Книги из серии "Компас: Подорожі. Пригоди. Фантастика"

То був дуже мовчазний чоловік. Цілі дні він сновигав берегом бухти або вибирався на скелі зі своєю мідною підзорною трубою. А вечорами сидів у світлиці в кутку біля коминка й попивав міцний ром, змішаний з водою. Здебільше він не озивався, навіть коли до нього зверталися — тільки кине раптом лютий погляд…

Ерг Ноор показав на дзеркальні екрани в нішах з усіх чотирьох боків поста управління. В глибокому мороці горіли незліченні зорі. На лівому передньому екрані швидко пролетів маленький сірий диск, ледь освітлений своїм світилом, надто віддаленим звідси, від краю системи Б-7336-С+87-А. — Наші бомбові маяки…

Постукавши у двері, вона одразу ж і ввійшла. Її пожилець зробив швидкий рух, і місіс Гол встигла вгледіти тільки якусь білу річ, що зникла під столом. Він так наче підіймав щось із підлоги. Місіс Гол поставила на стіл гірчичницю і лише тоді помітила, що гостеві капелюх і пальто повішено на спинці стільця…

Істерлінг легко знайшов двійко добре з усім обізнаних пройд, і ті, перебиваючи один одного, розповіли йому незвичайну історію про те, чому отой красень корабель з Кадіса мирно стоїть тепер на якорі в Кайєнській затоці, маючи на борту жменьку колишніх каторжників, які втекли з плантацій. Істерлінга…

Він летить, центр всесвіту, його орбіту вираховують всі електронні мозки землі. Підняті по тривозі хлопці нацуплюють скафандри, а асистенти акуратно розгладжують кожну зморшку. В довгих коридорах лунає важкий стукіт підборів, потім за вікнами автобуса летять, ніби відкинуті назад, липи, пальці хлопців…

Згодом народилася донька. Ми нарекли її Віолою. Як же інакше ми могли б її назвати! А потім почалося чаклунство, іншого слова я не підберу. Донька підростала, оволодівала нашою увагою, серцями, ми вже навіть не могли помислити, що коли-небудь її не було біля нас. І ось тоді, коли їй виповнилося шість…

Ми з штурманом Азимутом поверталися на моїй коробці з Місяця на Землю. А щоб ви знали, мій штурман був чоловік статурний: не так, щоб величенький, а метрів зо два з гаком залюбки вміщалося між його тім’ям та п’ятами. Сили він був нелюдської. На Місяці піднімав мою коробку разом зі мною однією рукою.…

Серпень, 1968 р. ГОЛОВНІ ДІЙОВІ ОСОБИ ЕКІПАЖ ЗОРЕЛЬОТА “ТЕМНЕ ПОЛУМ’Я” Начальниця експедиції, історик ФАЙ РОДІС Командир зорельота, інженер анігіляційних установок ГРІФ РІФТ Астронавігатор-І ВІР НОРІН Астронавігатор-ІІ МЕНТА КОР Інженер-пілот ДІВ СІМБЕЛ Інженер броньового…

Вражали безлюддя, тиша, в усьому — непоквапність. «Гондвана» мовби принатурювалася до океану. Мовби тільки так і можна було збагнути його вдачу, вивідати ще одну таїну. Поштиві кібери сновигали всюди, але частіше все ж намагалися не попадатися на очі. Невдовзі я зрозумів чому: на борту «Гондвани» був…

Час спливав непомітно. Сорокін, видно, вичерпав запас новин і поглянув на годинника. Підійшов до вимикача, погасив електрику, дбайливо розсунув портьєри. — Каштани вже зовсім розквітли… Може, відчинити вікно? — Як хочете. У кімнаті заграло травневе сонце. Постать Сорокіна вже не здавалася мені такою…

Того вечора в сторожці був, окрім Куземи, його дванадцятирічний онук Ігор — хлопець прийшов, щоб, переночувавши у діда, рано-вранці вирушити вдвох на рибу: по той бік озера, під лісом, добре брали окуні. Було близько одинадцятої. Кузема з онуком ще не лягали. Дід припасовував до спінінга нову котушку,…

___________________ Константін Т. Капітан далекого плавання Книгу «Капітан далекого плавання» можна вважати продовженням роману цього ж автора «Син Монте-Крісто», а можна вважати й самостійною книгою. Тут ідеться про те, що під час боїв з румунськими військами на території Румунії в серпні…

Мій супутник і провідник Нікола був типовим якутом: у нього довгі тонкі руки, маленькі криві ноги, повільні і важкі рухи, його ідеалом було нічого не робити, багато їсти і розжиріти. Та, незважаючи на цей «ідеал», він був чудовий, ретельний робітник і невтомний ходак. Природа нагородила його великою…

— Провести тебе трохи? — мовив незнайомець і швидко додав: — А то мені сумно. Віта мовчала, і він знову заговорив: — Розкажу тобі свою історію — може, ти захочеш мені допомогти… Дівчинка погодилась. — Добре, розказуйте. Вони поволі пішли далі. Віта поблажливо поглядала на нього. А він ішов поряд,…

Поїзд ішов усе швидше й швидше. Пронизливо деренчав старий вагон. Скрегіт ресор, дверей, вікон і зчеплень заглушав і поглинав усі інші звуки. Здавалося, що поїзд мчить у клекотливу прірву і за мить скотиться в неї. «Лечу назустріч смерті», — Альберт здригнувся. Йому стало так страшно, що він міцно вчепився…

Мабуть, пора ознайомити читача, чому органи державної безпеки взяли під нагляд Лучіана Фіуреску. Минуло одинадцять днів відтоді, як хтось вкинув у потаємну схованку донесення, де було написано: «Хутра не знайшов, покладіть калоші». Тайник було взято під нагляд, але в пастку не потрапив ніхто. Капітан…

В сквері шуміли старі липи. Повітря було вологе й тепле. На купі піску, сам на весь сквер, видно, уже давно, сидів маленький хлопчик у брудній сорочці в горошок і без штанів. Вітер час од часу куйовдив його біле і м’яке волосся. В руці хлопчик тримав кінець мотузочка, до другого кінця мотузочка було…

— Отже, якщо реалізувати цю функцію в роботі… — Товаришу Андрос, а він лається! — почулося в динаміку переговорного пристрою. Прошелестів удар, схожий на ляпас, і відразу ж долинув вигук: — Миколо Олександровичу, він ще й б’ється! Я вимкну лазери… — З ким поведешся… — почав було жартівливо вчений…