

(в захватi).

О мудрий князь! Великий государ!

Великодушнiсть є алмаз порфiри!

Я р о с л а в

(продовжує).

Бо десять сiл не є достатня мiра,

Щоб оцiнить мистецтва дивний дар.

Ну, а тепер я всiх зову на пир.

Ми чашi там пiднiмем золотiї

За нашу Русь, за наш державний Київ,

За витязiв, що в битвi за Софiю

Погибли з честю... Слава їм i мир...

А ми, кому судилося ще жити,

Життя трудом повиннi заслужити

I сили всi вiтчизнi присвятить.

Безсмертна Русь! Отам на полi бою

Новий чудовий Київ я построю.

Величний, пишний, як краса столiть.

Серед дерев златими куполами

Постане вiн високо на горах,

А з мурiв крiпких золотая брама

В новi часи одкриє свiтлий шлях!

Музика. Вигуки.

Завiса.

КIНЕЦЬ

1946