Книги из серии "Гаррі Поттер"

Варто зробити один невеличкий додатковий коментар до нотаток професора Дамблдора. Як нам вдалося встановити, ці нотатки було завершено приблизно за півтора року до трагічних подій, що сталися на вершині Гоґвортської астрономічної вежі. Усі, хто знайомий з перебігом останньої чаклунської війни (наприклад, читачі семитомника про життя Гаррі Поттера), зрозуміють, що професор Дамблдор розкриває далеко не все, що йому відомо — або про що він здогадується — стосовно останньої оповіді цієї книжки. Причину…

Саламандер не растерявшись , поднял свой багаж и положил на стол перед проверяющим порта . Ньют сменив замки , передал его мужчине . Проверяющий развернув чемодан , с подозрением посмотрев на улыбающегося парня , открыв чемодан он удивленно заглянул в него : Там лежали лишь одежда , да пару тетрадей , лупа ,и старые часы .Проверяющий поднял ошарашенный взгляд на юношу , что не переставая улыбался . « Что за чертовщина ? » подумал работник порта . - Добро пожаловать в Нью – йорк ! Захлопнув…

Прямуючи до міста, він думав тільки про замовлення на велику партію свердел, яке сподівався отримати того дня. Але біля самого міста щось його змусило забути і про свердла. Застрягши, як завжди зранку, у вуличній тисняві, він не міг не зауважити, що навколо, здається, дуже багато дивно вбраних людей. Людей у мантіях. Містер Дурслі терпіти не міг, коли хтось одягався незвично: ви тільки подивіться на цю молодь! Мабуть, ще одна нова дурнувата мода. Дурслі потарабанив пальцями по керму, а його очі…

— Добре, — мовив Гаррі, — добре… Дядько Вернон знову сів, сопучи, немов захеканий носоріг, і пильно стежив за Гаррі кутиками своїх вузеньких колючих оченят. Відколи Гаррі прибув додому на літні канікули, дядько Вернон ставився до нього, немов до бомби, що ось-ось вибухне, бо Гаррі й не був нормальним хлопцем. Справді, ще ненормальнішого хлопця годі було й уявити. Гаррі Поттер був чарівник — чарівник, який щойно закінчив перший клас Гоґвортської школи чарів і чаклунства. І якщо Дурслів аж ніяк…

Гаррі намагався не дратувати тітку й дядька, які й так були на нього злі, адже кілька днів тому йому подзвонив його друг — чарівник. Рон Візлі, чи не найкращий приятель Гаррі у Гоґвортсі, походив з родини справжніх чарівників. Це означало, що він знав багато невідомих для Гаррі штучок, однак ще ніколи доти не розмовляв по телефону. І треба ж трапитися такій халепі — слухавку взяв дядько Вернон. — Вернон Дурслі слухає. Гаррі, який саме був поруч, завмер, почувши в трубці Ронів голос: — АЛЛО?…

Односельці похмуро перезирнулися. Я завжди підозрював, що з ним щось не те! — пробурмотів якийсь чоловік біля шинквасу. — Це війна на нього так вплинула, якщо хочете знати, — втрутився шинкар. — Чи ж я не казала тобі, Дот, що не хотіла б потрапити Френкові під гарячу руку? Казала, чи ні? — схвильовано вигукнула жінка в кутку. — Жахнючий тип! — запопадливо підтвердила Дот. — Пам'ятаю, ще як він був малим дитям... До ранку вже мало хто в Малому Генґелтоні й сумнівався, що Редлів убив Френк…

— А... так... вибач, люба. Дурслі замовкли. Здалеку чулася рекламна пісенька про вівсянку "Фрут енд Брен", а повз Гаррі помаленьку дибала напівбожевільна котолюбка місіс Фіґ з сусіднього провулка Гліциній. Вона щось сердито бурмотіла собі під ніс. Гаррі зрадів, що за кущем його не видно, бо останнім часом місіс Фіґ заповзялася при кожній зустрічі запрошувати його на чай. Щойно вона завернула за ріг і зникла з його поля зору, як з вікна знову долинув голос дядька Вернона: — Дадік пішов до когось…

Анотація Як швидко плине час! Із кожною новою книжкою про Гаррі Поттера сотні мільйонів читачів у світі дорослішають разом з головним героєм. Наш Гаррі, здається, закохався… А тим часом темні сили на чолі з Лордом Волдемортом отримують могутню підмогу… Джоан Кетлін Ролінґ Гаррі Поттер і напівкровний принц Моїй чарівній донечці Маккензі присвячую її друковану сестру - РОЗДІЛ ПЕРШИЙ - Інший міністр …

- Якслі. Снейп, - пролунав високий чіткий голос з чільного місця. - Ви ледь не спізнилися. Той, хто це сказав, сидів прямо перед каміном, тож новоприбулі спершу бачили тільки його силует. Та наблизившись, розрізнили в напівтемряві його безволосе, схоже на зміїне, лице зі щілинами ніздрів і з палаючими червоними очима, які вражали вертикальними зіницями. Він був такий блідий, що аж мовби випромінював перламутрове сяйво. - Северусе, сюди, - розпорядився Волдеморт, вказуючи на стілець праворуч од…